Перейти до вмісту

Зодіак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ця стаття про астрономічний термін і його історію. Про використання в астрології див. Знаки зодіаку.
Зодіакальні таблиці. Апокаліптичний рукопис XV сторіччя

Зодіа́к (грец. ζῳδιακός κύκλος — тваринне коло) — пояс на небі, яким рухаються Сонце, Місяць і планети. Зодіак простягається приблизно на 8° на північ і південь від екліптики, яка є видимим шляхом Сонця через небесну сферу протягом року[1].

У західній астрології зодіак поділяють на 12 знаків зодіаку: Овен, Телець, Близнята, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козоріг, Водолій і Риби. Кожен астрологічний знак займає 30° небесної довготи і приблизно відповідає однойменним астрономічним сузір’ям[2][3]. Однак дати перебування Сонця в цих сузір'ях, визначені в давнину, за останні дві тисячі років змістились приблизно на місяць через випередження рівнодення так що, наприклад, астрологічний знак Рака найчастіше мають люди, народжені, коли Сонце перебувало в сузір'ї Близнят, знак Близнят — народжені, коли Сонце перебувало в сузір'ї Тельця тощо[4]. Екліптика також перетинає границі сузір'я Змієносець[5], яке, однак, в давні часи не включалося в зодіак. Сузір'я Кита й Оріона не перетинаються екліптикою, але перебувають достатньо близько від неї, щоб Місяць і планети могли іноді в них заходити[6] і таким чином теж можуть бути включені в зодіак.

Поділ екліптики на 12 рівних знаків зодіаку виник у вавилонській астрономії в 1-му тисячолітті до н.е. Звідти у II ст. до н.е. його запозичили в грецьку астрономію. В сучасній астрономії продовжують використовувати екліптичну систему координат, у якій за основу беруть площину екліптики (середину зодіаку).

Назва

[ред. | ред. код]

Слово «зодіак» походить від давньогрецького ζῳδιακός κύκλος (zōdiakòs kýklos)[7], що означає «тваринне коло», або точніше «цикл/коло маленьких тваринок». Слово ζῴδιον (zōdion) є зменшувальним від ζῷον (zōon) - «тварина»[8]. Назва відображає велику кількість тварин та інших міфологічних істот серед дванадцяти знаків.

Використання

[ред. | ред. код]
Сучасне зодіакальне коло, що показує 12 знаків, які використовує астрологія

Зодіак використовували вже в римську епоху; він ґрунтувався на уявленнях, які елліністична астрономія успадкувала від вавилонської астрономії халдейського періоду (середина I тис. до н. е.), а та, своєю чергою, походила від ще давнішої системи переліків зір уздовж екліптики[9]. Побудову зодіаку докладно описано у фундаментальній праці II століття н. е. — «Альмагесті» Птолемея[10].

Хоча зодіак і нині лежить в основі екліптичної системи координат, яку використовують в астрономії поряд з екваторіальною[11][12], сам термін і назви дванадцяти знаків сьогодні переважно пов’язують з астрологією й укладанням гороскопів[13]. Термін «зодіак» також може означати ділянку небесної сфери, що охоплює траєкторії планет і відповідає смузі приблизно по 8 градусів вище й нижче екліптики. Зодіак певної планети — це смуга, яка містить шлях саме цього тіла; наприклад, «зодіак Місяця» — це смуга в 5° вище й нижче екліптики. У ширшому значенні «зодіак комет» може позначати смугу, що охоплює більшість короткоперіодичних комет[14].

Історія

[ред. | ред. код]

Рання історія

[ред. | ред. код]
Римсько-єгипетська монета з зображенням Антоніна Пія (датована 8-м роком його правління, або 145 роком н. е.) з його портретом і зодіакальним колом, у центрі якого — бюсти Геліоса та Селени
Зодіакальне коло з мозаїки VI століття в синагозі Бейт-Альфа, що поєднує грецько-візантійські елементи, Ізраїль
Зодіакальне коло з планетами, прибл. 1000 – NLW MS 735C

Поділ екліптики на знаки зодіаку бере початок у вавилонській астрономії першої половини I тисячоліття до н. е. Зодіак спирався на зорі з давніших вавилонських зоряних каталогів, зокрема на каталог MUL.APIN, укладений близько 1000 року до н. е. Походження деяких сузір’їв простежується ще глибше — до джерел бронзової доби (Старовавилонське царство[en]), зокрема Близнят від шум. 𒀯𒈦𒋰𒁀𒃲𒃲, трансліт. MULMAŠ.TAB.BA.GAL.GAL («Великі Близнюки») та Рака від шум. 𒀯𒀠𒇻, трансліт. MULAL.LUL («Рак»)[15][16].

Близько кінця V століття до н. е. астрономи Вавилонії поділили екліптику на 12 рівних знаків, за аналогією з 12 умовними місяцями по 30 днів кожен. Кожен знак охоплював 30° небесної довготи, що створило першу відому систему небесних координат. За сучасними розрахунками, зодіак запровадили між 409 і 398 роками до н. е., за часу правління Ахеменідів[17][18]. На відміну від сучасних астрологів, які починають знак Овна від положення Сонця під час весняного рівнодення в Північній півкулі, вавилонські астрономи прив’язували зодіак до зір, розміщуючи початок Рака біля «задньої зорі Близнят» (Поллукс), початок Водолія біля «задньої зорі Козорога» (Шедді)[19] тощо.

Через випередження рівнодення пора року, коли Сонце перебуває в певному сузір’ї, змінилася від вавилонських часів, оскільки точка весняного рівнодення змістилася із Овна до Риб[20].

Оскільки поділ виконували на рівні дуги по 30° кожна, він утворив ідеальну систему відліку для прогнозування довготи планет. Водночас вавилонські методи спостережних вимірювань перебували на початковій стадії розвитку[21]. Положення планети визначали відносно набору «нормальних зір», розташованих поблизу екліптики (±9° широти). Ці нормальні зорі слугували опорними точками спостережень і допомагали розміщувати планети в межах екліптичної системи координат[22].

У вавилонських астрономічних щоденниках положення планети зазвичай зазначали лише відносно зодіакального знака, а конкретні градуси всередині знака вказували рідше[23]. Коли ж градуси довготи подавали, їх виражали відносно 30° відповідного зодіакального знака, а не як відлік по суцільній 360-градусній екліптиці[23]. В астрономічних ефемеридах положення важливих астрономічних явищ обчислювали в шістдесяткових частках градуса (еквівалентних кутовим мінутам)[24]. Для щоденних ефемерид важливішими за щоденні положення планети були астрологічно значущі дати, коли планета переходила з одного зодіакального знака до наступного[23].

Античність

[ред. | ред. код]

Грецька астрономія перейняла зодіакальну систему вавилонян у варіанті з поділом екліптики на 12 однакових частин. Перша згадка зодіаку в грецьких джерелах пов'язана з Евдоксом Кнідським — основоположником давньогрецької теоретичної астрономії (середина IV ст. до н. е.) Було виділено 12 сузір'їв, кожне з яких позначалося окремим знаком[25].

Стародавні греки пов'язували знаки зодіаку з міфами: Овен — золоторунний баран, що ніс Фрікса й Геллу, Телець — бик, який викрав Європу, Близнята — Діоскури, Лев — Немейський лев, Стрілець — Кентавр, Рак — рак, що хотів допомогти Лернейській гідрі, коли на неї напав Геракл тощо.

Зодіак із Дендери I століття до н. е. (гравюра XIX століття)

Вавилонські зоряні каталоги увійшли до грецької астрономії у IV столітті до н. е. через Евдокса Кнідського[15]. У еліністичному світі Вавилонію, або Халдею, настільки тісно пов’язували з астрологією, що «халдейська мудрість» стала для греків і римлян синонімом ворожіння за планетами та зорями. Елліністична астрологія[en] частково походила з вавилонської та єгипетської астрології[26].

Найдавнішим збереженим грецьким текстом, у якому використано вавилонський поділ зодіаку на 12 знаків по 30 рівних градусів кожен, є «Анафорікус» Гіпсикла Александрійського (працював близько  190 р. до н. е.)[27] Особливо важливу роль у розвитку західної астрології відіграв Птолемей, праця якого «Тетрабібл» заклала підвалини західної астрологічної традиції[en][28]. За греків, а особливо за Птолемея, планети, доми та знаки зодіаку раціоналізували, а їхні функції описали у вигляді, що майже не змінився донині[29]. Птолемей жив у II столітті н. е., через три століття після того, як Гіппархом відкрив випередження рівнодення близько 130 року до н. е. Втрачена праця Гіппарха про випередження рівнодення тривалий час мала лише обмежений вплив, допоки Птолемей не привернув до неї ширшої уваги[30], і до пізньої античності поза працями Птолемея збереглося небагато пояснень цього явища, тоді як його вплив уже став загальновизнаним[31]. Птолемей чітко пояснив теоретичні засади західного зодіаку як тропічної системи координат, у якій зодіак прив’язують до рівнодень і сонцестоянь, а не до видимих сузір’їв, що мають ті самі назви, що й знаки зодіаку[32].

Середньовіччя

[ред. | ред. код]
Південне трояндове вікно Анжерського собору із зображенням Христа (в центрі), старців (у нижній половині) та зодіаку (у верхній половині). Середньовічний вітраж роботи Андре Робена після пожежі 1451 року

За часів Аббасидської доби грецькі довідкові праці переклали арабською, після чого ісламські астрономи провели власні спостереження й виправили помилки в «Альмагесті» Птолемея. Однією з таких праць стала книга аль-Суфі "Книга нерухомих зір", що містить зображення 48 сузір’їв. Книга поділена на три частини: сузір’я зодіаку, сузір’я на північ від зодіаку та південні сузір’я. Коли у XI столітті переклали книгу аль-Суфі та інші подібні праці, у перекладах з’явилися помилки. Унаслідок цього деякі зорі отримали назви сузір’їв, до яких вони належать (наприклад, Гамаль у сузір’ї Овна).

У період Високого середньовіччя відродився інтерес до греко-римської магії[en] — спочатку в межах кабалістичної традиції, а згодом і в магії Відродження[en]. До цього кола належало й магічне використання зодіаку, зокрема засвідчене в гримуарі "Сефер Разіель га-Малах".

Зодіак можна часто зустріти в середньовічних вітражах, зокрема в Анжеському соборі[en], де скляр Андре Робен створив пишні трояндові вікна для північного й південного трансептів після пожежі 1451 року[33].

Види Зодіаку

[ред. | ред. код]
  • тропічний
    За часів Гіппарха точка весняного рівнодення розташовувалася у сузір'ї Овна і знак цього сузір'я застосовується для позначення точки весняного рівнодення і досі, хоча за дві тисячі років внаслідок прецесії вона змістилася у сусіднє сузір'я Риб. Перські астрологи середини I тис. н. е. та арабські астрологи наступних століть використовували тропічний Зодіак, що підтверджується збереженими десятками арабських гороскопів на інгресію Сонця в знак Овна: ці інгресії збігалися з датами весняних рівнодень. Саме цей Зодіак використовується західними астрологами і дотепер.
  • сидеричний — відлік координат прив'язаний до визначених зірок, відповідно, до сузір'їв.
    Власне сидеричний Зодіак використовується в індійській астрології, маючи кілька варіантів.

Внаслідок явища випередження рівнодень тропічне зодіакальне коло зміщується не лише на фоні нерухомих зодіакальних сузір'їв, а й щодо сидеричного зодіакального кола, або, аналогічно, сидеричний та тропічний зодіаки дуже повільно зміщуються один щодо іншого. Раз на понад дві тисячі років інший знак сидеричного зодіаку пересікається з 0°Овна тропічного, що початкує зміну астрологічної ери (наприклад, закінчення ери Риб та настання ери Водолія).[34]

Знаки Зодіаку

[ред. | ред. код]
Докладніше: Знаки зодіаку

Традиційно Знаки Зодіаку згруповані за різними ознаками:

  • трипліцитети стихій: вогняний (Овен, Лев, Стрілець), повітряний (Близнята, Терези, Водолій), земний (Телець, Діва, Козоріг) та водяний (Рак, Скорпіон, Риби);
  • чоловічі (вогняні та повітряні) і жіночі (земні та водяні);
  • кардинальні: Овен — знак весняного рівнодення, Терези — осіннього, Рак — знак літнього сонцестояння, Козоріг — зимового. Ці знаки Зодіаку названі кардинальними (поворотними, або кутовими), оскільки із «входженням» до них Сонця відбуваються зміни у співвідношенні тривалості дня і ночі, тобто зміна пори року.
  • фіксовані (або нерухомі): Телець, Лев, Скорпіон, Водолій; ці знаки наступні за кардинальними;
  • мутабельні (або перехідні): Близнята, Діва, Стрілець, Риби; ці знаки наступні за фіксованими, завершують пору року.

Зодіакальні сузір'я

[ред. | ред. код]
Пам'ятна монета НБУ присвячена зодіаку

Знаки Зодіаку не є тотожним терміном до зодіакальних сузір'їв.

До зодіакальних сузір'їв належать Овен, Телець, Близнята, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козоріг, Водолій, Риби.

Важливо розрізняти знаки зодіаку від сузір'їв, пов'язаних з ними, але не тільки через віддалення їх один від одного з причини прецесії рівнодень, а ще й тому, що сузір'я різноманітні за формою та розміром і займають різну ширину екліптики. Наприклад, сузір'я Діви займає в п'ять разів більше екліптичної довготи, ніж сузір'я Скорпіона. Знаки зодіаку, з іншого боку, абстраговані від сузір'їв, і становлять рівно одну дванадцяту частину від повного кола кожен, тобто 30°-ий сектор, або ж шлях, пройдений Сонцем приблизно за 30,4 днів.

Межі нинішніх сузір'їв було визначено 1930 року Міжнародним астрономічним союзом. Власне екліптика проходить через ще одне (тринадцяте) сузір'я — Змієносця — розташоване між Скорпіоном і Стрільцем, на що також вказано в Альмагесті Птолемея. Сонце проходить через сузір'я Змієносця в період 30 листопада — 17 грудня. До знаків зодіаку, відповідно до традиційних астрологічних шкіл, сузір'я Змієносець не належить.

Таблиця дат

[ред. | ред. код]

У наступній таблиці порівнюються дати періодів (за Григоріанським календарем), коли Сонце входить

Знак зодіаку Сузір'я
назва символ тропічний зодіак сидеричний зодіак
(Джйотиша[35]) 		назва[36] перебування Сонця у сузір'ї тривалість перебування найяскравіша зірка сузір'я[37]
Овен Aries 21 березня — 20 квітня Меша (Aries)

14 квітня — 15 травня

Овен 19 квітня — 14 травня 25.5 доби Гамаль
Телець Taurus 21 квітня — 21 травня Врішабха (Taurus)

15 травня — 15 червня

Телець 14 травня — 21 червня 38.2 доби Альдебаран
Близнята Gemini 22 травня — 21 червня Майтхуна (Gemini)

15 червня — 17 липня

Близнята 21 червня −21 липня 29.3 доби Поллукс
Рак Cancer 22 червня — 22 липня Карка (Cancer)

17 липня — 17 серпня

Рак 21 липня — 11 серпня 21.1 доби Альтарф
Лев Leo 23 липня — 22 серпня Сімха (Leo)

17 серпня — 17 вересня

Лев 11 серпня — 17 вересня 36.9 доби Регул
Діва Virgo 23 серпня — 23 вересня Канья (Virgo)

17 вересня — 17 жовтня

Діва 17 вересня — 31 жовтня 44.5 доби Спіка
Терези Libra 24 вересня — 23 жовтня Тула (Libra)

17 жовтня — 16 листопада

Терези 31 жовтня — 21 листопада 21.1 доби Зубен Ельшемалі
Скорпіон Scorpio 24 жовтня — 22 листопада Врішчіка (Scorpio)

16 листопада — 16 грудня

Скорпіон 21 листопада — 30 листопада 8.4 доби Антарес
- Ophiuchus - - Змієносець 30 листопада — 18 грудня 18.4 доби Рас Альхаг
Стрілець Sagittarius 23 листопада — 21 грудня Дхану (Sagittarius)

16 грудня — 14 січня

Стрілець 18 грудня — 21 січня 33.6 доби Каус Австраліс
Козоріг Capricornus 22 грудня — 20 січня Макара (Capricorn)

14 січня — 13 лютого

Козоріг 21 січня — 17 лютого 27.4 доби Шедді
Водолій Aquarius 21 січня — 19 лютого Кумбха (Aquarius)

13 лютого — 15 березня

Водолій 17 лютого — 13 березня 23.9 доби Садалсууд
Риби Pisces 20 лютого — 20 березня Міна (Pisces)

15 березня — 14 квітня

Риби 13 березня — 19 квітня 37.7 доби Альфарг

У сучасній астрономії

[ред. | ред. код]
Два хибні світанки[38], протисвітло (у центрі) та решта смуги зодіакального світла із позначеним зодіаком (який візуально перетинає Чумацький Шлях). Складене зображення нічного неба над Північною та Південною півкулями

В астрономічному розумінні зодіак визначає смугу на небесній сфері, що простягається на 8°[39] або 9° на північ і південь від екліптики, у межах якого перебувають орбіти Місяця та великих планет[40]. Він є елементом екліптичної системи координат — небесної системи координат, зосередженої на екліптиці (площині земної орбіти та видимого шляху Сонця). У цій системі координат небесну довготу вимірюють в градусах на схід від точки весняного рівнодення[en] (точки перетину екліптики та небесного екватора)[41]. Зодіак є досить вузьким, оскільки орбіти більшості планет Сонячної системи мають відносно невеликий нахил орбіти до площини екліптики[42]. Зорі в межах зодіаку можуть зазнавати покриттів Місяцем та іншими тілами Сонячної системи. Такі події, зокрема, дають змогу оцінювати поперечні розміри малих планет або перевіряти зорю на наявність близького компаньйона[43].

Зодіакальне світло, спостережене з Серро-Паранал

Положення Сонця в точці весняного рівнодення, яке щороку припадає приблизно на 21 березня, визначає початкову точку відліку — точку весняного рівнодення. Перші 30° уздовж екліптики номінально відповідають знаку зодіаку Овен, який більше не збігається з однойменним сузір’ям, оскільки прецесія земної осі зумовлює зміщення точки рівнодення на тлі видимих сузір’їв. Нині вона розташована поблизу кінця сузір’я Риб і перебуває в ньому з II століття н. е.[44] Наступні 30° екліптики номінально утворюють знак Тельця, і так далі через усі дванадцять знаків зодіаку, кожен з яких займає 1⁄12 (30°) великого кола зодіаку. Знаки зодіаку ніколи не слугували для визначення меж астрономічних сузір’їв, що лежать поблизу зодіаку, адже ці сузір’я мають нерегулярні розміри та форми[40].

У середині XIX століття ще використовували традицію вимірювати небесну довготу в межах окремих знаків[45], однак у сучасній астрономії небесну довготу відлічують неперервно від 0° до 360°, а не від 0° до 30° у кожному знаку[46]. Цю систему координат астрономи насамперед застосовують для спостережень об’єктів Сонячної системи[47].

Використання зодіаку як засобу астрономічних вимірювань залишалося основним способом визначення небесних координат у західній астрономії до епохи Відродження, коли перевагу надали екваторіальній системі координат, що описує положення світил за прямим піднесенням і схиленням, а не за екліптичними визначеннями небесної довготи та широти. Орієнтація екваторіальних координат узгоджується з віссю обертання Землі, а не з площиною її орбіти навколо Сонця[44].

Слово «зодіак» також уживають для зодіакальної хмари[en] пилових частинок, які рухаються між планетами, а також зодіакального світла, що виникає внаслідок розсіювання ними сонячного світла[48]. Хоча назва походить від зодіаку, зодіакальне світло охоплює все нічне небо, проявляючи підсилення яскравості в окремих напрямках[49].

Unicode

[ред. | ред. код]

У Unicode символи знаків зодіаку закодовані в блоці «Miscellaneous Symbols». Їх можна змусити виглядати як текст, додавши U+FE0E, або як емодзі, додавши U+FE0F[50]:

Unicode character text emoji
U+2648 ♈ ARIES (HTML ♈) ♈︎ ♈️
U+2649 ♉ TAURUS (HTML ♉) ♉︎ ♉️
U+264A ♊ GEMINI (HTML ♊) ♊︎ ♊️
U+264B ♋ CANCER (HTML ♋) ♋︎ ♋️
U+264C ♌ LEO (HTML ♌) ♌︎ ♌️
U+264D ♍ VIRGO (HTML ♍) ♍︎ ♍️
U+264E ♎ LIBRA (HTML ♎) ♎︎ ♎️
U+264F ♏ SCORPIUS (HTML ♏) ♏︎ ♏️
U+2650 ♐ SAGITTARIUS (HTML ♐) ♐︎ ♐️
U+2651 ♑ CAPRICORN (HTML ♑) ♑︎ ♑️
U+2652 ♒ AQUARIUS (HTML ♒) ♒︎ ♒️
U+2653 ♓ PISCES (HTML ♓) ♓︎ ♓️
U+26CE ⛎ OPHIUCHUS (HTML ⛎) ⛎︎ ⛎️

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ zodiac. Oxford Dictionaries. Oxford University Press. Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 19 вересня 2017.
  2. ↑ Because the signs are each 30° in longitude but constellations have irregular shapes, and because of precession, they do not correspond exactly to the boundaries of the Constellations after which they are named.
  3. ↑ Noble, William (1902), Papers communicated to the Association. The Signs of the Zodiac., Journal of the British Astronomical Association, 12: 242—244, Bibcode:1902JBAA...12..242N
  4. ↑ The Constellations of the Zodiac, AstronomyOnline.org
  5. ↑ Serviss, Garrett P. (1908). Astronomy With the Naked Eye. Harper & Brothers, New York and London. с. 105, 106.
  6. ↑ Kidger, Mark (2005). Astronomical Enigmas: Life on Mars, the Star of Bethlehem, and Other Milky Way Mysteries. The Johns Hopkins University Press. с. 38–39. ISBN 9780801880261.
  7. ↑ . ISBN 9789004122598. {{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  8. ↑ Шаблон:OEtymD
  9. ↑ See MUL.APIN. See also Lankford, John; Rothenberg, Marc (1997). History of Astronomy: An Encyclopedia. Taylor & Francis. с. 43. ISBN 978-0-8153-0322-0.
  10. ↑ Ptolemy, Claudius (1998). The Almagest. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. ISBN 0-691-00260-6. Translated and annotated by G._J._Toomer; with a foreword by Owen_Gingerich.
  11. ↑ Shapiro, Lee T. Constellations in the zodiac. NASA. Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 27 квітня 2011.
  12. ↑ Timberlake, Todd; Wallace, Paul (28 березня 2019). Finding Our Place in the Solar System: The Scientific Story of the Copernican Revolution. Cambridge University Press. с. 33. ISBN 9781107182295. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 20 березня 2023.
  13. ↑ van der Waerden, B. L. (1953). History of the zodiac. Archiv für Orientforschung. 16: 216—230. Bibcode:1953ArOri..16..216V.
  14. ↑ OED, citing J. Harris, Lexicon_Technicum (1704): "Zodiack of the Comets, Cassini hath observed a certain Tract [...] within whose Bounds [...] he hath found most Comets [...] to keep."
  15. ↑ а б Rogers, J. H. (Лютий 1998). Origins of the ancient constellations: I. The Mesopotamian traditions. Journal of the British Astronomical Association. 108 (1): 9—28. Bibcode:1998JBAA..108....9R.
    Rogers, J. H. (Квітень 1998). Origins of the ancient constellations: II. The Mediterranean traditions. Journal of the British Astronomical Association. 108 (2): 79—89. Bibcode:1998JBAA..108...79R.
  16. ↑ Langdon, S. (1935). History of the Sumerian, Accadian, Assyrian, and West Semitic calendars. Babylonian menologies and the Semitic calendars (PDF). The Schweich Lectures of the British Academy, 1933. London: Oxford University Press. Процитовано 15 січня 2024.
  17. ↑ Ossendrijver, Mathieu (2013). Science, Mesopotamian (PDF). The Encyclopedia of Ancient History. doi:10.1002/9781444338386.wbeah21289. ISBN 9781405179355. Архів (PDF) оригіналу за 16 червня 2022. Процитовано 18 квітня 2022.
  18. ↑ Britton, John P. (2010). Studies in Babylonian lunar theory: part III. The introduction of the uniform zodiac. Archive for History of Exact Sciences. 64 (6): 617—663. doi:10.1007/S00407-010-0064-Z. JSTOR 41134332. S2CID 122004678. [T]the zodiac was introduced between −408 and −397 and probably within a very few years of −400.
  19. ↑ Steele, John M. (2012) [2008]. A Brief Introduction to Astronomy in the Middle East (вид. electronic). London: Saqi. ISBN 9780863568961.
  20. ↑ Plait, Phil (26 вересня 2016). No, NASA hasn't changed the zodiac signs or added a new one. Bad Astronomy. Архів оригіналу за 2 жовтня 2016. Процитовано 2 жовтня 2016.
  21. ↑ Sachs, A. (1948). A Classification of the Babylonian Astronomical Tablets of the Seleucid Period. Journal of Cuneiform Studies. University of Chicago Press. 2 (4): 271—290. doi:10.2307/3515929. JSTOR 3515929. S2CID 164038422.
  22. ↑ Aaboe, Asger H. (2001). Episodes from the Early History of Astronomy. New York: Springer. с. 37–38. ISBN 9780387951362.
  23. ↑ а б в Rochberg, Francesca (1988). Babylonian Horoscopes. Transactions of the American Philosophical Society. American Philosophical Society. 88 (1): i–164. doi:10.2307/1006632. JSTOR 1006632.
  24. ↑ Aaboe, Asger H. (2001). Episodes from the Early History of Astronomy. New York: Springer. с. 41–45. ISBN 9780387951362.
  25. ↑ Зодіакальні сузір'я // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 174. — ISBN 966-613-263-X.
  26. ↑ Powell, Robert (2004). Influence of Babylonian Astronomy on the Subsequent Defining of the Zodiac (Дипломна робота PhD). Архів оригіналу за 21 травня 2009. summarized by anonymous editor.
  27. ↑ Montelle, Clemency (2016). The Anaphoricus of Hypsicles of Alexandria. У Steele, John M. (ред.). The Circulation of Astronomical Knowledge in the Ancient World. Time, Astronomy, and Calendars: Texts and Studies. Т. 6. Leiden: Brill. с. 287—315. ISBN 978-90-0431561-7.
  28. ↑ Saliba, George (1994). A History of Arabic Astronomy: Planetary Theories During the Golden Age of Islam. New York: New York University Press. с. 67. ISBN 978-0-8147-8023-7..
  29. ↑ Parker, Julia; Parker, Derek (1990). The New Compleat Astrologer. New York, NY: Crescent Books. с. 16. ISBN 978-0517697009.
  30. ↑ Graßhoff, Gerd (1990). The History of Ptolemy's Star Catalogue. Springer. с. 73. ISBN 9780387971810.
  31. ↑ Evans, James; Berggren, J. Lennart (2006). Geminos's Introduction to the Phenomena. Princeton University Press. с. 113. ISBN 069112339X.
  32. ↑ Ashmand, J. M. (2011). Ptolemy's Tetrabiblos. Astrology Classics. с. 37 (I.XXV). ISBN 978-1461118251.
  33. ↑ King, David. 'Angers Cathedral [Архівовано 17 грудня 2013 у Wayback Machine.]', (book review of Karine Boulanger's 2010 book, Les Vitraux de la Cathédrale d'Angers, the 11th volume of the Corpus Vitrearum series from France), Vitemus: the only on-line magazine devoted to medieval stained glass, Issue 48, February 2011, retrieved 17 December 2013.
  34. ↑ Марк Русборн, Запретное искусство: самоучитель по хорарной астрологии в 4-х частях.- М.:Изд-во «Доктор Гаспар»,2010.-302с., стр. 77-79.
  35. ↑ Відповідно до Лагірі (англ. N.C. Lahiri) різниця між сидеричним та тропічним зодіаком на початок 2013 р. становить 24-02-20 град-мін-сек і постійно зростає так на початок 2113 р. становитиме 25-26-30
  36. ↑ Олександр Пономарів Культура слова: мовностилістичні поради [Архівовано 1 червня 2013 у Wayback Machine.]
  37. ↑ Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — 548 с. : іл. — ISBN 966-613-263-X.
  38. ↑ False Dawn. www.eso.org. Процитовано 14 лютого 2017.
  39. ↑ Holmes, Charles Nevers (Листопад 1914). The Zodiac. Popular Astronomy. 22: 547—550. Bibcode:1914PA.....22..547H.
  40. ↑ а б Encyclopædia Britannica. Zodiac. Encyclopædia Britannica Online. Архів оригіналу за 2 травня 2015. Процитовано 7 травня 2015.
  41. ↑ Encyclopædia Britannica. Ecliptic. Encyclopædia Britannica Online. Архів оригіналу за 28 квітня 2015. Процитовано 7 травня 2015.
  42. ↑ Zodiac. Cosmos. Swinburne University of Technology. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 31 травня 2021.
  43. ↑ International Occultation Timing Association. 18 грудня 2017. Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 6 березня 2018.
  44. ↑ а б Encyclopædia Britannica. Astronomical map. Encyclopædia Britannica Online. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 7 травня 2015.
  45. ↑ G. Rubie (1830). The British Celestial Atlas: Being a Complete Guide to the Attainment of a Practical Knowledge of the Heavenly Bodies. Baldwin & Cradock. с. 79. The Longitude of a Celestial Object is reckoned on the Ecliptic, in signs and degrees, eastward from the first point of Aries.
  46. ↑ The Astronomical Almanac for the Year 2017. Washington D.C.: U.S. Government Publishing Office. Жовтень 2015. с. C6—C21. ISBN 978-0-7077-41666.
  47. ↑ Clark, Alan T. та ін. (2008). Observing Projects Using Starry Night Enthusiast (вид. eighth). W. H. Freeman. с. 42. ISBN 978-1-4292-1866-5. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 20 березня 2023.
  48. ↑ Licquia, Timothy C.; Newman, Jeffrey A.; Brinchmann, Jarle (Серпень 2015). Unveiling the Milky Way: A New Technique for Determining the Optical Color and Luminosity of Our Galaxy. The Astrophysical Journal. 809 (1): 19. arXiv:1508.04446. Bibcode:2015ApJ...809...96L. doi:10.1088/0004-637X/809/1/96. S2CID 118455273. 96.
  49. ↑ Edberg, Stephen J.; Levy, David H. (6 жовтня 1994). Observing Comets, Asteroids, Meteors, and the Zodiacal Light. Cambridge University Press. с. 151. ISBN 9780521420037. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 20 березня 2023.
  50. ↑ Zodiacal symbols in Unicode block Miscellaneous Symbols (PDF). The Unicode Standard. 2010. Архів (PDF) оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 23 березня 2018.

Література

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зодіак


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зодіак&oldid=47988489