Копиленко Олександр Іванович
Олександр Іванович Копиленко | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 1 серпня 1900 Костянтиноград, Полтавська губернія, Російська імперія | |||
Помер | 1 грудня 1958 (58 років) Київ, Київська область, УРСР, СРСР | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Громадянство | УНР, СРСР | |||
Діяльність | письменник, педагог, критик | |||
Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | |||
Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | з 1922 | |||
Жанр | оповідання | |||
Автограф | ||||
| ||||
Копиленко Олександр Іванович у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Олекса́ндр Іва́нович Копиле́нко (1 серпня 1900, Костянтиноград — 1 грудня 1958, Київ) — український письменник, педагог, критик, вояк полку ім. Костя Гордієнка Армії УНР[1].
Народився 1 серпня 1900 року в місті Костянтиноград у сім'ї залізничника (нині — Берестин) Полтавської губернії.
Тут у 1912 році вступає до Костянтиноградської вчительської семінарії і в 1916 році закінчує круглим відмінником природничий факультет.
У 1925 році закінчив біологічний факультет Харківського інституту народної освіти.
- 1922 рік — перше оповідання: «Там мабуть край»
- 1923 рік — виходить перша збірка «Кара-круча»
- 1926 рік — оповідання для дітей «Сенчині пригоди»
Протягом 20-х років публікуються перші книги Копиленка «Кара-Круча», «Буйний хміль», «Іменем українського народу», які за короткий час кілька разів перевидавались.
Копиленко член літературних об'єднань «Плуг», потім «Гарт»[2], ВАПЛІТЕ, «Пролітфронту», виконував обов'язки редактора журналу «Всесвіт», входив до складу редколегії журналу «Соціалістична борозна», співпрацював у товаристві кінорежисерів, літераторів та сценаристів, яке скорочено називалось «Кореліс».
Цькування та репресії українських письменників, що завдали нищівного удару по українській культурі, примусили деяких відомих письменників, у тому числі і О. Копиленка, до тяжкого вибору. 1929 р. разом з П. Панчем, Ю. Яновським, Остапом Вишнею, Ю. Смоличем та О. Донченком він підписує лист — звернення до радянського уряду і всього українського народу з вимогою покарати ворогів.
1934 року Олександр Копиленко видав збірку оповідань для дітей «В лісі», у якій були цікаві спостереження за природою, життям птахів та звірів. Відтоді і до кінця свого життя він немовби дописував цю книгу. Надалі під назвою «Як вони поживають» вона здобула популярність серед читачів, неодноразово перевидавалася.
З 1934 року жив у Києві в будинку письменників Роліт. З Києвом пов'язана дія дилогії, що принесла письменнику популярність — романів «Дуже добре» (1936) та «Десятикласники» (1938).
Рівно рік тому... перший день офіційної евакуації, хоч від сусідів приховували цю справу... Бачу - стоїть автобус у під'їзді, а туди вантажать величезні валізки та вузли... а там Копиленко пре колосального клунка, загорнутого у килим... Він преться до автобуса, пре поперед себе клунка, а там у середині аж сидить Смілянська з дитиною, ще хтось з жінок з дітьми. І він просить їх негайно вийти, дати місце клункові...[3].
Помер 1 грудня 1958 року в Києві. Похований на Байковому цвинтарі.
- Син — письменник, журналіст, перекладач Любим Копиленко (1932—1999).
- Онук — юрист, політик, доктор юридичних наук Олександр Копиленко (нар. 1961).
- Онука — заслужена журналістка України Марія Копиленко.
- Невістка — музикознавиця, піаністка, педагог Людмила Каверіна (1931—2003)[4].
- Встановлена меморіальна дошка на будинку письменників Роліт, де жив Олександр Копиленко.
- Про письменника знято фільм «Олександр Копиленко» (1972, редактор М. Костогриз).
- У 1978—1989 рр. редакція журналу «Барвінок» вручала літературно-мистецьку премію імені Олександра Копиленка.
- Ім'я Олександра Копиленка присвоєне школі № 1 Берестинської районної ради Харківської області, вул. Дмитра Лінського, 49.
- ↑ Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). — К.: Темпора книга 2 (65 с.) 2011. — 424 с.
- ↑ Автобіографії, 2015, с. 238.
- ↑ А. Любченко. Щоденник. Торонто, 1951 р. Запис від 1 липня 1942 р.
- ↑ Людмила Каверіна
- Жадько В. О. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С. 121, 272.
- Жадько В. О. Український некрополь. — К., 2005. — С. 203.
- О. Копиленко. Життя і творчість / П. І. Свідер. — Київ: Рад. письменник, 1960. — 180 с.
- Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ : Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3.
- Народились 1 серпня
- Народились 1900
- Померли 1 грудня
- Померли 1958
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники Харківського університету
- Викладачі Харківського університету
- Вояки Армії УНР
- Українські письменники
- Українські дитячі письменники
- Уродженці Краснограда
- Члени Спілки селянських письменників «Плуг»
- Мешканці Роліту
- Мешканці будинку «Слово»
- Люди, на честь яких названо вулиці
- Уродженці Полтавської губернії
- Померли в Києві
- Члени ВАПЛІТЕ