Косенів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Косенів
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Новоград-Волинський район
Рада/громада Косенівська сільська рада
Код КОАТУУ 1824082501
Основні дані
Засноване 1586
Населення 444 (2011)
Площа 2,322 км²
Густота населення 191,2 осіб/км²
Поштовий індекс 11753
Телефонний код +380 4141
Географічні дані
Географічні координати 50°32′49″ пн. ш. 27°14′03″ сх. д. / 50.54694° пн. ш. 27.23417° сх. д. / 50.54694; 27.23417Координати: 50°32′49″ пн. ш. 27°14′03″ сх. д. / 50.54694° пн. ш. 27.23417° сх. д. / 50.54694; 27.23417
Середня висота
над рівнем моря
221 м
Водойми Згар
Місцева влада
Адреса ради 11753, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, с. Косенів, вул. Корецька 58, тел. 61-2-22
Карта
Косенів. Карта розташування: Україна
Косенів
Косенів
Косенів. Карта розташування: Житомирська область
Косенів
Косенів

Ко́сенів — село в Україні, в Новоград-Волинському районі Житомирської області. Кількість населення на 2011 рік становила 444 особи.

Географія[ред. | ред. код]

На південному сході від села бере початок річка Згар.

Назва[ред. | ред. код]

За народними перекази назва села пояснюється його розташуванням «на косині» між Рівненською і Хмельницькою областями.

Історія[ред. | ред. код]

Новий час[ред. | ред. код]

Поселення вперше згадується в 1586 році. До 1795 року воно входило до складу Польщі, а після — до складу Російської імперії.

Року 1844 на кошти парафіян в Косеневі була збудована дерев'яна церква, до якої в 1869 році добудували дерев'яну триярусну дзвіницю. В церкві діяла церковнопарафіяльна школа на 5 класів, яку у 1855 році відвідували 26 учнів.

У 1906 році село Жолобенської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 25 верст, від волості 10. Дворів 145, мешканців 825[1].

Новітній час[ред. | ред. код]

В 1923 році кількість населення становила 1244 особи. Із Косеніва зникають німці, що проживали тут до революції. З 1924 року працює сільська школа і налічує 4 класи, а в 1932 для школи будується нове приміщення в якому функціонує вже 7 класів. В період НЕПУ йшла відбудова господарства і в 1928 році в селі, яке на той час знаходилось в складі колишнього Ярунського району, було організовано «Сільське машинне товариство».

Восени 1930 року в Косеневі було зруйновано церкву. Того ж року організовано колгосп під назвою «Перша п'ятирічка» куди людей змушували вступати застосовуючи різноманітні форми примусу. На весну 1931 року в колгосп вже вступило близько 100 господарств (приблизно 40 % від загальної кількості). Після Голодомору, коли з села було вивезено все зерно і частина мешканців загинула від голоду, на початку 1934 року в колгосп вступило вже близько 90 % селянських господарств. В колгоспі створюються ферми великої рогатої худоби, свиноферма, вівцеферма, яка дуже швидко перетворюється у велику і показову.

В період між 19211939 роками село знаходилось на кордоні СРСР і Польщі і багато жителів села загинули при спробі перетину кордону. В цей же період було репресовано 58 чоловік, лише двоє з яких повернулись.

Після початку Німецько-радянської війни, на війну потрапило загалом 85 жителів села, 46 з яких віддали своє життя у боях проти німецько-нацистських загарбників.

В середині шістдесятих років відбувається електрифікація села. У сімдесятих роках в колгоспі з'являється набагато більше техніки, а в 1975 році відбувається перший рейс автобуса Новоград-Волинський — Косенів. У вісімдесятих роках здійснюється асфальтування доріг, будується нове приміщення школи, після чого вона стає середньою загальноосвітньою.

Після Розпаду СРСР Радянського Союзу Косенівській колгосп занепадає, а на початку XXI століття припиняє свою роботу. Не зважаючи на важкі економічні часи, в цей період побудовано нову церкву, переважно за кошти жителів села.

Населення[ред. | ред. код]

В кінці XIX століття Косенів нараховував 141 дім, а кількість населення становила 846 осіб.[2]

Освіта та культура[ред. | ред. код]

З 1990 року в селі Косенів працює середня загальноосвітня школа. Спочатку це була церковнопарафіяльна школа, в якій навчалося 26 учнів. З 1924 року школа стала початковою. В березні 1990 року школа перейшла до нової будівлі і стала середньою.

1992 року в школі був створений етнографічний музей, в укому були зібрані предмети старовинного одягу, ткацьке приладдя, гончарні вироби тощо.

Говірка[ред. | ред. код]

У мові жителів характерним є тверде закінчення слів, останній склад яких починається з букви «ц», наприклад: слово «косенівці» звучить «косенівци», «ця» — «ца», «цю» — «цу». Така сама особливість вимови зустрічається в селі Крайня Деражня.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  2. О.М. Цинкаловський. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Т-во «Волинь», 1984. — Т. 1. — С. 546.

Література[ред. | ред. код]

  • Архівні документи села Косенів

Посилання[ред. | ред. код]