Кото (музичний інструмент)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кото, початок 17 століття, в Музеї мистецтва «Метрополітен»

Кото (яп. ) або японська цитра — японський щипковий музичний інструмент. Кото поряд з флейтами Хаясі та сякухаті, барабаном цудзумі та струнним сямісеном належить до традиційних музичних японських інструментів.

Подібні інструменти характерні для культури Кореї (каягим) та Китаю (цисяньцинь).

Історія кото[ред.ред. код]

Історія кото як японського музичного інструменту налічує більше тисячі років. Він був завезений до Японії з Китаю в період Нара (710–793 рр. н. е.) як інструмент для палацового оркестру та використовувався в музиці ґаґаку (雅 楽). Свого розквіту кото досяг в епоху Хейан, як незмінний атрибут аристократичної освіти та проведення часу. Однією з найвідоміших п'єс написаних спеціально для кото є створена в XVII столітті сліпим майстром Яцухасі Кенг композиція «Рокудан-но сірабе» (яп. 六 段 の 調べ, «Музика шести ступенів»).

Гра на кото[ред.ред. код]

Масає Ісігуре грає на кото

На кото грають за допомогою накладних нігтів-медіаторів (котодзуме, яп. 琴 爪), що надягаються на великий, вказівний та середній пальці правої руки. Лади і тональності настроюються за допомогою струнних підставок (мостів) безпосередньо перед початком гри.

Гра на кото є одним з традиційних японських національних видів мистецтва, що одержали поширення, насамперед, при імператорському дворі. Однак і сьогодні цей інструмент користується великою популярністю. Завдяки своїй пластичності кото знаходить застосування в сучасній японській музиці та сприяє її розвитку.

Останнім часом існує два основних типи інструменту:

  • Семиструнна «кін» довжиною 1 м — використовується як соло-інструмент;
  • і «зі» — довжиною від 1,80 до 2 м, з числом струн від 13 і вище — використовується як оркестровий інструмент.

Посилання[ред.ред. код]