Роговцева Ада Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ада Роговцева
Зображення

Ада Роговцева у 2014

Народилася 16 липня 1937(1937-07-16) (80 років)
Глухів, Чернігівська область, УРСР
Громадянство: УРСРУкраїна Україна
Рід діяльності: актор театру[d], кіноактор і актор
Роки діяльності: з 1956
Чоловік: Костянтин Степанков (1928—2004)
Діти: Костянтин (1962—2012)
Катерина (1972)
Нагороди:
Герой України (орден Держави) — 2007
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Орден Дружби
Премії
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1981
Державна премія України імені Олександра Довженка
Звання
Народний артист СРСР— 1978 Народний артист Української РСР—  1967 Заслужений артист УРСР  — 1960
IMDb: ID 0737385
Commons-logo.svg Ада Роговцева у Вікісховищі

А́да Микола́ївна Ро́говцева (Рогове́ць; нар. 16 липня 1937, Глухів, Чернігівська область, Українська РСР) — українська акторка театру та кіно. Народна артистка УРСР (1967), Народна артистка СРСР (1978). Герой України (2007). Дружина українського актора Костянтина Степанкова (Волощука).

Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України[1].

Життєпис[ред.ред. код]

Ада Роговцева (Роговець) народилася в Глухові Чернігівської (нині — Сумської) області України. Батько, Микола Іванович Роговцев, мав дві вищі освіти, закінчивши індустріальний і сільськогосподарський інститути, до війни працював в НКВС. Мати, Ганна Митрофанівна Зайковська, за фахом агроном[2].

Навчалась в школі № 10 у Полтаві, з 1954 по 1959 рік — у Київському театральному інституті імені Івана Карпенка-Карого.

З 1958 року — артистка Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, де пропрацювала понад 35 років.

Після відходу з Київського національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки гастролює з концертними програмами та камерними театрами. У Київському академічному театрі драми і комедії на Лівому березі грає у виставах «Рожевий міст» та «Вася повинен зателефонувати», які поставила донька Роговцевої Катерина Степанкова.

Професор Національного університету культури, викладає в Київському театральному інституті ім. І. К. Карпенка-Карого. Одна з учениць Ади Миколаївни, Галина Кияшко — досить відома українсько-нідерландська акторка, телеведуча, фотомодель. Член КПРС з 1967 року, більш ніж 20 років була членом партбюро, вибиралася секретарем парткому театру і делегатом XXVII з'їзду КПРС. Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).[3]

Театр[ред.ред. код]

2003 року Ада Роговцева і Катерина Степанкова зіграли у виставі «Варшавська мелодія-2». Серед найвідоміших театральних ролей:

  • Юність Полі Вихрової (головна роль, 1959)
  • Варшавська мелодія (Гелена Модлевська, 1967; у цій ролі виходила на сцену понад 700 разів)
  • Хтось мусить (Клава, 1971)
  • Російські люди (Валя, 1975)
  • Хазяйка (Гавриленкова, 1978)
  • Філумена Мартурано (головна роль, 1983)
  • Матінка Кураж і її діти (Матінка Кураж, 1986)
  • Пер Ґюнт (всі жіночі ролі: Озе, Сольвейґ, Жінка в зеленому, Інґрид, Анітра, лікар у божевільні).

Ролі в театрі.

  • 1959 — Поля Віхрова — «Юність Полі Вихрової», за романом Леоніда Леонова «Русский лес»
  • 1959 — Алёнушка — «Товарищи романтики», за п'єсою М. А. Соболя
  • 1959 — Машенька — «Машенька», за п'єсою А. Н. Афіногенова
  • 1960 — Вера — «Последние», за п'єсою М. Горького
  • 1962 — Ирина — «Перед ужином», за п'єсою В. С. Розова
  • 1962 — Медсестра — «Палата», за п'єсою С. І. Альошина
  • 1963 — Наташа — «На дне», за п'єсою М. Горького
  • 1963 — Алёна — «Поворот ключа», за п'єсою М. Кундери
  • 1963 — Валя — «Киевская тетрадь», за п'єсою В. Н. Собко
  • 1963 — Женя — «Иду на грозу», за романом Д. О. Граніна
  • 1964 — Майка — «Платон Кречет», за п'єсою О. Є. Корнійчука
  • 1964 — Наташа — «104 страницы про любовь», за п'єсою Е. С. Радзинського
  • 1965 — Соня — «Далёкие окна», за п'єсою В. Н. Собко
  • 1965 — Таня — «Кто за? Кто против?», за п'єсою П. А. Загребельного
  • 1966 — Варюха — «Поднятая целина» за романом М. О. Шолохова
  • 1966 — Ирина — «Сегодня и ежедневно», за повістю В. Ю. Драгунського
  • 1966 — Лика Мизинова — «Насмешливое моё счастье», за п'єсою Л. Малюгіна
  • 1966 — Даша — «Хождение по мукам», за романом А. Н. Толстого
  • 1967 — Гелена Модлевская — «Варшавская мелодия», за п'єсою Л. Зоріна
  • 1967 — Лизетта — «Брак по конкурсу», за п'єсою К. Гольдоні
  • 1969 — Мухина — «Справедливость — моё ремесло», за п'єсою Л. А. Жуховицького
  • 1970 — Варя — «Разгром» за романом А. А. Фадєєва
  • 1971 — Клава — «Кто-то должен», за повістю Д. Граніна
  • 1971 — Долорес — «Каменный властелин», за п'єсою Лесі Українки
  • 1973 — Лариса — «Бесприданница», за п'єсою А. Н. Островського
  • 1974 — Наталья Николаевна Гончарова — «Последние дни», за п'єсою М. Булгакова
  • 1975 — Тамара — «Вечерний свет», за п'єсою А. Арбузова
  • 1975 — Валя — «Русские люди», за п'єсою К. Симонова
  • 1975 — Трубачёва — «Странный доктор», за п'єсою А. Софронова
  • 1976 — Саша — «Иванов», за п'єсою А. Чехова
  • 1976 — Сесилия — «Как важно быть серьёзным», за п'єсою О. Уайльда
  • 1978 — Гавриленкова — «Хозяйка», за п'єсою М. Гараєвої
  • 1979 — Леся Украинка — «Надеяться», за п'єсою Ю. Щербака
  • 1980 — Фрунова — «Прошу занести в стенограмму», за п'єсою Р. Феденьова
  • 1980 — Раневская — «Вишнёвый сад», за п'єсою А. Чехова
  • 1981 — Анна — «Визави», за п'єсою В. Врублевскої
  • 1982 — Бланш — «Игрок», за романом Ф. Достоєвського
  • 1983 ? — Озе, Сольвейг, Женщина в зелёном, Ингрид, Анитра, Врач в сумасшедшем доме — «Пер Гюнт», літературно-музична композиція за драмою Генріка Ібсена, реж. Борис Эрін / Концертне виконання
  • 1983 — Филумена Мартурано — «Филумена Мартурано», за п'єсою Э. де Філіппо
  • 1984 — Фрося — «Печка на колесе», за п'єсою Н. Семенової
  • 1985 — Вера — «Рядовые», за п'єсою А. Дударєва
  • 1985 — Юлия — «Призвание», за п'єсою В. Врублевської
  • 1986 — Мамаша Кураж — «Мамаша Кураж и её дети», за п'єсою Б. Брехта
  • 1987 — Сестра Крысчед — «А этот выпал из гнезда», за п'єсою Д. Вассермана, за романом Кена Кизи «Пролетая над гнездом кукушки»
  • 1987 — Эстер — «Священные чудовища», за п'єсою Ж. Кокто, реж. Роман Віктюк
  • 1988 — Патриция — «Перламутровая Зинаида», за п'єсою М. Рощина
  • 1992 — Паола — «Дама без камелий», за п'єсою Т. Рэттігана, реж. Роман Віктюк
  • 1992 — Лаура Вернье — «Загадка дома Вернье» А. Крісті, за п'єсою Р. Тома, реж. Н. П. Батурина
  • 1992 — Бенефис «Благо — дарю!..», за мотивами п'єс Анатолія Д'яченко, реж. Константин Степанков
  • 1993 — Аркадина — «Пять пудов любви», за п'єсою А. П. Чехова «Чайка», реж. Э. Митницкий
  • 1995 — Марта-Джордж — «Не боюсь сірого вовка» за п'єсою Е.Олбі, реж. Андрій Жолдак
  • 1997 — Норма Десмонд, — «Бульвар Сан-Сет», за п'єсою Чарльза Брекета, Біллі Уайльдера и М. Маршала-мл, реж. Роман Віктюк
  • 2000 — Лилиан — «Голу́бки», за п'єсою Поли Вогіл «Древнейшая профессия», реж. В'ячеслав Долгачов / «ТеатрДом», Санкт-Петербург
  • 2003 — Гелена — «Варшавская мелодия — 2», за п'єсою Леоніда Зоріна, реж. Ігор Афанасьєв / Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франко
  • 2007 — Примадонна — «Качество звезды», за п'єсою Ноэла Кауарда, реж. Алексей Лисовец / Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франко
  • 2009 — Франческа Джонсон — «Розовый мост», за романом Р. Дж. Уоллера «Мосты округа Мэдисон», реж. Катерина Степанкова / Київський Академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра
  • 2010 — Рута — «Вася повинен зателефонувати», за п'єсою Катерини Рубіної «Прогулянка в Лю-Бльо», реж. Катерина Степанкова / Київський Академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра

Фільмографія[ред.ред. код]

Рік Назва Роль Країна Примітки
1956 Кривавий світанок Гафійка
1956 Коли співають солов'ї Мар'яна
1956 Павло Корчагін Христина
1958 Прапори на баштах Оксана Литовченко
1959 Кінець Чирви-Козиря Оксана
1959 Коли починається юність
1960 Летючий корабель Оленка
1961 Лісова пісня Польова русалка
1970 Важкий колос Дар'я
1970 Салют, Маріє! Марія
1971 Лише три тижні
1971 Камінний господар Донна Анна
1972 Приборкання вогню Наталія Башкирцева
1973-1983 Вічний поклик Анна Кафтанова
1976 Хвилі Чорного моря Тетяна Іванівна
1978 Дівчинко, хочеш зніматись у кіно? Віра Федорівна, мама Інги
1978 Діти як діти Таня, мама Дмитра
1978 Море Віра Галузо
1978 Напередодні прем'єри Ксенія Павлівна
1979 Літні канікули
1979 Осіння історія Анна Георгіївна Зорина, завідувачка МІСЬКВНО
1979 Поема про крила Юлія Туполева
1980 Київські зустрічі Марія
1980 Сімейне коло Тетяна Михайлівна Сомова
1980 Розплата Ганна Корякіна
1980 Овід Джулія
1981 Були в батька три сини… Мати
1983 Висока проба Ольга
1983 Останній засіб королів Естер Тавнсенд, секретар президента США
1986 Мамо, рідна, кохана... Доктор
1986 В одне-єдине життя Ірина
1991 Сімнадцять лівих чобіт Тетяна Сергіївна, мати Альоші
1992 Чотири листи фанери Мати Богдана Мазепи Україна
1998 Два місяці, три сонця Мати Олексія
2002 Завтра буде завтра Марія Антонівна, директор дитбудинку
2003 Ніро Вульф і Арчі Гудвін
2004 Зимовий роман Ніна
2004 Вони танцювали одну зиму мати Андрія Росія
2004 32 грудня Маргарита Миколаївна
2004 За два кілометри від Нового року Ада
2005 Полювання на Ізюбря Мати Ірини
2005 Летюча миша бабуся
2006 Квіти для снігової королеви Жанна Семенівна
2006 Утьосов. Пісня довжиною життя Олена, дружина Утьосова, у зрілому віці
2006 Дев'ять життів Нестора Махна Євдокія Махно Україна, Росія
2006 Інфант
2006 Мій генерал
2006 Щастя за рецептом бабуся Євгенія Веніамінівна Росія
2007 Чоловіча інтуїція Кирилова мати
2007 Оплачено смертю Аврора Морозова
2008 Ермолови Семен Сорока Україна 60 серій
2008 Тарас Бульба Тарасова дружина Україна, Росія
2008 Адмірал Ганна Тімірьова у старості Росія
2011 Вогні притону Любина мати Україна

Книги[ред.ред. код]

Громадянська позиція[ред.ред. код]

Патріот України. Під час російсько-української війни активно допомагала бійцям АТО, виступала з концертами перед воїнами АТО, організовувала збір коштів на шпиталь для українських військових і зібрала 52 тисячі на лікування поранених, за що у вересні 2015 в Росії проти неї було порушено кримінальну справу[4]. Оголошена в Росії персоною нон-грата[5].

Нагороди та звання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Найвідоміші жінки давньої та сучасної України
  2. РОГОВЦЕВА Ада Николаевна. 2010-09-19. Процитовано 2016-07-16. 
  3. Указ Президента України від 23 грудня 2016 року № 575/2016 «Про склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка»
  4. Роговцева розповіла, чому росіяни завели на неї кримінальну справу
  5. Ада Роговцева: не буду больше пересекать границу Украины и России
  6. Указ Президента України 22 серпня 2002 року № 745
  7. Указ Президент України від 16.01.2009 № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Указ Президент України від 21.07.1997 № 659/97 «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  9. Указ Президента Российской Федерации от 09.07.2007 № 858
  10. Ющенко присвоїв Аді Роговцевій звання Герой України
  11. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
  12. Указ Президента України від 7 вересня 2017 року № 266/2017 «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2017 року»

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]