Мандоліна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мандоліна

Мандолі́на (італ. mandolino) — струнний щипковий музичний інструмент. Виконавець защипує струни медіатором або плектром, протяжні ноти виконуються тремоло.

Мандоліна з'явилася в XVI столітті в Італії і вже в наступному стала найпоширенішим народним інструментом. Поступово вона стала популярна й в інших країнах. Найпоширенішою стала неаполітанська мандоліна, з чотирма подвійними струнами, які настроюють по квінтах, подібно як домру. Аплікатура аналогічна скрипковій. Міланська мандоліна має п'ять подвійних струн.

Мандоліну використовують як сольний, акомпонуючий і ансамблевий інструмент. Існують також оркестри мандолін різних розмірів, іноді в їхній склад входять також гітари. Такі оркестри звуться неаполітанськими. В класичній музиці яскравим прикладом використання мандоліни є серенада Дон Жуана з однойменної опери В.А. Моцарта. Мандоліна також була популярна в Російській імперії, також її використовували в радянській кінопродукції (напр. у фільмі «Приключения Буратино»).

Джерела[ред.ред. код]


музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.