Крюков Володимир Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Вікторович Крюков
рос. Владимир Викторович Крюков
Народження2 (15) липня 1897(1897-07-15)
Бутурлинівка, Розсошанська округа, Центрально-Чорноземна область, РСФРР
Смерть16 серпня 1959(1959-08-16) (62 роки)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Російська імперія
СРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
ОсвітаВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки службиРосійська імперія 19141917
СРСР 19181948, 19531957,
ПартіяВКП(б)
Звання Генерал-лейтенант
Війни / битвиГромадянська війна в Росії
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Суворова II ступеня
Орден Суворова II ступеня Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Ленінграда»

Володимир Вікторович Крюков (нар. 2 (15) липня 1897(18970715) — 16 серпня 1959) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1945). У ході німецько-радянської війни нетривалий час був командувачем моторизованою та пізніше стрілецькою дивізією, з січня 1942 року і до кінця війни командував кавалерійськими корпусами. Разом із своєю другою дружиною, відомою співачкою Л. Руслановою зазнав репресій у ході «Трофейної справи» у повоєнні роки. Пізніше реабілітований і поновлений у званні. Генерал-лейтенант (з червня 1943).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 15 липня 1897 року в Бутурлиновці (зараз місто Воронезької області РФ) у селянській родині. Росіянин. Закінчив училище в Рязані в 1914 році, московську школу прапорщиків в 1915 році.

У РСЧА з 1918 року. Учасник громадянської війни в Росії.

В 1924 році закінчив відділення старшого комскладу при вищій кавалерійській школі, та курс Військової академії імені Фрунзе в 1932 році.

Брав участь у радянсько-фінській війні 1939—1940 років.

У червні 1940 року йому присвоєно звання генерал-майор.

Брав участь у німецько-радянській війні з червня 1941 року.

Командир 2-го гвардійського кавалерійського корпусу (1-й Білоруський фронт) гвардії генерал-лейтенант Крюков керував бойовими діями частин корпусу у Вісло-одерській операції (12.01-3.02.45) у ході якої корпус відіграв вагому роль у звільненні Варшави та інших польських міст та згодом завдав значних втрат противнику у Східно-Померанській операції (10.02-4.4.45).

6 квітня 1945 року гвардії генерал-лейтенанту В. В. Крюкову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після війни продовжував службу в армії.

18 вересня 1948-го генерал-лейтенант В. В. Крюков заарештований, невдовзі була також заарештована його дружина — виконавиця російських народних пісень, заслужена артистка РРФСР Лідія Русланова. Офіційним звинуваченням було «грабіж і присвоєння трофейного майна у великих масштабах». Водночас було порушено клопотання перед Президією Верховної Ради СРСР про позбавлення В. В. Крюкова звання Героя Радянського Союзу й орденів.

У 1953 році реабілітований, відновлений у військовому званні генерал-лейтенант і в правах на нагороди. Після звільнення перебував на лікуванні, в листопаді 1953 року направлений на навчання.

У 1954 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу.

З 1957 року генерал-лейтенант Крюков у відставці. Жив у Москві. Помер 16 серпня 1959 року. Похований на Новодівочому кладовищі.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь в 2 томах. Том I: — Москва: Воениздат, 1987. — С.788. (рос.)
  • Крюков Володимир Вікторович. // Сайт «Герои страны» (рос.).