Емпедокл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емпедокл
Західна філософія
Empedokles.jpeg
Народження 490 до н. е.(-490)
Агрідженто, Сицилія, Італія[1]
Смерть 430 до н. е.(-430)
Етна
падінняd
Національність греки
Знання мов
  • давньогрецька мова
  • Діяльність
  • лікар, письменник, поет, політик, оратор
  • Основні інтереси космогонія, онтологія
    Значні ідеї матерія складається з чотирьох елементів: води, землі, повітря, вогню
    Вплинув Горгій, Арістотель, Фрідріх Ніцше
    Літературний напрям Pluralist schoold і Досократики
    Зазнав впливу
  • Парменід, піфагорейство
  • Вчителі Анаксагор[2], Парменід[2] і Геракліт[2]
    Відомі студенти Горгій
    Визначний твір
  • Purificationsd і Стихія
  • Історичний період Досократова філософія

    CMNS: Емпедокл у Вікісховищі

    Емпедокл (близько 490 — 430 до н. е., походив з сицилійського міста Агрігента.) — давньогрецький філософ, поет, лікар, політичний діяч. Очільник партії демократів. За легендою, він скінчив життя самогубством, кинувшись в жерло вулкана Етна[3]. За іншою версією, загинув під час дослідницької подорожі до кратера Етни[4].

    Філософія Емпедокла[ред. | ред. код]

    Разом з Анаксагором із малоазійського міста Клазомени (близько 500—428 pp. до н. е.) вони першими здійснили поєднання уявлень про різноманітність та багатомірність дійсності з уявленнями про єдине буття.

    Емпедокл дійшов висновку про хибність позиції щодо існування єдиного першоелементу Космосу (як це вважали представники «мілетської школи»), проголосивши у своїй поемі «Про природу» такими першоелементами відразу чотири «стихії»: вогонь, землю, повітря і воду, які він називав «коренями усіх речей».[5]

    Їх єднання створює щось нове, не схоже на жоден з елементів, нову якість. Самі по собі «корені» незмінні і вічні, але внаслідок своєї відмінності один від одного отримують можливість взаємно обмінюватися місцями, що і становить рух. З'єднання і роз'єднання цих елементів і дає картину народження та руйнування усіх речей і процесів навколишнього світу. Досить механічне тлумачення з'єднань і роз'єднань унеможливлює довести уявлення про їхнє об'єднання в нове якісно ціле до висновку про існування нових законів, яким підкоряється це якісно нове.[6]

    Сам процес з'єднання і роз'єднання у Емпедокла мислиться як спричинений дією двох космічних сил — Любові і Розбрату. Коли переважає Любов, усе виявляється «з'єднаним», але таке переважання не вічне, з периферії Космосу починає свій наступ Хаос, що несе Розбрат і призводить до повного роз'єднання усіх «коренів». Потім знову перемагає Любов. Хоча в уявленнях Емпедокла переважають міфологічні теми, за своїми здобутками він — філософ, який не відноситься до конкретної школи.

    Медицина[ред. | ред. код]

    Значну увагу приділяв Емпедокл проблемам анатомії та фізіології. Цікавим є запропонований ним механізм дихання, а також теорія «шпар та витікань», яка слугувала поясненню відчуттів і містила зачатки атомістичних уявлень. У поемі «Очищення» Емпедокл виклав релігійно-етичне вчення про метемпсихоз — переселення душ. Крім того Емпедокл є основоположником сицилійської медичної школи.

    Пам'ять[ред. | ред. код]

    На честь Емпедокла названо астероїд, відкритий 3 квітня 1989 року.

    Див. також[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k3355015p/f46.item.texteImage — С. 30.
    2. а б в Любкер Ф. Empedocles // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 468.
    3. Читанка з філософії. — К. : Довіра, 1992. — Т. 1: Філософія стародавнього світу. — С. 106.
    4. О. О. Байназарова, А. М. Байназаров, І. В. Гринь, А. А. Гринь. Загальна географія. 6 клас: Посібник для вчителя. — Харків: Веста : Ранок, 2006. — С. 76. — ISBN 966–314–816–0.
    5. Велика радянська енциклопедія. Архів оригіналу за 1 червня 2009. Процитовано 19 лютого 2009. 
    6. Історія філософії. Архів оригіналу за 10 квітня 2013. Процитовано 19 лютого 2009. 

    Література[ред. | ред. код]

    Посилання[ред. | ред. код]