Користувач:Oleksandr Tahayev/Девід Бові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Девід Бові (англ. David Bowi)(справжнє ім'я Де́від Ро́берт Джонс англ. David Robert Jones, David Bowie; 8 січня 1947, Лондон, Велика Британія — 10 січня 2016, Мангеттен}}, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1])  - британський рок-музикант, співак, продюсер, аудіо-інженер, композитор, художник, актор. Упродовж п'ятдесяти років займався музичною творчістю і часто змінював імідж, тому його називають «хамелеоном рок-музики». При цьому Бові вдавалося зберігати власний впізнаваний стиль, успішно поєднуючи його з актуальними музичними напрямками. Бові вважають новатором, зокрема, завдяки його роботам 1970-х. Він вплинув на багатьох музикантів[2], був відомий завдяки своєму характерному голосові[3] та інтелектуальній глибині робіт, які він створив[4][5].

Хоча не був віртуозом, володів багатьма музичними інструментами: саксофоном, гітарою, клавішними, губною гармонікою, кото, мандоліною, альтом, скрипкою, віолончеллю та стилофоном. Також знімався у кіно — його фільмографія налічує понад 30 фільмів.

Випустивши в перші роки своєї діяльності альбом David Bowie та кілька синглів, Девід Бові втім став відомий широкій публіці лише восени 1969 року, коли його пісня «Space Oddity» досягла першої п'ятірки в британському хіт-параді. Після трьох років експериментів він знову з'явився на публіці в 1972 році під час розквіту глем-року, створивши яскравий андрогінний образ персонажа на ім'я Зіггі Стардаст. Його хіт-сингл «Starman» зі славнозвісного альбому The Rise and Fall of Ziggy Stardust and the Spiders from Mars увійшов у першу десятку хіт-параду Великобританії. В період відносно недовгого використання образу Зіггі Стардаста Бові часто застосовував музичні інновації й незвичайні візуальні постановки.

1975 року Бові домігся першого великого успіху в Америці з синглом номер один «Fame», написаним у співавторстві з Джоном Ленноном, і хіт-альбомом Young Americans, стиль якого співак описав як «пластиковий соул» (англ. plastic soul). Звук альбому являє собою радикальний зсув у музичному стилі Бові, який спочатку відштовхнув багатьох британських фанатів співака[6]. Потім він виправдав сподівання свого лейблу і американських шанувальників, випустивши мінімалістський альбом Low (1977) — перший з трьох дисків так званої «Берлінської трилогії Бові», записаних разом з Брайаном Іно впродовж наступних двох років. Всі три альбоми увійшли в першу п'ятірку хіт-параду Великобританії та на довгий час здобули вкрай позитивні відгуки критиків.

Після нестійкого комерційного успіху наприкінці 1970-х років Бові знову з'явився на першому місці в британських чартах 1980 року з синглом «Ashes to Ashes» і альбомом Scary Monsters (and Super Creeps). 1981 року він разом з гуртом Queen записав «Under Pressure» — ще один сингл, що дістався вершини британського чарту. Новий пік комерційного успіху Бові припав на 1983 рік, у якому вийшов альбом Let’s Dance, що містив такі хіти, як «let's Dance», «China Girl» і «Modern Love». Упродовж 1990-х і 2000-х років Бові продовжував експериментувати з музичними жанрами, зокрема граючи в стилях білий соул, індастріал, AOR і джангл. Його останнім студійним альбомом став Blackstar, що з'явився 8 січня 2016 року.

2000 року тижневик New Musical Express провів опитування серед музикантів різних стилів і напрямків. Питання було тільки одне: «Який музикант зробив найбільший вплив на ваше власну творчість?» За результатами опитування найвпливовішим музикантом століття був визнаний Девід Бові[7]. Бові домігся визнання зокрема і як кіноактор; серед найвідоміших його ролей — інопланетянин Томас Джером Ньютон в «Людині, яка впала на Землю» (здобув американську кінопремію «Сатурн»), вампір Джон в «Голоді», король гоблінів Джарет[en] у фільмі «Лабіринт».

2002 року в опитуванні BBC «100 найвизначніших британців» Бові посів 29-те місце. Упродовж кар'єри альбоми Бові розійшлися тиражем понад 136 мільйонів примірників, тим самим увійшовши в десятку найуспішніших артистів в історії популярної музики Великої Британії. Відповідно до звіту газети «Sunday Express» у 2003 році Бові був другим після Пола Маккартні найбагатшим музикантом Великобританії. Шість альбомів входять до списку «500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone (причому перші три з них вийшли поспіль — від 1972 до 1973 року, інші три — у 1976—1977 роках). 2004 року журнал Rolling Stone поставив його на 39-те місце в списку «100 найвидатніших виконавців рок-музики всіх часів»[8] і на 23-тє місце в списку «100 найкращих вокалістів усіх часів»[9].

8 січня 2016 року Бові виповнилося 69 років[10], але два дні по тому музикант помер, після 18 місяців боротьби з раком[11].

Література[ред. | ред. код]

  • Buckley, David. Strange Fascination — David Bowie: The Definitive Story. — London: Virgin, 2000. — ISBN 075350457X.
  • Buckley, David. David Bowie: Complete Guide to His Music. — Omnibus, 2004.
  • Charles Shaar Murray, Roy Carr,. Bowie: An Illustrated Record. — New York: Avon, 1981. — ISBN 0380779668.
  • Pegg, Nicholas. The Complete David Bowie. — London: Reynolds & Hearn, 2004. — ISBN 1903111730.
  • Picaud, Loïc. David Bowie et le rock dandy. — Hors-Collection, 2007.
  • Robin, Pierre. David Bowie: Du provocateur au séducteur ultramoderne. — Paris: B. Giovanangeli, 2005. — 252 p. — ISBN 2-909034-76-3.
  • Sanford, Christopher. Bowie: Loving the Alien. — Da Capo Press, 1998.
  • Seabrook, Thomas Jerome. Bowie in Berlin: A New Career in a New Town. — Jawbone Press, 2008.
  • Soligny, Jerome. — David Bowie.
  • Spitz, Marc. Bowie: A Biography. — Crown Publishers, 2009.
  • Thompson, Dave. — Hallo Spaceboy: The Rebirth of David Bowie. — Ecw Press, 2006.
  • Tremlett, George. — David Bowie: Living on the Brink. — Carroll and Graf, 1997.
  • Ungemuth, Nicolas. — David Bowie. — Librio, 1999.
  • Waldrep, Shelton. Phenomenology of Performance // The Aesthetics of Self-Invention: Oscar Wilde to David Bowie. — University of Minnesota Press, 2004.
  • Welch, Chris. David Bowie: We Could Be Heroes: The Stories Behind Every David Bowie Song. — Da Capo Press, 1999.
  • Wilcken, Hugo. 33⅓: David Bowie’s. — Low, Continuum, 2005.
  • Moonage Daydream: the life and times of Ziggy Stardust; photos by Mick Rock — textes by David Bowie. — Genesis Publications, 2002.

Ссылки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.facebook.com/davidbowie/
  2. ↑ Allmusic, Stephen Thomas Erlewine, (((David Bowie > Overview. Retrieved 03-21-2007.
  3. ↑ Mark Kemp. (20.02.1997). Earthling by David Bowie (англ.). Rolling Stone. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 18 лютого 2011.
  4. ↑ Jesse Jarnow, «David Bowie», in Scott Schnider, ed., Icons of Rock: An Encyclopedia of the Legends Who Changed Music Forever (2008), «Openly bisexual and vociferously intellectual, David Bowie in the late 1970s was the very definition of charisma», Greenwood Publishing Group, pg. 482.
  5. ↑ Mark Paytress, Bolan: The Rise and Fall of a 20th Century Superstar (2002), «America responded favourably to Bowie’s intellectual take on pop», Omnibus Press, pg. 218.
  6. ↑ Carr & Murray (1981): pp.68-74
  7. ↑ NME poll places Bowie as most influential artist of all-time
  8. ↑ 100 Greatest Artists: David Bowie. Rolling Stone Issue 946 (англ.). Rolling Stone. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 18 лютого 2011.
  9. ↑ 100 Greatest Singers: David Bowie (англ.). Rolling Stone. Архів оригіналу за 26 серпня 2011. Процитовано 18 лютого 2011.
  10. ↑ Сторінка David Bowie в соціальній мережі Facebook. facebook.com. 10 січня 2016.
  11. ↑ Помер співак Девід Бові
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Oleksandr_Tahayev/Девід_Бові&oldid=18928170