Костенко Володимир Поліектович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Полієвктович Костенко
Народився20 вересня 1881(1881-09-20)
Великі Будища, Полтавської губернії
Помер14 січня 1956(1956-01-14) (74 роки)
Ленінград
Громадянство Російська імперія — СРСР СРСР
Діяльністьінженер
Alma materВище воєнно-морське інженерне училище імені Ф. Е. Дзержинського
Нагороди
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора
Сталінська премія — 1950

Костенко Володимир Полієвктович — (нар. 8 (20) вересня 1881, Великі Будища, Полтавської губернії — пом. 14 січня 1956, Ленінград) — український корабельний інженер, учасник битви при Цусімі, демократ — революціонер, один з організаторів суднобудування в СРСР.

В 1904 році обладнав броненосець «Орел»[en] першою в світі системою швидкого вирівнювання поперечного нахилу судна (крену). Під його керівництвом були створені перші в РІ транспортні судна, а також суднобудівельні заводи в Комсомольську-на-Амурі і Сєверодвінську. Автор близько 90-та публікацій з гідродинаміки, броньового захисту кораблів та організації суднобудування.

Біографія

[ред. | ред. код]

Старший син земського лікаря Полієвкта Івановича Костенка.

  • 18921900 — навчання в Білгородській гімназії котру закінчив з золотою медаллю.
  • 19001904 — навчання в Морському інженерному училищі імператора Миколи I. Закінчив його теж з золотою медаллю та занесенням його прізвища на Мармурову дошку пошани училища. Тема диплому — проект нового полегшеного швидкохідного панцирного крейсера.
  • 19041905 — інженер на броненосці «Орел», а згодом учасник походу Другої тихоокеанської ескадри під командуванням Рожественського.
  • 19051906 — після розгрому ескадри в битві при Цусімі потрапив до японського полону.
  • 1906 — помічник на будівництві лінкору «Андрій Первозванний».
  • 1908-го Костенко у відряджені до Англії, як спостерігач за будівництвом броненосного крейсера «Рюрик». Володимир входив до «Центрального військово — організаційного бюро» есерів, котрі займалися антиурядовою пропагандою в армії та намагалися організувати збройне повстання. Згідно розповіді самого Костенко Вірі Фігнер, завдяки багаторічній пропаганді на «Рюрику» йому вдалося завести обширну організацію серед матросів. У 1908 році Костенко організував зустріч прибулих до Лондону Савінкова, Азефа і Карповича з матросами крейсера Авдєєвим, Поваренковим та Котовим задля переговорів про замах на імператора при очікуваних відвідин ним корабля.
  • 23 березня 1910 — заарештований за революційну діяльність та ув'язнений у Трубецькой бастіон Петропавлівської фортеці, а в липні засуджений на шість років каторги. 19 грудня 1911 — за клопотанням А. М. Крилова та І. К. Григоровича помилуваний Миколою II.
  • У період 28.08.1917–14.01.1918 Костенко Володимир Полієвктович — Миколаївський міський голова.
  • 1932–1941 — керує будівництвом суднобудівних підприємств на Далекому Сході.
  • З 1931 року до кінця життя (з перервою 1941–1942) Костенко був одним з керівників суднопроектного інституту «Проектверфь». З 1948 року також член Науково-технічної ради ЦНДІ ім. академіка Крилова.

Помер Володимир Полієвктович у Ленінграді 14 січня 1956, похований на Серафимівському кладовищі.

Родина

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]