Кравченко Віталій Миколайович
| Кравченко Віталій Миколайович | ||
|---|---|---|
 Капітан | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
18 травня 1976 Буринь, Сумська область | |
| Смерть |
31 жовтня 2015 (39 років) м. Авдіївка, Донецька область | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Alma Mater | Київський інститут сухопутних військ | |
| Псевдо | «Гектор» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Командування | ||
| заступник командира 2-го механізованого батальйону | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Віта́лій Микола́йович Кра́вченко (18 травня 1976, Буринь, Сумська область — 31 жовтня 2015, м. Авдіївка, Донецька область) — український військовик, заступник командира 2-го механізованого батальйону 53 ОМБр.
Життєпис[ред. | ред. код]
Віталій Кравченко народився 18 травня 1976 року у місті Буринь Сумської області. За фахом військовий. Закінчив Київський інститут сухопутних військ.
Проходив військову службу в Рава-Руській Львівської області, де і проживав останні 14 років свого життя. На початку 2000-х років був у складі миротворчого батальйону в Косово.
Як доброволець, був мобілізований 23 серпня 2014 року та призначений на посаду командира 12-ї механізованої роти 4-го механізованого батальйону 24 ОМБР. Разом із ввіреним йому підрозділом виконував бойові завдання в районі «Бахмутської траси», у 2014 році біля Кримського, а в першій половині 2015 року на околицях Гірського та біля Новотошківського.
З червня 2015 року, разом із батальйоном, переведений в новостворену 53-тю окрему механізовану бригаду. Батальйон передислоковано в м. Авдіївка, яка знаходиться неподалік Донецького аеропорту.
Відслуживши встановлений термін, разом з іншими військовослужбовцями до 30 вересня 2015 року мав звільнитись в запас, але вирішив допомогти новопризначеному командиру батальйону і залишився в АТО до наступного указу Президента про демобілізацію.
Капітана Віталія Кравченка було призначено на посаду заступника командира батальйону[1].
Загинув 31 жовтня 2015 року під час виконання бойового завдання разом із капітаном Володимиром Трушем у лісі між Авдіївкою та об'їзною дорогою Донецька (неподалік від «Царської охоти»), підірвавшись на вибуховому пристрої з «розтяжкою».
Поховано Віталія Кравченко 5 листопада 2015 року на кладовищі у містечку Рава-Руська, поруч з могилою дружини.
Сімейний стан: Залишилася мати.
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
16 січня 2016 року Указом Президента України № 9/2016 капітана Кравченка Віталія Миколайовича було посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня — з формулюванням: «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі»[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Книга пам'яті. Архів оригіналу за 30 травня 2017. Процитовано 5 червня 2017.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №9/2016. Архів оригіналу за 27 липня 2018. Процитовано 5 червня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Кравченко Віталій Миколайович («Гектор») [Архівовано 30 травня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті
- Тихолоз Б., Володар миру. Пам'яті Володимира Труша [Архівовано 31 липня 2017 у Wayback Machine.] // Каменяр. — 2015. — № 9 (листопад—грудень). — С. 8—9.