Користувач:Ivan Baginsky/Чернетка
| Астрономіка | ||||
|---|---|---|---|---|
| Astronomica | ||||
 | ||||
| Жанр | Поема | |||
| Автор | Марк Манілій | |||
| Мова | латина | |||
| Опубліковано | 1 століття | |||
| Країна | Римська імперія | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
«Астрономіка» (лат. Astronomica) — поема римського письменика Марка Манілія, що стосується небесних явищ, астрономії та астрології. Вона написана гекзаметром і розділена на п'ять книг.
Зміст[ред. | ред. код]
Перша книга присвячена міркуванням Манілія щодо Всесвіту. Він згадує погляди Ксенофана, Гесіода, Левкіппа, Геракліта, Фалеса та Емпедокла та викладає свій погляд, що Всесвіт створений з чотирьох елементів і керується божественним духом[1]. Згідно з Манілієм, Всесвіт складається з двох сфер: одна (Земля) — тверда, а інша («сфера зірок», небосхил) — порожня. Сузір'я закріплені на небосхилі; Земля нерухома, а небосхил обертається навколо неї, пояснюючи рухи зірок. Оскільки Земля знаходиться в центрі Всесвіту, вона рівновіддалена від небосхилу і, таким чином, не «падає» в якомусь конкретному напрямку[2]. Сфера небосхилу розрізається на кільця, або кола, у тому числі на коло Зодіаку, що складається із знаків Зодіаку.
Друга і третя книги присвячені в основному особливостям зодіаку.[3]. Друга книга відкривається передмовою, в якій Манілій викладає коротку історію поезії гекзаметра, виділяючи Гомера і Гесіода. У цьому розділі поет коротко обговорює знаки зодіаку, олімпійських богів, які слугують їхніми покровителями, і відносини між знаками та частинами людського тіла[4].
Четверта і п'ята книги в основному присвячені «впливу окремих небесних явищ на людину»[3] . Четверта книга охоплює багато тем, які виникли в Єгипті, що може вказувати на використання Манілієм єгипетських джерел[5]. Ближче до кінця книги Манілій пише про знаки екліптики.
Більшу частину п'ятої (і останньої) книги Манілій переказує міф про Андромеду і Персея. Під кінець книги Манілій порівнює структуру космосу зі структурою республіки, він пояснює, що зірки мають певну ієрархію зі своєю системою стримувань і противаг.[6][7][8]
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Поема вважається однією з перших, якщо не першою працею з астрології та астрономії в Римській республіці. Автор неодноразово повторює про унікальність та оригінальність свого твору. Невідомо, чи є праця завершеною і чи дійшов до нас повний текст.
Манілій відстоює в поемі стоїчні філософські погляди, проте посилається на багато інших традицій, таких як платонізм і піфагорійство.
Після кінця епохи Античності, поема була забута, але знову була знайдена близько 1416-1417 рр. італійським гуманістом і вченим Поджо Браччоліні, який зробив копію, з якої і був узятий сучасний текст. Після повторного відкриття «Астрономіка» була прочитана, прокоментована і відредагована низкою вчених, Скалігером, Річардом Бентлі та Гаусманом. Поема не набула такої популярності, як інші класичні латинські поеми, і протягом кількох століть після її повторного відкриття вона не мала значного поширення в колі дослідників аж до початку XX століття.
Вплив[ред. | ред. код]
Манілій не згадується відкрито в жодному з античних текстів, проте відсилання або цитування праці без вказання автора можна знайти у багатьох авторі, серед котрих Сенека, Клавдіан, Лукан та інші. До середньовіччя дійшло небагато примірників «Астрономіки», а отже, Манілія, схоже, мало читали в цей період.
Хоча в античності та середньовіччі поему здебільшого ігнорували, вона викликала науковий інтерес після її повторного відкриття у 15 столітті. Італійський гуманіст Лоренцо Бонінконтрі читав лекції про «Астрономіку» великим аудиторіям і зібрав свої конспекти лекцій у перший коментар до твору.
Незважаючи на увагу, яку вона отримала після свого повторного відкриття, «Астрономіка» ніколи не була так широко вивчена, як інші класичні латинські поеми. Тим не менш, інтерес до поеми зріс у другій половині XX-го століття, коли вчені почали вивчати філософські та наукові ідеї Манілія.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Манілій, Астрономіка, 1.118 – 254.
- ↑ Манілій, Астрономіка, 1.251.
- ↑ а б Volk (2014), ст. 95.
- ↑ Манілій, Астрономіка, 2.433 – 65.
- ↑ Гульд (1997), ст. 84.
- ↑ Манілій, Астрономіка, 4.294.
- ↑ Volk (2009), ст. 109 – 10.
- ↑ Volk (2009), ст. 270.
Джерела[ред. | ред. код]
- Housman, A. E., ред. (1903). Introduction (PDF). M. Manilii Astronomicon Liber 1. Cambridge: Cambridge University Press. с. vii—lxxv. OCLC 946500303.
- Housman, A. E., ред. (1916). Introduction (PDF). M. Manilii Astronomicon Liber 3. Cambridge: Cambridge University Press. с. v—xxx. OCLC 831157576.
- Housman, A. E., ред. (1930). Introduction (PDF). M. Manilii Astronomicon Liber 5. Cambridge: Cambridge University Press. с. v—xlvi. OCLC 889948016.
- Stark, Caroline (2011). Renaissance Receptions of Manilius' Anthropology. У Green, Steven; Volk, Katharina (ред.). Forgotten Stars: Rediscovering Manilius' Astronomica. Oxford: Oxford University Press. с. 261—77. ISBN 978-0199586462.
- Verrall, Arthur Woollgar (1913). Poetry to the End of the Augustan Age. У Sandys, John Edwyn (ред.). A Companion to Latin Studies (вид. 2). Cambridge: Cambridge University Press. с. 602—46. OCLC 922009237.
- Volk, Katharina (2002). The Poetics of Latin Didactic: Lucretius, Vergil, Ovid, Manilius. Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-0199245505.
- Volk, Katharina (2003). Manilius' Solitary Chariot-Ride ("Astronomica" 2.138–40). The Classical Quarterly. 53 (2): 628—33. doi:10.1093/cq/53.2.628. ISSN 0009-8388. JSTOR 3556230.
(необхідна підписка) - Volk, Katharina (2009). Manilius and His Intellectual Background. Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-0199265220.
- Volk, Katharina (2010). Literary Theft and Roman Water Rights in Manilius' Second Proem. Materiali e Discussioni per l'Analisi dei Testi Classici (65): 187—97. ISSN 0392-6338. JSTOR 25800980. (необхідна підписка)
- Volk, Katharina (2011). Introduction: A Century of Manilian Scholarship. У Green, Steven; Volk, Katharina (ред.). Forgotten Stars: Rediscovering Manilius' Astronomica. Oxford: Oxford University Press. с. 1—12. ISBN 978-0199586462.
