Красильников Дмитро Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Красильников
Дмитро Сергійович Красильников
Погон бригадного генерала ЗСУ (2020) гор.svg Бригадний генерал
Загальна інформація
Народження 3 липня 1978(1978-07-03) (43 роки)
Національність українець
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Нагороди та відзнаки
Герой України

Дмитро Сергійович Красильников (нар. 3 липня 1978) — український військовик (бригадний генерал), командир оперативно-тактичного угруповання «Північ». Герой України (2022)[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 3 липня 1978 року. У 1995 році вступив в Одеський інститут сухопутних військ. Після випуску його розподілили в 95-ту десантно-штурмову бригаду. У 2012 році вступив у Національний університет оборони України імені Івана Черняховського.

У травні 2014 року його викликали в Міноборони і наказали сформувати та очолити 34-й батальйон територіальної оборони Кіровоградської області (в жовтні переформований в окремий мотопіхотний батальйон 57 омпбр).

21 липня 2014 року армійці 34-го батальйону прийняли свій перший бій — брали участь у звільненні тодішнього Дзержинська (нині Торецьк). Першими дісталися будівлі міськвиконкому бійці Сил спецоперацій, а “34-ка” з військовослужбовцями 169-го навчального центру “Десна” (зведена ротна тактична група) зайшли в місто з двох боків, знищили блокпости та опорні пункти бойовиків, розгромили резерви та познищували групи, які намагалися відходити з міста в напрямках Горлівки та Ясинуватої.

Згодом на базі 34-го батальйону були створені інші підрозділи: мотопіхотні батальйони, розвідрота, артилерійський підрозділ, підрозділ протиповітряної оборони, зв’язку. У жовтні вони всі об’єдналися в 57-му окрему мотопіхотну бригаду. У 2015 році її очолив Дмитро Красильников. Підрозділ брав участь у Дебальцевській операції.

З початком російського вторгнення в Україну з 24 лютого 2022 року командир оперативно-тактичного угруповання «Північ» дві доби відбивався від безперервного штурму, врятував людей і техніку. І не пустив ворога на Харків з Луганської області[2][3].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]