Копиленко Олександр Любимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Копиленко Олександр Любимович
Oleksandr Kopylenko.jpg
Народився 26 червня 1961(1961-06-26) (59 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність юрист
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Посада Народний депутат України
Ступінь доктор юридичних наук[d]
Нагороди
орден «За заслуги» II ступеня Орден «За заслуги» III ступеня
Державна премія України в галузі науки і техніки Заслужений юрист України

CMNS: Копиленко Олександр Любимович у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 15 жовтня 2019

Олександр Любимович Копиленко (нар. 26 червня 1961(19610626), Київ) — український правник, доктор юридичних наук (1993), професор (1999), академік Національної академії наук України (2018) та Національної академії правових наук України (2001), заслужений юрист України (2004), кавалер ордена «За заслуги» II і ІІІ ступенів[1][2]. Політик, народний депутат України 9-го скликання. Голова Національної комісії з радіаційного захисту населення України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 26 червня 1961 року в Києві. У 1983 році закінчив Київський університет. У 1983—1990 роках працював в Інституті держави і права АН УРСР, 1990—2002 — в апараті Верховної Ради України (з 1998 — радник Голови Верховної Ради), з 2002 — директор Інституту законодавства Верховної Ради України.

У 2002—2009 рр. одночасно обіймав посаду віце-президента Національної академії правових наук України.

У 2013—2014 роках — член Центральної виборчої комісії.

У 2014—2019 роках — знову директор Інституту законодавства Верховної Ради України.

Має значний творчий доробок, є автором близько 400 наукових праць, у тому числі кількох десятків індивідуальних та колективних монографій і науково-практичних посібників у галузі історії держави і права, конституційного права, міжнародного права і європейської інтеграції.

Запропонував новий підхід до підготовки й експертизи проектів нормативно-правових актів, який має велике теоретичне та практичне значення для удосконалення законотворчого процесу.

Його праці відзначені Державною премією України в галузі науки і техніки, преміями ім. М. Грушевського, ім. М. Василенка та ім. М. Костомарова НАН України.

Член Комісії з питань правової реформи[3], а також Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України.

Віце-президент Всеукраїнської федерації фрі-файту.[4]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Член Комітету Верховної Ради з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин[5].

Співголова групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Болгарія.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]