Кривульченко Анатолій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Іванович Кривульченко
Народився 22 липня 1947(1947-07-22) (73 роки)
с. Покровські Хутори (Покровське) Миколаївської області, Україна
Місце проживання Кіровоград
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність географ
Alma mater Одеський державний університет імені І. І. Мечникова
Галузь Ландшафтознавство та ланшафтна екологія, Ґрунтознавство та географія ґрунтів, Геоекологія, галогеохімія ландшафтів, океанологія, гідрогеологія, гідроекологія, гідрохімія,Геоморфологія геохімія ландшафтів, гідроніміка
Заклад Центральноукраїнський національний університет
Звання професор
Ступінь доктор наук
Відомий завдяки: під його керівництвом формується нова наукова школа галогеохімії ландшафтів
Нагороди

· Почесний знак «Відмінник освіти» (2003 р.) · Нагрудний знак «Петро Могила» (2009 р.)

· Почесні грамоти Міністерства меліорації і водного господарства УРСР, Міністерства освіти і науки України, Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Анатолій Іванович Кривульченко (22 липня 1947(19470722), с. Покровські Хутори (Покровське) Очаківського району Миколаївської області) — український фізико-географ, доктор географічних наук, професор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 22 липня 1947 року в с. Покровські Хутори (Покровське) Миколаївської області, Україна[1]. Закінчив середню школу в Миколаєві (1965). У 1970 році закінчив геолого-географічний факультет Одеського державного університету імені І. І. Мечникова за спеціальністю «фізична географія». В університеті активно займався науковою роботою в галузі геоморфології та океанології. На географічному факультеті ОДУ очолював студентське наукове товариство, брав участь у наукових конференціях. Після закінчення університету працював учителем та завучем у школах Миколаївської та Херсонської областей, служив в армії. 3 1977 року працював у Каховській гідрогеолого-меліоративній експедиції гідрогеологом та інженером-ґрунтознавцем. Без відриву від виробничої діяльності захистив в Одеському університеті кандидатську дисертацію на тему «Принципи і методи ландшафтного підходу до оптимізації масивів зрошення степової зони» (1984). Після запрошення до Кіровоградського державного педагогічного інституту працював на педагогічному факультеті (1985—1995). Обіймав посади старшого викладача, доцента, завідувача кафедри (1986—1988). На педагогічному факультеті КДПУ очолював виконання держбюджетного науково-дослідницького проекту «Об'єм та глибина природничих знань учнів початкових класів», підготував низку методичних праць, наукових статей і навчальний посібник (у співавторстві) «Навколишнє середовище та його охорона» (1993, видавництво «Вища школа»). Ініціював створення географічного факультету при ЦДПУ (1986—1993), який почав функціонувати з 1993 року. Протягом 1993—1995 років виконував обов'язки декана новостворюваного факультету, був першим завідувачем кафедри природничо-географічних дисциплін новоствореного факультету (1993—1995).

У докторантурі Львівського державного університету імені Івана Франка захистив докторську дисертацію «Галогеохімія ґрунто-підґрунтя ландшафтних комплексів Причорноморсько-Приазовського сухостепового краю» (2003). На природничо-географічному факультеті КДПУ тривалий час здійснював керівництво науково-дослідницькими проектами, зокрема в галузі геохімії ландшафтів. Під його керівництвом на кафедрі географії та геоекології ЦДПУ формувалася наукова школа з галогеохімії ландшафтів. У зв'язку з цим підготовлені монографії, захищені дисертаційні роботи учнів професора Кривульченка А. І. Протягом 2005-2015 рр. - член спеціалізованої вченої ради у Львівському національному університеті імені Івана Франка з захисту кандитатських і докторських дисертацій (спеціальності - «біогеографіїя та географія ґрунтів» та "економічна та соціальна географія").

Викладацька та наукова діяльність[ред. | ред. код]

Завідувач кафедри географії та геоекології (2003—2015), доктор географічних наук, професор Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка; організатор відновлення діяльності (після закриття у 1950 р.) природничо-географічного факультету в Центральноукраїнському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка; викладає для студентів освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр», «магістр» фізико-географічні дисципліни ("Геоморфологія", "Ландшафтознавство"; «Історія та методологія географії», «Моніторинг природних ресурсів», «Меліоративна географія»).

Основні наукові напрямки роботи: ландшафтознавство, галогеохімія ландшафтів, геоморфологія, географія ґрунтів.

Кандидатська дисертація «Принципы и методы ландшафтного подхода к оптимизации массивов орошения степной зоны» (на примере Чаплинского массива орошения), захист — у 1984 році в Одеському державному університеті ім. І. І. Мечникова.

Докторська дисертація «Галогеохімія ґрунто-підґрунтя ландшафтних комплексів Причорноморсько-Приазовського сухостепового краю», захист — у 2003 році у Львівському національному університеті імені Івана Франка.

Основні наукові праці, підручники та посібники[ред. | ред. код]

Автор 176 наукових праць — книг, статей, доповідей на конференціях.

Книги та вибрані наукові статті[ред. | ред. код]

  1. Кривульченко А. І. Кінбурн: ландшафти, сучасний стан та значення. — К.: Центрально-Українське видавництво, 2016. — 416 с.
  2. Кривульченко А. І. Кафедра географії та геоекології КДПУ. Історія розвитку та сучасний стан. — К.: Центрально-Українське видавництво, 2014. — 72 с.
  3. Кіровоградська область. Географічний атлас. — К.: ТОВ «Мапа», 2012 (головний редактор, у співавторстві).
  4. Кривульченко А. І. Водні об'єкти Кіровоградської області. Частина І. Словник водних об'єктів. Частина ІІ. Атлас гідрографічної мережі. Класифікатор водотоків. Водосховища: Монографія. — Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2011. — 356 с.
  5. Кривульченко А. І. Сухі степи Причорномор'я та Приазов'я: ландшафти, галогеохімія ґрунто-підґрунтя. — К.: Гідромакс, 2005. — 345 с.
  6. Навколишнє середовище та його охорона. — К.: Вища школа, 1993. — 227 с. (у співавторстві).
  7. Методические рекомедации по контролю состояния орошаемых черноземов. — М.: Министерство мелиорации и водного хозяйства СССР, 1989. — 140 с (у співавторстві).
  8. Кривульченко А.И. Опыт составления крупномасштабной геоморфологической карты для целей мелиорации (на примере Чаплинского массива орошения) // Физическая география и геоморфология. – 1981. – Вып. 26. – С. 53-59.
  9. Кривульченко А.И., Орловский М..О., Николюк В.И. Геосистемы Каховского массива орошения и особенности засоленности их почво-грунтов // Физическая география и геоморфология. –1990.– Вып.37. – С. 124-130.
  10. Кривульченко А.І. Ретроспективний аналіз розвитку іригації на півдні України // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2000. - Вип.80: Географія. – С. 83-90.
  11. Кривульченко А.І. Сухостепові ландшафтні комплекси: поширення та систематика // Український географічний журнал. – 2001, № 2. – С. 22-27.
  12. Кривульченко А.І. Обгрунтування до систематики ландшафтних комплексів Причорноморського сухого степу // Український географічний журнал. – 2002, № 4. – С. 10-16.
  13. Кривульченко А.І., Рябцев М.П., Хеміч Т.В. Стан гідрогеологічної ситуації сухостепових ландшафтних комплексів межиріччя Дніпро-Молочна як фактор зміни засоленості грунто-підгрунтя // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2002. - Вип.: Географія. – С. 25-37.
  14. Кривульченко А.І. Пліоцен-голоценова історія формування ландшафтно-педогалогеохімічої ситуації на території Причорноморського сухого степу // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Географія. – 2003, № 1. – С. 3-13.
  15. Кривульченко А.И. Специфика сухих степей Украины в контексте сухостепных ландшафтов мира // Степи Северной Евразии. Материалы IV международного симпозиума. – Оренбург: ИПК «Газпромпечать» ООО «Оренбурггазпромсервис», 2006. С. 398-401.
  16. Кривульченко А.И. Географо-лингвистические проблемы формирования современного водного кадастра степных регионов Украины // Степи Северной Евразии. Материалы VI международного симпозиума и VIІІ международной школы-семинара «Геоэкологические проблемы степных регионов». – Оренбург: ИПК «Газпромпечать» ООО «Оренбурггазпромсервис», 2012. - С. 422-425.
  17. Кривульченко А. І. Географічне краєзнавство: структура та напрями і тенденції розвитку в Центральній Україні // Між Бугом і Дніпром. Науково-краєзнавчий вісник Центральної України. Вип. Х’2018. C. 254 – 261.
  18. Кривульченко А.І. Олешківські піски в контексті регіонів-аналогів Європи // А.І. Кривульченко, М.О. Андаран / Альманах науки № 6/1 (27). – 2019. – С. 7-11.
  19. Кривульченко А.І. Олешківські піски як ієрархічно побудована природна система // Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2019. Випуск 53. С. 197–209.

Участь у створенні довідкових видань[ред. | ред. код]

  1. Географічна енциклопедія України (1989—1993), — наукові статті щодо території Кіровоградської області.
  2. Кривульченко А. І. Грунти галогенні / Екологічна енциклопедія. -К.:ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2006. Т.1. — С. 248.
  3. Кривульченко А. І. Солонці / Екологічна енциклопедія. 2008. Т.3. — С. 259—260.
  4. Кривульченко А. І. Солончаки / Екологічна енциклопедія. … 2008. Т.3. — С. 260—261.
  5. Кіровоградська область. Енциклопедія Сучасної України. Т. 13. — К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — С. 221—229 (у співавторстві).

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Твердовська Л П. Хроніки землі Кінбурнської/ Любов Твердовська.- Миколаїв: СПД Румянцева Г. В., 2019—108 с.