Роговцева Ада Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ада Роговцева
Ада Роговцева на ювілейному вечорі в Києві. 2017
Ада Роговцева на ювілейному вечорі в Києві. 2017
Народилася 16 липня 1937(1937-07-16) (80 років)
Глухів, Чернігівська область, УРСР
Національність українка
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Рід діяльності актор театру[d], кіноактор і актор
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
Роки діяльності з 1956
Чоловік Костянтин Степанков (1928—2004)
Діти Костянтин (1962—2012)
Катерина (1972)
Звання
Народний артист СРСР— 1978 Народний артист Української РСР—  1967 Заслужений артист УРСР  — 1960
IMDb nm0737385
Нагороди та премії
Герой України (орден Держави) — 2007
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Орден Дружби
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1981
Державна премія України імені Олександра Довженка

Ада Роговцева у Вікісховищі?

А́да Микола́ївна Ро́говцева (Рогове́ць; нар. 16 липня 1937, Глухів, Чернігівська область, Українська РСР) — українська акторка театру та кіно. Народна артистка УРСР (1967), Народна артистка СРСР (1978). Герой України (2007). Дружина українського актора Костянтина Степанкова (Волощука).

Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України[1].

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася в Глухові Чернігівської (нині — Сумської) області України. Батько, Микола Іванович Роговцев, мав дві вищі освіти, закінчивши індустріальний і сільськогосподарський інститути, до війни працював в НКВС. Мати, Ганна Митрофанівна Зайковська, за фахом агроном[2].

Навчалась в школі № 10 у Полтаві, з 1954 по 1959 рік — у Київському театральному інституті імені Івана Карпенка-Карого.

З 1958 року — артистка Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, де пропрацювала понад 35 років.

Після відходу з Київського національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки гастролює з концертними програмами та камерними театрами. У Київському академічному театрі драми і комедії на Лівому березі грає у виставах «Рожевий міст» та «Вася повинен зателефонувати», які поставила донька Роговцевої Катерина Степанкова.

Професор Національного університету культури, викладає в Київському театральному інституті ім. І. К. Карпенка-Карого. Одна з учениць Ади Миколаївни, Галина Кияшко — досить відома українсько-нідерландська акторка, телеведуча, фотомодель. Член КПРС з 1967 року, більш ніж 20 років була членом партбюро, вибиралася секретарем парткому театру і делегатом XXVII з'їзду КПРС. Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).[3]

Театр[ред.ред. код]

2003 року Ада Роговцева і Катерина Степанкова зіграли у виставі «Варшавська мелодія-2». Серед найвідоміших театральних ролей:

  • Юність Полі Вихрової (головна роль, 1959)
  • Варшавська мелодія (Гелена Модлевська, 1967; у цій ролі виходила на сцену понад 700 разів)
  • Хтось мусить (Клава, 1971)
  • Російські люди (Валя, 1975)
  • Хазяйка (Гавриленкова, 1978)
  • Філумена Мартурано (головна роль, 1983)
  • Матінка Кураж і її діти (Матінка Кураж, 1986)
  • Пер Ґюнт (всі жіночі ролі: Озе, Сольвейґ, Жінка в зеленому, Інґрид, Анітра, лікар у божевільні).

Ролі в театрі:

  • 1959 — Поля Вихрова — «Юність Полі Вихрової», за романом Леоніда Леонова «Русский лес»
  • 1959 — Альонушка — «Товариші романтики», за п'єсою М. А. Соболя
  • 1959 — Машенька — «Машенька», за п'єсою А. Н. Афіногенова
  • 1960 — Вера — «Останні», за п'єсою М. Горького
  • 1962 — Ірина — «Перед вечерею», за п'єсою В. С. Розова
  • 1962 — Медсестра — «Палата», за п'єсою С. І. Альошина
  • 1963 — Наташа — «На дні», за п'єсою М. Горького
  • 1963 — Альона — «Поворот ключа», за п'єсою М. Кундери
  • 1963 — Валя — «Київський зошит», за п'єсою В. Н. Собка
  • 1963 — Женя — «Іду на грозу», за романом Д. О. Граніна
  • 1964 — Майка — «Платон Кречет», за п'єсою О. Є. Корнійчука
  • 1964 — Наташа — «104 сторінки про кохання», за п'єсою Е. С. Радзинського
  • 1965 — Соня — «Далекі вікна», за п'єсою В. Н. Собка
  • 1965 — Таня — «Хто за? Хто проти?», за п'єсою П. А. Загребельного
  • 1966 — Варюха — «Піднята цілина» за романом М. О. Шолохова
  • 1966 — Ірина — «Сьогодні і щодня», за повістю В. Ю. Драгунського
  • 1966 — Ліка Мізинова — «Насмішливе моє щастя», за п'єсою Л. Малюгіна
  • 1966 — Даша — «Ходіння по муках», за романом О. М. Толстого
  • 1967 — Гелена Модлевська — «Варшавська мелодія», за п'єсою Л. Зоріна
  • 1967 — Лізетта — «Шлюб за конкурсом», за п'єсою К. Гольдоні
  • 1969 — Мухіна — «Справедливість — моє ремесло», за п'єсою Л. А. Жуховицького
  • 1970 — Варя — «Розгром» за романом А. А. Фадєєва
  • 1971 — Клава — «Хтось повинен», за повістю Д. Граніна
  • 1971 — Долорес — «Камінний господар», за п'єсою Лесі Українки
  • 1973 — Лариса — «Бесприданниця», за п'єсою О. М. Островського
  • 1974 — Наталія Миколаївна Гончарова — «Останні дні», за п'єсою М. Булгакова
  • 1975 — Тамара — «Вечірнє світло», за п'єсою А. Арбузова
  • 1975 — Валя — «Російські люди», за п'єсою К. Симонова
  • 1975 — Трубачова — «Дивний лікар», за п'єсою А. Софронова
  • 1976 — Саша — «Іванов», за п'єсою А. Чехова
  • 1976 — Сесилія — «Як важливо бути серйозним», за п'єсою О. Уайльда
  • 1978 — Гавриленкова — «Хазяйка», за п'єсою М. Гараєвої
  • 1979 — Леся Українка — «Сподіватися», за п'єсою Ю. Щербака
  • 1980 — Фрунова — «Прошу занести в стенограму», за п'єсою Р. Феденьова
  • 1980 — Раневська — «Вишневий сад», за п'єсою А. Чехова
  • 1981 — Анна — «Візаві», за п'єсою В. Врублевської
  • 1982 — Бланш — «Гравець», за романом Ф. Достоєвського
  • 1983 ? — Озе, Сольвейг, Жінка в зеленому, Інгрід, Анітра, Лікар у божевільні — «Пер Гюнт», літературно-музична композиція за драмою Генріка Ібсена, реж. Борис Ерін / Концертне виконання
  • 1983 — Філумена Мартурано — «Філумена Мартурано», за п'єсою Е. де Філіппо
  • 1984 — Фрося — «Пічка на колесі», за п'єсою Н. Семенової
  • 1985 — Віра — «Рядові», за п'єсою А. Дударєва
  • 1985 — Юлія — «Покликання», за п'єсою В. Врублевської
  • 1986 — Матінка Кураж — «Матінка Кураж та її діти», за п'єсою Б. Брехта
  • 1987 — Сестра Крисчед — «А цей випав з гнізда», за п'єсою Д. Вассермана, за романом Кена Кізі «Пролітаючи над гніздом зозулі»
  • 1987 — Естер — «Священні чудовиська», за п'єсою Ж. Кокто, реж. Роман Віктюк
  • 1988 — Патриція — «Перламутрова Зінаїда», за п'єсою М. Рощина
  • 1992 — Паола — «Дама без камелій», за п'єсою Т. Реттігана, реж. Роман Віктюк
  • 1992 — Лаура Верньє — «Загадка дому Верньє» А. Крісті, за п'єсою Р. Тома, реж. Н. П. Батуріна
  • 1992 — Бенефіс «Благо — дарю!..», за мотивами п'єс Анатолія Дяченка, реж. Костянтин Степанков
  • 1993 — Аркадіна — «П'ять пудів кохання», за п'єсою А. П. Чехова «Чайка», реж. Е. Митницький
  • 1995 — Марта-Джордж — «Не боюсь сірого вовка» за п'єсою Е.Олбі, реж. Андрій Жолдак
  • 1997 — Норма Десмонд, — «Бульвар Сан-Сет», за п'єсою Чарльза Брекета, Біллі Уайльдера и М. Маршала-мол, реж. Роман Віктюк
  • 2000 — Ліліан — «Голу́бки», за п'єсою Поли Вогіл «Найдавніша професія», реж. В'ячеслав Долгачов / «ТеатрДом», Санкт-Петербург
  • 2003 — Гелена — «Варшавська мелодія — 2», за п'єсою Леоніда Зоріна, реж. Ігор Афанасьєв / Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка
  • 2007 — Примадонна — «Якість зірки», за п'єсою Ноела Кауарда, реж. Олексій Лисовець / Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка
  • 2009 — Франческа Джонсон — «Рожевий міст», за романом Р. Дж. Уоллера «Мости округу Медісон», реж. Катерина Степанкова / Київський Академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра
  • 2010 — Рута — «Вася повинен зателефонувати», за п'єсою Катерини Рубіної «Прогулянка в Лю-Бльо», реж. Катерина Степанкова / Київський Академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра

Фільмографія[ред.ред. код]

Рік Назва Роль Країна Примітки
1956 Кривавий світанок Гафійка
1956 Коли співають солов'ї Мар'яна
1956 Павло Корчагін Христина
1958 Прапори на баштах Оксана Литовченко
1959 Кінець Чирви-Козиря Оксана
1959 Коли починається юність
1960 Летючий корабель Оленка
1961 Лісова пісня Польова русалка
1970 Важкий колос Дар'я
1970 Салют, Маріє! Марія
1971 Лише три тижні
1971 Камінний господар Донна Анна
1972 Приборкання вогню Наталія Башкирцева
1973-1983 Вічний поклик Анна Кафтанова
1976 Хвилі Чорного моря Тетяна Іванівна
1978 Дівчинко, хочеш зніматись у кіно? Віра Федорівна, мама Інги
1978 Діти як діти Таня, мама Дмитра
1978 Море Віра Галузо
1978 Напередодні прем'єри Ксенія Павлівна
1979 Літні канікули
1979 Осіння історія Анна Георгіївна Зорина, завідувачка МІСЬКВНО
1979 Поема про крила Юлія Туполева
1980 Київські зустрічі Марія
1980 Сімейне коло Тетяна Михайлівна Сомова
1980 Розплата Ганна Корякіна
1980 Овід Джулія
1981 Були в батька три сини… Мати
1983 Висока проба Ольга
1983 Останній засіб королів Естер Тавнсенд, секретар президента США
1986 Мамо, рідна, кохана... Доктор
1986 В одне єдине життя Ірина
1991 Сімнадцять лівих чобіт Тетяна Сергіївна, мати Альоші
1992 Чотири листи фанери Мати Богдана Мазепи Україна
1998 Два місяці, три сонця Мати Олексія
2002 Завтра буде завтра Марія Антонівна, директор дитбудинку
2003 Ніро Вульф і Арчі Гудвін
2004 Зимовий роман Ніна
2004 Вони танцювали одну зиму мати Андрія Росія
2004 32 грудня Маргарита Миколаївна
2004 За два кілометри від Нового року Ада
2005 Полювання на Ізюбря Мати Ірини
2005 Летюча миша бабуся
2006 Квіти для снігової королеви Жанна Семенівна
2006 Утьосов. Пісня довжиною життя Олена, дружина Утьосова, у зрілому віці
2006 Дев'ять життів Нестора Махна Євдокія Махно Україна, Росія
2006 Інфант
2006 Мій генерал
2006 Щастя за рецептом бабуся Євгенія Веніамінівна Росія
2007 Чоловіча інтуїція Кирилова мати
2007 Оплачено смертю Аврора Морозова
2008 Ермолови Семен Сорока Україна 60 серій
2008 Тарас Бульба Тарасова дружина Україна, Росія
2008 Адмірал Ганна Тімірьова у старості Росія
2011 Вогні притону Любина мати Україна
2018 Обручка з рубіном Катерина Добровольська Україна 95 серій

Книги[ред.ред. код]

Громадянська позиція[ред.ред. код]

Патріот України. Під час російсько-української війни активно допомагала бійцям АТО, виступала з концертами перед воїнами АТО, організовувала збір коштів на шпиталь для українських військових і зібрала 52 тисячі на лікування поранених, за що у вересні 2015 в Росії проти неї було порушено кримінальну справу[4]. Оголошена в Росії персоною нон-грата[5]. Після ув'язнення Росією Олега Сенцова записала відеозвернення[6] із закликом до усіх допомогти його звільненню.

Нагороди та звання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Найвідоміші жінки давньої та сучасної України
  2. РОГОВЦЕВА Ада Николаевна. 2010-09-19. Процитовано 2016-07-16. 
  3. Указ Президента України від 23 грудня 2016 року № 575/2016 «Про склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка»
  4. Роговцева розповіла, чому росіяни завели на неї кримінальну справу
  5. Ада Роговцева: не буду больше пересекать границу Украины и России
  6. https://www.youtube.com/watch?v=HfQXYBFdSEk
  7. Указ Президента України 22 серпня 2002 року № 745
  8. Указ Президент України від 16.01.2009 № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  9. Указ Президент України від 21.07.1997 № 659/97 «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  10. Указ Президента Российской Федерации от 09.07.2007 № 858
  11. Ющенко присвоїв Аді Роговцевій звання Герой України
  12. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
  13. Указ Президента України від 7 вересня 2017 року № 266/2017 «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2017 року»

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]