Ку! Кін-дза-дза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ку! Кін-дза-дза
Ку! Кин-дза-дза
Kin-dza-dza-dza-poster.jpg
Вид мультфільму мальована двовимірна анімація і тривимірна графіка, стилізована під плоске мальоване зображення
Жанр фантастика, антиутопія
Режисер Георгій Данелія, Тетяна Ільїна
Ролі озвучували Микола Губенко, Андрій Леонов, Олексій Колган,Олександр Адабаш'ян, Георгій Данелія, Поліна Кутєпова, Ігорь Кваша та інші
Композитор Гія Канчелі
Країна Росія Російська Федерація
Тривалість 97 хв.
Дата виходу 11 квітня 2013
Рік 2013
IMDb ID 2659374

«Ку! Кін-дза-дза» — повнометражний фантастичний анімаційний фільм. Прем'єра відбулася 21 лютого 2013 року, у широкий прокат картина вийшла 11 квітня 2013 року.

Знятий за однойменною повістю Георгія Данелія і Резо Габріадзе, за якою у 1986 році раніше було знято художній фільм «Кін-дза-дза!». Відповідно, мультфільм має багато спільного з фільмом: загальна канва, діалоги, філософський зміст тощо.

Сценарій[ред. | ред. код]

Дія починається в Москві, на початку XXI століття. Всесвітньо відомий віолончеліст Володимир Миколайович Чижов («Дядя Вова») повертається з сольного концерту в консерваторії додому. У районі Москва-Сіті його машина потрапляє в пробку. Не бажаючи чекати, Чижов відправляється додому пішки. Біля будинку його очікує підліток, який розповідає Чижову, що він його племінник з Нижніх Ямок, син двоюрідної сестри Чижова — Олени Царапкіної. Каже, що його звуть Толік і він приїхав до Москви вступати на курси діджеїв і хоче на деякий час оселитися у Чижова будинку. Володимир Миколайович, не знаючи ніякої Олени Царапкіної, приймає Толіка за афериста і намагається від нього позбутися. У цей момент до них підбігає босий чоловік з вінком з ромашок на голові, простягає прилад з кнопками, схожий на стільниковий телефон, і питає: «Скажіть номер вашої галактики в тентурі? Яку кнопку мені натиснути, щоб додому переміститися?». Толік, приймаючи його за наркомана, каже: «Дзвони» 03 "". Той заперечує: «„03“ не можна, „03“ — це Плюк», але Толік, не слухаючи його, натискає «03» на приладі. Раптово Чижов і Толік опиняються удвох в пустелі, яку освітлюють два сонця. Вони розуміють, що опинилися на планеті Плюк.

На Плюці герої знайомляться зі мандрівними артистами — чатланином Уефом, пацаком Бі і роботом Абрадоксом, які подорожують на літальному апараті — пепелаці. Вони, як і всі інші жителі цієї планети, володіють телепатією і дуже швидко вчаться говорити російською. Герої дізнаються, що на Плюці є дві основні касти — пацаки і чатлани, приналежність до яких визначається за допомогою особливого приладу — «візатора». Плюк — чатланська планета, і пацаки там знаходяться в підлеглому положенні. Дядя Вова і Толік, згідно візатору, виявляються пацаками. За законом вони повинні носити в носі спеціальний дзвіночок («цак»), а при зустрічі з чатланином виконувати особливе ритуальне присідання з поплескуванням себе по щоках («робити ку»). Також з'ясовується, що на Плюці найбільшою цінністю вважається КЦ — щось, що міститься в звичайних сірниках. На щастя, у Чижова виявляється з собою ціла коробка сірників.

Уеф і Бі домовляються з землянами, що вони доставлять їх додому на Землю, якщо ті дадуть їм в нагороду кілька коробок сірників. Однак з'ясовується, що для того, щоб це зробити, потрібно придбати особливе пристрій, що дозволяє пепелаца переміщатися на інші планети, — Гравіцаппа. Уеф вирішує продати один сірник місцевим контрабандистам, щоб придбати цей пристрій. Однак контрабандисти хочуть вести переговори не з Уефом або Бі, а з власником сірників — Чижовим. У підсумку вони обманюють Чижова, викрадають у нього всі сірники і відлітають.

Толік, який завдяки випадку зберіг один сірник, переконує артистів відвезти їх до столиці Плюка, щоб там придбати Гравіцаппу і втілити їх план. У столичному «планетарії» вони дізнаються координати Землі. Крім того, Толику з «планетарію» вдається подзвонити своїй матері в Нижні Ямки. Під час розмови, яка відбувається по гучномовному зв'язку, Чижов впізнає в матері Толіка свою двоюрідну сестру Олену, яка до заміжжя мала інше прізвище. Він визнає Толіка як свого племінника. Після низки пригод, в яких Абрадоксу вдається заволодіти Гравіцаппою, він разом з Чижовим, Уефом, Бі і Толіком відправляються в космічний політ на пепелаці. Однак артисти відвозять Чижова і Толіка не на Землю, а на неживу планету Хануд, на якій навіть вміст кисню становить лише 30% від норми. Артисти пояснюють героям, що, згідно з координатами, Земля знаходиться в «антітентурі» і потрапити туди на пепелаці, навіть оснащеним Гравіцаппою, — неможливо. Як альтернативу артисти пропонують Чижову і Толіку спільне підприємство — заробити гроші виступами, купити планету Хануд і повітря до неї, а потім влаштувати там власне деспотичне правління над майбутніми переселенцями. Перспектива ніколи не повернутися на Землю призводить героїв у зневіру, і вони намагаються покінчити життя самогубством. У цей момент на Хануд з'являється босонога людина з вінком з ромашок і повертає Чижова і Толіка на Землю.

Повторюється сцена знайомства Чижова з Толіком, коли той намагається відв'язатися від надокучливого малолітнього афериста. Раптово повз них проїжджає снігоприбиральна машина з помаранчевим проблисковим маячком. Обидва мимоволі роблять ритуал «ку» і згадують всі свої пригоди. Чижов дозволяє Толіку і його мамі жити у себе вдома.

Ролі озвучили[ред. | ред. код]

  • Микола Губенко — Володимир Миколайович Чижов
  • Іван Цехмістренко — Толік Царапкін
  • Андрій Леонов — чатланин Уеф
  • Олексій Колган — пацак Бі / Кир, чатланин з транклюкатором
  • Олександр Адабашьян — робот Абрадок
  • Георгій Данелія — мандрівник Ромашка / Діоген, пацак в бочці
  • Ігор Кваша — карусельник Ик
  • Ірина Девляшова — Ліда Лізякіна
  • Поліна Кутепова — Олена Іванівна Царапкін, мама Толіка
  • Маргарита Рассказова — астрономша
  • Ігор Санніков — дідок на візку
  • Алла Саннікова — старенька на візку
  • Вікторія Радунська — старенька в планетарії
  • Вахтанг Кікабідзе — Трац, ватажок контрабандистів
  • Галина Данелія — Фрося

Знімальна група[ред. | ред. код]

Художній керівник проекту: Георгій Данелія
Автори сценарію: Георгій Данелія, Олександр Адабашьян, Андрій Усачов. За участю Тетяни Ільїної та Ігоря Ахмедова
Режисери-постановники: Георгій Данелія, Тетяна Ільїна
Режисери епізодів: Васик Бедошвілі, Едуард Бєляєв, Тетяна Ільїна, Олексій Штихін, Костянтин Щокін.
Асистенти режисера: Світлана Алексашина, Ірина Лярська.

Музика та звук[ред. | ред. код]

Всі основні музичні теми художнього фільму «Кін-дза-дза!» (1986), створені композитором Гією Канчелі, перейшли і в анімаційну версію. Крім того, Канчелі написав і абсолютно нові теми для мультиплікаційного фільму. Також в мультфільмі для пісні фітюлька («Чікіта-Чікіта-Чікіта-Чікіта-ча») використана перероблена музика Гія Канчелі з початкових титрів фільму Г. Данелія «Сльози капали» (1982).

Композитор: Гія Канчелі
Виконує музику: Державний симфонічний оркестр кінематографії під керівництвом диригента Сергія Скрипки
Звукорежисери: Павло Доурелі, Катерина Попова
Звукорежисер Аніматика: Денис Баранов.

Продюсери[ред. | ред. код]

Виконавчий продюсер: Георгій Гітіс
Продюсери: Сергій Сельянов, Костянтин Ернст, Леонід Ярмольник, Юрій Кушнерьов, Олег Уруша
Супервайзер: Костянтин Щокін.
Лінійні супервайзери: Євгенія Долинина, Ольга Шмикова.
Монтаж: Сергій Мінакін.
Монтаж Аніматика: Михайло Аранишев, В'ячеслав Бойков, Павло Савчук.

Художники[ред. | ред. код]

Художник-постановник — Олександр Храмцов
Концепти фонів: Олексій Андрєєв
Координатор з фонам: Надія Паргачева.
Ведучий художник по фонам: Олексій Чистов.
Художники по фонам: Олексій Андрєєв, Олена Донська, Валерій Кожин, Наталія Мазевіч, Надія Паргачева.
Концепти персонажів: Олександр Храмцов.
Художники по персонажам: Микола Кращін, Аркадій Петров, Олег Гідан, Ольга Новосьолова.
Скульптор: Максим Гладика.
Провідні аніматори: Ілля Шекіладзе, Євген Іванов.
Головний промальовщик: Сергій Холчев.
Провідні промальовщики: Світлана Давидова, Марина Ігнатенко.
Художник по тіням: Юлія Санчес-Перес.
3D моделювання, сетап, рендер: Ян Зубарєв.
3D аніматори: Денис Журавльов, Сергій Кулігін.
Редактор: Валерій Федорович.
Кастинг: Олена Габец.
Директор картини: Ірина Рактіянська.
А також: Агумурад Аманов, Ольга Антоненко, Ксенія Антоненко, Максим Должанський, Аліса Доніка, Сергій Іванов, Ірина Ковтун, Сергій Кротенко, Наталія Куликова, Поліна Мінаєва, Юрій Пронін, Катерина Савіна, Рене Хобуа.

Історія створення[ред. | ред. код]

Фільм був запущений у виробництво 12 лютого 2005 року. У 2006 році між департаментом культури і мистецтва ХМАО (замовник) та ТОВ «Кінокомпанія „Югра-Фільм“» (виконавець) було укладено державний контракт на надання послуг з виробництва мультфільму «Кін-дза-дза». З бюджету Ханти-Мансійського автономного округу кінокомпанії «Югра-фільм» була виділено 56 млн рублів (40% кошторисної вартості), інші 60% (84 млн рублів) були обіцяні ВАТ «Продюсерська кінотелевізійного компанія „Ритм“». Спочатку над проектом працювало близько 60 осіб. Проте в грудні 2008 року повністю припинилося фінансування з боку «Югра-Фільм» і, за словами Георгія Данелія, довелося розпустити людей, здати приміщення і техніку.

У 2009 році, щоб не руйнувати ідею і зберегти працю і гроші, витрачені на фільм, Георгій Данелія з групою ентузіастів вирішили закінчити картину у вигляді ескізу. У грудні 2009 року фільм був випущений у вигляді лімітованої анімації (3000 малюнків, реплік, шумів, музики). Диск з фільмом був переданий до Департаменту кінематографії Міністерства культури РФ, де члени експертної комісії позитивно оцінили роботу, рекомендували продовжити роботу над фільмом і закінчити в тому вигляді, яким він був задуманий.

За словами Георгія Данелія, в 2010 році фінансові труднощі були улагоджені. Змінилися продюсери мультфільму — замість кінокомпанії «Югра-Фільм» ними стали «Перший канал», кінокомпанія СТВ і актор Леонід Ярмольник. З 2010 року первісний інвестор фільму в особі Департаменту культури ХМАО намагався через суд повернути 106 млн рублів, які були виділені кінокомпанії «Югра-Фільм» на створення художнього фільму «Князь Меншиков» і мультфільму «Кін-дза-дза». За контрактом фільми мали бути здані до 15 листопада 2009 року, але це зроблено не було. У підсумку, 20 серпня 2012 року Арбітражний суд ХМАО ухвалив стягнути з кінокомпанії «Югра-Фільм» на користь Департаменту культури ХМАО 115300000 рублів.

17 квітня 2012 було опубліковано Розпорядження Уряду РФ № 502-р, в якому Міністерству культури РФ наказувалося «вжити в установленому порядку заходів для завершення до 1 січня 2013 р.» виробництва фільму «Кін-дза-дза». За словами продюсера мультфільму С. Сєльянова, картина повинна була бути закінчена до листопада 2012 року і вийти на екрани на початку 2013 року . На XIV Міжнародному форумі «Кіно Експо» 2012 був оголошено, що прем'єра фільму відбудеться 21 лютого 2013 . Однак у січні 2013 року Георгій Данелія повідомив, що фільм вийде в квітні 2013 , пояснивши це виключно рішенням прокатників. На сайті кінокомпанії СТВ дата виходу в прокат була змінена на 11 квітня 2013 року.

Протягом зйомок неодноразово змінювалась назва мультфільму. На початковому періоді картину називали «мультфільм „Кін-дза-дза“» або «анімаційна версія „Кін-дза-дза“». Пізніше мультфільм почали називати «Кін-дза-дза-дза». Причому написання цієї назви в різних джерелах відрізнялося: «Кін-дза-дза-дза!», «Кін-дза-дза. Дза!» і «КінДзаДза-Дза!». Потім з'явилася інформація, що мультфільм буде називатися «Ку!». Пізніше на сайті кінокомпанії назва мультфільму змінилося на «Ку! Кін-дза-дза-дза». І, нарешті, в грудні 2012 року вийшов офіційний трейлер мультфільму, де назву було вказано як «Ку! Кін-дза-дза», після чого ця назва стала вказуватися також на сайті кінокомпанії та на сайті прокатника картини.

21 лютого 2013 року у вітальні «Меркурій-клубу» відбулася прем'єра мультфільму в рамках засідання Торгово-промислової палати РФ під головуванням Є. М. Примакова, присвяченого творчості Георгія Данелія.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Андрій Леонов, який озвучив Уефа, є сином Євгена Леонова, який зіграв Уефа у фільмі «Кін-дза-дза!».

Леонід Ярмольник, що став продюсером мультфільму, у фільмі «Кін-дза-дза!» мав зіграти інопланетянина, спекулює космічної пилом. Однак тоді до фільму ця роль не увійшла.

Прообразом Толіка став підліток, якого художник-постановник Олександр Храмцов побачив у метро.

За словами Георгія Данелія, прообразом віолончеліста Чижова став Мстислав Ростропович.

Через тривалі зйомки виникли проблеми з озвученням персонажа Толіка. Іван Цехмістренко — учень підмосковній школи, який його озвучував, за час зйомок встиг закінчити школу, піти в армію і повернутися з неї. Відповідно, за ці роки голос у нього сильно змінився. Оскільки періодично було потрібно записати нові репліки, доводилося адаптувати його голос технічними засобами.

Для Ігоря Кваші роль карусельника Ика виявилася останньою. Кілька фраз персонажа він так і не встиг озвучити, їх довелося договорити іншому артистові.

Режисер мультфільму Георгій Данелія під час зйомок мультфільму побоювався, що картину можуть заборонити: «Адже голову планети, як і в першому фільмі, звуть ПЖ, а тепер можуть сказати, що ми мали на увазі Партію шахраїв …»

Персонаж Толік приїхав до Москви з вигаданого міста Нижні Ямки, а в місті Верхні Ямки відбувається дія іншого фільму Георгія Данелія — "Тридцять три".

У титрах мультфільму вказаний Рене Хобуа — будівельник з Грузії, якого Георгій Данелія традиційно вказує в титрах своїх картин, при тому, що він ніякого відношення до цих картин не має.