Користувач:Yurii-mr/Чернетка
Свіччине весілля
 |
Користувач:Yurii-mr/Чернетка — термін, який має кілька значень. Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них. Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю. |
Обряд http://yavoryna.kiev.ua/Sviato_svichky.htm
| Yurii-mr/Чернетка | |
|---|---|
П'єса "Свіччине весілля" - один з кращих творів драматурга Івана Кочерга, в якому він не збирався замикатись на суто історичному описі подій. Навпаки, він бачив перед собою значно ширше мистецьке завдання: «На цьому мальовничому тлі створити узагальнений боротьби України за свою волю і самобутню культуру».
З мотивом заборони світла, що його дає згаданий історичний епізод, автор зв'язав відомий київський звичай «женити свічку».
Драматург повністю реалізував потенціальні можливості теми. Старовинний Київ описано з такою красою і силою, так досконально й точно, що драма "Свіччине весілля" являє собою викінчений взірець високої художності, гармонійного поєднання усіх компонентів – від головних до найдрібніших сюжетних ходів – у єдине, неподільне ціле і є одним з найвищих досягнень української драматургії. До того ж твір набув прекрасного романтичного звучання, досягнутого широким використанням символічних образів у п‘єсі, що піднесло "Свіччине весілля" до вершин української літератури.
| Дуб черешчатий (Пирятин) | |
|---|---|
| Статус: | ботанічна пам'ятка природи |
| Заснування: | 1970 |
| У віданні: | Будинку дитячої та юнацької творчості |
| Вид: | Дуб черешчатий |
| Площа: | 0,02 га. |
| Вік: | 300 р. |
| Висота: | 28 м |
| Обхват: | 515 см |
| Стан: | задовільний |
| Розташування: |  Україна,Полтавська область, Пирятинський район, м. Пирятин |
Дуб черешчатий — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення, що знаходиться в м. Пирятин Полтавської області. Розташований на подвір'ї будинку по вул. Пушкіна, 33, у дворі Будинку дитячої та юнацької творчості. Охороняється згідно з рішенням виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів № 555 від 24.12.1970 року.
Площа - 0,02 га. Знаходиться у віданні Будинку дитячої та юнацької творчості.
Місця захоронень шведів, які загинули в Полтавській битві [1]
ці фотографії були зроблені двома шведськими офіцерами Північно-Сконского піхотного полку: Карлом Бенедічем і Фреім Райдебергом. Перебуваючи на стажуванні в Генеральному Штабі шведськоі армії, вони одержали завдання відвідати поле Полтавської битви, провести його топографічну зйомку і нанести на карту основні місця масових поховань воїнів армії Карла XII, що загинули 27 червня 1709 року.
відомо, що загиблі шведи, кількість яких за різними оцінками коливається від 6 до 7 тисяч, були нашвидку поховані переважно у рівчаках і болотистих низинах. Кілька полонених шведських священиків відслужили заупокійну месу по загиблим співвітчизникам. Карлу Бенедічу і Фрею Райдебергу вдалося знайти основні місця масових поховань шведських воїнів, серед яких найбільшими є третій редут подовжньої лінії та місце, де знаходився лівий фланг шведської армії на заключному етапі битви. Активну участь в організації розкопок брав директор Полтавської колонії для душевно хворих лікар Олександр Феліксович Мальцев, відомий своєю громадською діяльністю, член Полтавської Архівної комісії. За його підтримки були виявлені масові поховання в районі селищ Тахтаулове і Малі Павленки. Частина знайдених останків шведських вояків була доставлена на їхню батьківщину для детального дослідження, після чого вони були поховані на монастирському кладовищі у м.Вадстена. У рапорті, надісланому до Генерального Штабу, Карл Бенедіч і Фрей Райдеберг висловили побажання стосовно спорудження могильного пагорбу з хрестом над однією із знайдених братських могил воїнів Карла XII .
Опис[ред. | ред. код]
Одиноке дерево віком 300 років. Висота 28 м, від землі до крони - 5,5 м, діаметр на висоті 0,1 м становить 7,6 м, охоплення стовбура на висоті грудей (1,3 м) - 5,15 м. Має розлогу кулясту крону, дупел та інших пошкоджень немає. Регулярно плодоносить. Дерево перебуває в доброму стані, огороджене по периметру квадрата, (зі стороною 2 м) ланцюгом, закріпленим на залізних стовпах висотою 80 см. Відсутній охоронний знак встановленого зразка.
Обстежувався: О.М. Байрак, Н.О. Стецюк на початку 90-х роках XX ст., Н.О. Стецюк у 2008 р., І.В. Головком, Ю.В. Проценком, A.B. Подобайлом, В.А. Горобчишиним у 2010-2011 рр.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття з екології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про Полтавщину. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Іллінська церква (Перегонівка)
Ландшафтний заказник місцевого значення «Лісові озера» (заказник)
| Код | Назва | Місце знаходження | Обхоп |
|---|---|---|---|
| Мартос Борис Миколайович | Мартос Борис Миколайович (20.05.1879, м-ко Городище, тепер селище Градизьк Глобинського району Полтавської обл. – 19.10.1977, м. ІрвінгТон, США) – політичний, державний і громадський діяч, організатор кооперативного руху Член Української Центральної Ради від УСДРП. Входив до Складу ЦК Селянської спілки, заступник толови, Генеральний секретар земельних справ у першому складі Генерального секретаріату Української Центральної Ради. За часів Директорії УНР - міністр продовольчих справ, міністр фінансів і голова Ради народних міністрів УНР. | ||
| Петлюра Симон Васильович | Петлюра Симон Васильович (10.05.1879, м. Полтава – 26.05.1926, м. Париж, Франція) – державний, військовий, громадський та політичний діяч, публіцист. Організатор українських збройних сил. Член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ. Головний отаман військ УНР. Голова Директорії УНР. | ||
| Стешенко Іван Матвійович | Стешенко Іван Матвійович (24.06.1873, м. Полтава – 30.07.1918, м. Полтава) – громадський і політичний діяч, педагог, письменник. Після революції 1917 року – організатор і голова Товариства шкільної освіти, член Української Центральної Ради. Генеральний секретар, згодом – міністр освіти. Співредактор «Робочої газети». |
Урочище «Вербівці» (Грицівське л-во) Дуб черещатий (Мальованка) Іллятковецький (пам'ятка природи) Урочище «Тростянець» (Хмельниччина) Теребіжі (заказник) ботанічна памятка природи 2,7 розпорядженням ОВК №156-р"б" від 11.06.70 р. Шепетівський район, Грицівське л-во, кв. 60, діл. 13 Староконстянтинівський лісгоспзаг Модрина європейська віком 85 років, вис. 30 м, діам. 40 см.
Софора японська — втрачена ботанічна пам'ятка природи в квадраті 2, виділ 8 Антонінського лісництва (Староконстянтинівський лісгоспзаг). Була оголошена рішенням Хмельницького Облвиконкому № 278 від 04.09.1982 року.
Площа – 2,3 га.
Опис[ред. | ред. код]
Ділянка ялини віком 80 років, висотою 28 м, середнім діаметром 44 см.
Скасування[ред. | ред. код]
Рішенням Хмельницького Облвиконкому № 67-р від 28.05.1995 року пам'ятка була скасована.
Скасування статусу відбулось по причині загибелі під час бурі[1][2].
Примітки[ред. | ред. код]
Рахновецька дача — колишня ботанічна пам'ятка природи на землях Кам'янець-Подільського лісгоспзагу (Дунаєвецьке лісництво, квадрат 30, ділянка 90). Була оголошена рішенням Хмельницького Облвиконкому № 156-р"б" від 11.06.1970 року.
Площа – 4,9 га.
Опис[ред. | ред. код]
Ділянка дуба звичайного віком 140 років, висотою 27 м, середнім діаметром 48 см.
Скасування[ред. | ред. код]
Рішенням Хмельницького Облвиконкому № 194 від 26.10.1990 року пам'ятка була скасована.
Скасування статусу відбулось по причині включення об'єкту до новоствореного лісового заказника «Рахновецький»[3][4].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Вся інформація про створення об'єкту взята із текстів зазначених у статті рішень обласної ради, що надані Державним управлянням екології та природних ресурсів Хмельницької області Всеукраїнській громадській організації «Національний екологічний центр України».
- ↑ Відповідно до листа Міністерства екології та природних ресурсів України №9-04/18-16 від 11.01.2016 року "Щодо надання роз'яснення", з якого слідує, що вся інформація про установи природно-заповідного фонду є відкритою.
- ↑ Вся інформація про стоворення об'єкту взята із текстів зазначених у статті рішень обласної ради, що надані Державним управлянням екології та природних ресурсів Хмельницької області Всеукраїнській громадській організації «Національний екологічний центр України».
- ↑ Відповідно до листа Міністерства екології та природних ресурсів України №9-04/18-16 від 11.01.2016 року "Щодо надання роз'яснення", з якого слідує, що вся інформація про установи природно-заповідного фонду є відкритою.
Рішенням Хмельницького обласного виконавчого комітету № 194 від 26.10.90 створено Сатанівський лісовий заказник, до складу якого увійшли всі ділянки ботанічної пам'ятки природи Сатанівська дача
Джерело «Надія» — гідрологічна пам'ятка природи на лівому схилі каньйону над р. Збруч між смт. Сатанів і с. Сатанівка Хмельницької області.
04.09.1982 надано природоохоронний статус рішенням Хмельницького обласного виконавчого комітету №248
15.10.1986 скасовано попередній статус рішенням Хмельницького обласного виконавчого комітету № 25 у зв'язку з
Опис[ред. | ред. код]
Джерело води з металічним залізистим присмаком дебіт 60 м на добу, слабо-лужна, близька до нейтральної. Досліджена в 1961 році
Категорія:Втрачені природоохоронні території
|
||||
Неподалік росте дуб Свободи, посаджений у 1918 р. на честь проголошення Незалежності України. Деякі з полтавських краєзнавців називають його дубом Революції, стверджуючи, що посадка дерева була приурочена до річниці Жовтневої революції.
| Дуб Максима Залізняка | |
|---|---|
 | |
| Статус: | ботанічна пам'ятка природи |
| Заснування: | 1972 |
| У віданні: | НІКЗ «Чигирин» |
| Географічні координати: | 49°06′38″ пн. ш. 32°16′01″ сх. д. / 49.11056° пн. ш. 32.26694° сх. д.Координати: 49°06′38″ пн. ш. 32°16′01″ сх. д. / 49.11056° пн. ш. 32.26694° сх. д. |
| Вид: | Дуб черешчатий |
| Вік: | близько 1100 р. |
| Висота: | 24 м |
| Обхват: | 900 см |
| Стан: | задовільний |
| Розташування: | Україна, Черкаська область, Чигиринський район, с. Буда |
| Розташування |
Україна Хмельницька область, Хмельницький район |
|---|---|
| Найближче місто | Хмельницький |
Давидкове́цький зака́зник — лісовий заказник місцевого значення в Україні. Розташований у межах Хмельницького району Хмельницької області, неподалік від села Давидківці.
Площа 506 га. Статус надано згідно з рішенням 2 сесії обласної ради народних депутатів від 28.10.1994 року, № 7. Перебуває у віданні ДП «Хмельницьке лісомисливське господарство».
Статус надано з метою збереження лісового масиву, в якому переважають високопродуктивні насадження дуба черешчатого.
Джерела[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
| Пам'ятник на честь 200-річчя Полтавської битви | |
|---|---|
 | |
|
50°22′10″ пн. ш. 34°10′12″ сх. д. / 50.369498° пн. ш. 34.170045° сх. д. | |
| Країна |
Україна |
| Розташування | Полтавська область, Веприк |
| Матеріал | граніт, бетон |
| Встановлено | 26.04.1909, удруге 1965 |
  Yurii-mr/Чернетка (Україна) | |
Пам'ятник на честь 200-річчя Полтавської битви - установлено на честь подій 1709 р. у смт. Нові Санжари Полтавської області у березовому сквері на розі вулиці Центральної та провулку Слюсарного.
Історія встановлення[ред. | ред. код]
Зважаючи на ідеологічну пропаганду та неможливість широких верств населення ознайомитися зі справжньою ситуацією на Новосанжарщині в переддень та під час Полтавської битви і вважаючи за дійсність те, що Новосанжарська сотня Полтавського полку зробила вагомий внесок у боротьбу зі шведами на боці Петра І та російської армії, новосанжарська громада, намагаючись віддати шану подіям 1709 р., 26 квітня 1909 р. прийняла рішення про спорудження пам'ятника. Відкриття його відбулося в дні святкування 200-річчя Полтавської битви - 27 червня 1909 р.
Насправді ж Новосанжарська сотня підтримала гетьмана І. Мазепу в його намаганнях звільнити Україну з-під влади Московського царства. Новосанжарська сотня разом із сотнями Білицькою, Кобеляцькою, Сокільською, Кишенською, Переволочанською та Келебердянською спочатку створили коридор, по якому запорізькі козаки пішли на з'єднання з військами гетьмана І. Мазепи та шведського короля Карла ХІІ.
Під час подій, пов'язаних із Полтавською битвою, у містечку Нові Санжари знаходилася ставка кошового Запорозької Січі К. Гордієнка. Згодом згадані сотні забезпечили безпечний відступ союзної (шведської та української) армії до містечка Переволочна.
Під час громадянської війни пам'ятник зник.
У 1965 р. під час будівельних робіт його випадково знайшли.
У листопаді 1965 року встановлено вдруге.
Опис[ред. | ред. код]
Чотиригранний обеліск висотою 1,75 м із пірамідальним фігурним завершенням виготовлено із граніту сірого кольору та встановлено на невисокий цегляний постамент.
На лицьовій стороні обеліску - напис:" 1709 - 1909. А о Петре ведайте, что ему жизнь не дорога, только бы жила Россия в блаженстве и славе для благосостояния вашего. Сооружен в июне 1909 г. обществом Новосанжарских казаков Новосанжарской волости Кобелякского уезда Полтавской губернии в память 200-летия Полтавской битвы".
Джерела[ред. | ред. код]
- Звід пам'яток історії та культури України: Полтавська область. Новосанжарський район [Текст]
| Дубаївські дуби | |
|---|---|
 | |
| Статус: | потребують заповідання |
| Заснування: | |
| Географічні координати: | 49°46′15″ пн. ш. 35°05′26″ сх. д. / 49.7710389° пн. ш. 35.0907000° сх. д.Координати: 49°46′15″ пн. ш. 35°05′26″ сх. д. / 49.7710389° пн. ш. 35.0907000° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку |
| Вид: | Дуб звичайний |
| Вік: | від 200 до 500 р. |
| Розташування: | околиці смт Скороходове, Скороходівська ТГ |
| окраїна села | |
Дубаївські дуби – група вікових дерев на околиці смт Скороходове. Назва походить від місцевої назви кутка селища – Дубаї. Потребують заповідання. Зафіксовано 29 дерев різного обхвату стовбура 300-600 см.
Опис[ред. | ред. код]
Ці вікові дуби є свідками минулих епох і втілюють історичну спадщину регіону. Вони були тут задовго до того, як смт Скороходове з'явилося на карті, і відтоді пережили багато змін і подій. Своєю могутністю та величчю вони нагадують про стійкість і незмінність природи, яка існує навколо нас.
Ці дуби також мають велике природоохоронне значення. Вони є домом для численних рослин і тварин, створюючи унікальне середовище для живого світу.
Вікові дуби на окраїні селища Скороходове є неперевершеними свідками історії та натуральними скарбами, які варто берегти. Вони не лише надають природну красу, але й мають велике значення для збереження біорізноманіття та надійного екологічного балансу.
Історія[ред. | ред. код]
Галерея[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Засідання Координаційної ради з питань розвитку туризму та курортів, Фейсбук-сторінка Кафедра менеджменту ПУЕТ, 15 лютого 2024 року
- Засідання Координаційної ради з питань розвитку туризму та курортів, Фейсбук-сторінка Департамент Культури Та Туризму, 15 лютого 2024 року
- Куток Дубаї в селищі Скороходове з природнім скарбом, Мандруймо Полтавщиною, 12 лютого 2024 року
- Велоекседиція «Скороходівські дуби 2», Полтавський вісник, 8 лютого 2024 року
- 📅 05-06.08.2023 🚴 велоекседиція «Скороходівські дуби 2» 🌳, Мандруймо Полтавщиною, 8 серпня 2023 року
- 🚶 10.12.2023 ◦ пізнавальний піший ПВД «Скороходівські дуби» 🌳, Мандруймо Полтавщиною, 10 грудня 2023 року
- На вихідних полтавців кличуть у велоекспедицію та велопрогулянку, ОКІА “Новини Полтавщини”, 28 липня 2023 року