Степанков Костянтин Петрович

Степанков Костянтин Петрович
Кадр із фільму Анничка
Кадр із фільму Анничка
Ім'я при народженні	Волощук Костянтин Петрович
Народився	3 червня 1928(1928-06-03) Печеськи, Хмельницький район, Кам'янець-Подільська область, СРСР
Помер	22 липня 2004(2004-07-22) (76 років) Жереб'ятин, Бориспільський район, Київська область, Україна рак підшлункової залози
Національність	українець
Громадянство	Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад	КНУКіМ, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка і Кіностудія ім. О. Довженка
Роки діяльності	1956–1999
Дружина	Ада Роговцева
Діти	Костянтин (1962–2012) Катерина (1972)
Членство	СК СРСР
IMDb	nm0010689
Нагороди та премії
Народний артист СРСР (1977). Народний артист Української РСР(1974). Премія Ленінського комсомолу Лауреат премії імені Ленінського комсомолу (1975), Державна премія України імені О.Довженка (2003), перший лауреат премії імені Бикова (1998).
Костянтин Степанков на сайті IMDb (англ.)]
Висловлювання у Вікіцитатах

Костянти́н Петро́вич Степанко́в (справжнє прізвище — Волощук (3 червня 1928, с. Печеськи, Хмельницька область, УРСР — 22 липня 2004, с. Жереб'ятин, Київська область, Україна) — український та радянський актор кіно та театру. Народний артист СРСР (1977). Народний артист Української РСР (1974), лауреат державної премії України імені Олександра Довженка (2003) та премії імені Леоніда Бикова (1998). Син православного священника, загиблого у таборах ГУЛАГ СРСР; брат воїна УПА. Чоловік української акторки Ади Роговцевої.

Біографія

Народився у селі Печеськи Хмельницької області. Батько актора, Петро Петрович Волощук, був священником. Його арештували 1939 року й відтоді його ніхто не бачив. Можливо, батько постраждав за близьке знайомство з ад'ютантом Симона Петлюри Олександром Даценком. Прізвище Степанков утворене від дошлюбного прізвища матері Степанко.

Два брати Костянтина Петровича загинули. Молодший Георгій закатований голодом 1933-го року, а старший Ігор загинув під час Другої Світової війни в лавах УПА.

По війні мати Степанкова, Євгенія Василівна, боячись лишатися після відходу німців на батьківщині з двома дітьми, Костянтином та його молодшою сестрою Лідою, вирішила виїхати до Узбекистану. Проте Костянтин їхати відмовився.

По закінченню школи Степанков вступає до Уманського сільгоспінституту на плодово-овочевий факультет, склавши екстерном іспити за перші два курси. Як згадував сам Костянтин Петрович, весь час, роками, він змушений був недоїдати, тож «дуже хотів швидше стати плодоовочеводом, щоб поближче до їжі — до хліба, картоплі, буряку, меду.»

В інституті Степанков, як член комітету комсомолу, вів «культмасовий сектор», де в його обов'язки входило запрошення відомих людей, котрі перебували в Умані, на зустрічі зі студентами та викладачами. Під час однієї з таких зустрічей на талановитого юнака звернув увагу і запропонував вступити до театрального інституту Амвросій Бучма, на той час актор та режисер Київського театру ім. Івана Франка, професор Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Степанков зголосився на пропозицію Бучми і вступив до театрального інституту де й вчився на курсі Амвросія Максиміліановича на кіновідділі.

1953 — Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого.

Від 1955 року грав у театрі ім. Івана Франка.

Від 1968 — актор Київської кіностудії імені Довженка.

Від 1953 року, протягом 31 року, — педагог і керівник майстерні Київського інституту ім. І. Карпенка-Карого.

Від 1998 року — викладач кафедри телебачення в Київському університеті культури і мистецтв.

Помер 22 липня 2004 року у віці 76 років у селі Жереб'ятин Бориспільського району Київської області від раку підшлункової залози. Похований на місцевому кладовищі.

Фільмографія

Рік	Назва	Роль	Країна	Примітки
1956	Павло Корчагін	Акім
1962	Мовчать тільки статуї
1965	Перевірено — мін немає
1968	Розвідники	Миклош
1968	На Київському напрямку	Кирпонос Михайло Петрович, генерал-полковник, командувач Південно-Західним фронтом
1968	Камінний хрест
1968	Анничка	Ґазда Кметь, пан, заможний гуцул
1969	Дума про Британку
1969	Важкий колос
1970	Білий птах з чорною ознакою	Зозуля
1970	Комісари	Федір Лукачьов	УРСР
1970	Родина Коцюбинських
1971	Випадкова адреса	Чіряєв, тренер
1971	Іду до тебе…
1971	Поїзд до далекого серпня
1971	Захар Беркут	Тугар Вовк
1972	Увімкніть північне сяйво
1972	Нічний мотоцикліст	Резник Микола Семенович, слідчий
1973	Дід лівого крайнього
1973	Коли людина посміхнулась	головний лікар
1973	Будні карного розшуку
1973	Дума про Ковпака
1973	Як гартувалася сталь (мінісеріал)	матрос Жухрай
1974	Друге дихання
1974	Марина	Опанас
1977	Весь світ в очах твоїх…
1977	Право на любов		УРСР
1977	Ненависть
1977	Свідоцтво про бідність
1977	Повість про абхазького хлопця
1978	Блакитні блискавки
1978	Море
1978	Женці
1979	«Київські зустрічі („Зупинись, мить …“)»
1979	Забудьте слово "смерть"		УРСР
1979	Скляне щастя
1979	Вавилон XX	багач Бубела
1979	Я чекатиму...	Олексій Воронов
1980	Платон мені друг
1980	Овід
1980	Дударики
1981	Під свист куль
1981	Високий перевал
1981	Ярослав Мудрий	Мстислав Володимирович, князь Чернігівський, брат Ярослава
1983	Климко
1983	«Провал операції „Велика Ведмедиця“»
1983	Легенда про княгиню Ольгу	воєвода Свенельд
1984	Наказано взяти живим	комендант сектору
1984	Що у Сенька було
1985	Спокуса Дон Жуана
1985	Пароль знали двоє	генерал Олександр Павлович Кутепов, голова Російського загальновійськового союзу
1985	Мама, рідна, любима...
1986	І в звуках пам'ять відгукнеться…
1986	Кармелюк
1989	Камінна душа	Старий опришок	УРСР
1989	Небилиці про Івана
1989	Етюди про Врубеля
1989	Гори димлять
1991	Чудо в краю забуття	Іван Скиба	УРСР
1991	Карпатське золото	Священник
1991	Гріх (ТБ)		УРСР
1991	Капітан Крокус	капітан Крокус
1992	Чотири листи фанери	батько Мазепи	Україна
1992	Обітниця
1992	Вишневі ночі
1993	Гетьманські клейноди	Влас	Україна
1993	Пастка		Україна	5 серій
1994	Притча
1995	Об'єкт ''Джей''
1996	Острів любові
1996	Judenkreis, або Вічне колесо	коваль
1998	Два місяці, три сонця
1999	Пристрасть	економ
1999	Як коваль щастя шукав

Звання та нагороди

• Народний артист СРСР
• Народний артист Української РСР
• Лауреат Державної премії України ім. О.Довженка, 2003
• Перший лауреат премії ім. Л. Бикова, 1998

Джерело інформації

• Кіноколо-енциклопедія
• Кіноколо
• Газета «День»
• Сайт «Кіно театр»
• Газета «Дзеркало тижня»