Мандоліна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мандоліна

Мандолі́на (італ. mandolino) — струнний щипковий музичний інструмент. Виконавець защипує струни плектром, протяжні ноти виконуються тремоло.

Мандоліна з'явилася в XVI столітті в Італії і вже згодом стала найпоширенішим[де?] народним інструментом. Поступово вона стала популярною і в інших країнах. Найпоширенішою стала неаполітанська мандоліна, з чотирма подвійними струнами, які настроюють по квінтах, як домру. Аплікатура аналогічна скрипковій. Міланська мандоліна має п'ять подвійних струн.

Мандоліну використовують як сольний, акомпонуючий і ансамблевий інструмент. Існують також оркестри мандолін різних розмірів, іноді в їхній склад входять також гітари. Такі оркестри звуться неаполітанськими. У класичній музиці яскравим прикладом використання мандоліни є серенада Дон Жуана з однойменної опери В. А. Моцарта. Мандоліна також була популярна в Російській імперії, також її використовували в радянській кінопродукції (наприклад, у фільмі «Пригоди Буратіно»).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Юцевич Ю. Є. Музика : словник-довідник. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2003. — ISBN 966-7924-10-6.
  • Музыкальный словарь в рассказах / Михеева Л. — М.: 1986 г. 176 с. (рос.)
  • Энциклопедия юного музыканта / И. Ю. Куберский, Е. В. Минина. — СПб.:ООО «Диамант», 2001. — 576 с. (рос.)