Кулик Пилип

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яків Пилип Кулик
нім. Jakob Philipp Kulik
Jakub Filip Kulik (1793-1863).jpg
Яків Пилип Кулик
Народився 1 травня 1793(1793-05-01)
Львів, Королівство Галичини і Володимирії (нині Україна), Габсбурзька монархія
Помер 28 серпня 1863(1863-08-28) (70 років)
Прага, Королівство Богемія (нині Чехія), Австрійська імперія
Громадянство Австрійська імперія, Королівство Галичини і Володимирії, Королівство Богемія
Діяльність математик, педагог
Відомий завдяки математика, фізика, філософія
Alma mater Львівська академічна гімназія, Львівський університет
Науковий ступінь доктор філософії
Посада декан філософського факультету Празького університету, ректор Грацького університету
У шлюбі з Катерина Дегл
Діти Юстин Кулик, Ангеліна Ранда
Звання професор

Я́ків Пи́лип Ку́лик (1 травня 1793, Львів, Королівство Галичини і Володимирії, Габсбурзька монархія — 28 лютого 1863, Прага, Королівство Богемія, Австрійська імперія) — видатний український математик, фізик, доктор філософії, сеньйор колегії професорів філософського факультету, публічний ординарний професор вищої математики, декан філософського факультету Празького університету, ректор Грацького універститету, член багатьох учених товариств, звичайний член Королівської чеської Академії наук, автор багатьох праць з математики та фізики, зокрема, склав таблиці першочисел та таблиці розкладу чисел.

Життєпис[ред. | ред. код]

Яків Пилип Кулик народився 1 травня (20 квітня за старим стилем) 1793 р. у Львові в родині львівського службовця Стефана Кулика та Констанції з Березовських.

Початкову освіту здобув народної школі, далі було навчання у академічній гімназії, яку закінчив 1809 р.. Тут у Пилипа почав проявлятися інтерес до природничих наук, особливо до фізики та математики. Батько мріяв, щоб син став правником. Тому 1810 р. Пилип вступає на філософський факультет Львівського університету, через те, що у той час, щоби навчатися на правничому, медичному або теологічному факультетах університету, слід було спочатку закінчити філософський факультет, та у 1811 р. його закінчує. Наступних три роки він навчався на правничому факультеті вишу, який закінчив 1814 р., і таким чином були задоволені не лише він, але й його батьки.

У вересні 1814 р. Пилип Кулик переїхав до Оломовця, а згодом місцевий ліцей оголосив конкурс на заміщення вакантної посади професора кафедри фізики та математики, у якому прийняв участь й Пилип Кулик та несподівано для усіх переміг. 14 листопада 1814 р. був призначений професором ліцею, де мав 7 годин занять з математики щотижня. Після двох років, він з 1816 р. — професор фізики у Грацькому університеті, а з 1817 р. — професор астрономії у Львівській Політехніці. У 1822 р. він здобув ступінь доктора філософії за працю «Про феномен веселки» (нім. «Die phaenomenis Iridis»), а у 1822-1823 р. — ректор Грацького університету.

1826 р. Кулик переїхав до Праги, де був призначений на посаду професора вищої математики у Празькому університеті. Тут він викладав математику, в основному — диференціальне та інтегральне числення та аналітичну механіку. Від 1829 р. він обіймав також посаду декана філософського факультету, а від 1831 р. — був членом математичної секції Королівського чеського товариства науковців (нім. Königliche Böhmische Gesellschaft der Wissenschaften).

У 1831 р. у Празі вийшов друком перший підручник Кулика — «Підручник вищого аналізу» (нім. «Lehrbuch der höheren Analysis»). Об'ємний підручник (470 с.) складався з чотирьох розділів — «Методи невизначених коефіцієнтів», «Диференціальне та інтегральне числення», «Криві з простою кривизною», «Поверхні та криві з подвійною кривизною», тобто в цілому охоплювали питання математичного аналізу та аналітичної геометрії.

У 1842 р. він видав колосальну працю «Практична школа для рисунків», адже він мав неабиякий хист до малювання та створював взірці для шкіл, малярі́в, проектантів, літографів, яких за своє життя створив близько 40 тисяч.

Написання підручників з математики та механіки для нього було постійним заняттям. Так, у 1843 р. світ побачив ще один підручник Кулика, що складався з двох частин — «Підручник вищого аналізу» (друге видання, нім. «Lehrbuch der höheren Analysis» (Zweiter Band)) та «Підручник з арифметики та алгебри» (нім. «Lerbuch der höheren Arithmetik und Algebra»). У цьому підручнику матеріал математичного аналізу доповнений темами, що складають основу вищої арифметики та алгебри.

Значним є його внесок у розвиток механіки, а саме те, що Кулик сформулював теорему отримання вислідних сил, які виникають в результаті дії двох сил під кутом одна до одної. 1841 р. вийшов підручник Кулика — «Вища механіка в лекціях» (нім. «Höhere Mechanik nach der Vorlesungen»). 1846 р. у Ліпско він видав друком ґрунтовний підручник «Основи вищої механіки» (нім. «Anfangsgründe des höheren Mechanik»), яким був значно доповнене та розширене видання 1841 р. Об'ємний підручник (750 с.) складався з п'яти розділів — «Статика фіксованого тіла», «Застосування статики», «Динаміка», «Гідростатика» та «Гідродинаміка та гідравліка».

Пилип Кулик також займався питаннями календографії та багато років опрацьовував астрономічну частину «Календаря літочислення». 1831 р. вперше з'явився «Тисячолітній календар» — корисний посібник для історіографів, дипломатів, архівістів, суддів, юристів, сільських священиків і взагалі для тих, хто цікавиться манускриптами, історичними книжками та документальним підтвердженням хронологічних дат (нім. «Der tausendjährige Kalender. Ein nützliches Handbuch für Historiographen, Diplomatiker, Archivare, Richter, Advokaten, Landgeistliche und überhaupt für alle Jene...»), що перевидавався декілька разів. Друге видання цього календаря було дповнене календарем юдеїв та турків. 1840 р. Сенат університету доручив Куликові скласти логарифмічні таблиці для урядових цілей, що він досконало виконав.

Після того як під час революційних подій «весни народів» 1848 р. згорів Львівський університет з бібліотекою, то ректорат звернувся до багатьох вчених, у тому числі й до Пилипа Кулика з проханням подарувати книги для бібліотеки. Кулик відгукнувся на їх прохання та подарував навчальному закладу 498 праць в 1000 томів, переважно математичної тематики[1].

У 1851 р. він отримав чин цісарського радника двору. Того ж року виходить його праця польською мовою «Новий спосіб найзручнішого, найвигіднішого і надійного множення та ділення чисел. Для молоді галицьких шкіл» (пол. Nowy sposob latwiejszego wygodniejszego i pewniejszego mnozenia i dzilenia liczb. Dla mlodziežy szkol qalicyjskich). 1860 р. у своїй праці «Вклад у розв'язок вищих рівнянь, зокрема кубічних» (нім. «Beiträge zur Auflösung höherer Gleichungen überhaupt und der kubischen Gleichungen insbesondere»), він детально описує порядок визначення наявності раціонального кореня в рівняннях будь-якого порядку, а також досліджує ірраціональні та кратні корені.

1861 р. на замовлення та кошти Королівського Чеського товариства науковців з'явився «Календар християнського літочислення» (нім. «Die Jahresformen der christlichen Zeitrechnung»), складений Куликом. В цьому календарі його автор створив великодній календар від 800 до 1940 р., а також починаючи з 1583 р. день святкування Великодня вказується за старим та новими стилями літочислення.

Багато працював над дослідженням та проектуванням ланцюгових мостів, їхньої практичності й безпечності. Ще 1838 р. у своїй праці «Дослідження про лінії ланцюгового мосту» (нім. «Unter Suchungen über die Kettenbrückenlinie») Кулик досліджував практичні питання з механіки. В праці автором пояснювалися властивості тих кривих ліній, які беруть на себе роль підвісних ланцюгів ланцюгового мосту, на той час, коли окрім власної ваги мають витримувати ще й вагу підвісних жердин, тобто ліній ланцюгових мостів. Згодом, за його розрахунками, було споруджено низку мостів, зокрема, у Празі та Будапешті.

Помер 28 лютого 1863 р. та похований на Ольшанському цвинтарі у Празі. Пізніше Кулика перепоховали на Вишеградському цвинтарі-пантеоні — місце, де поховані найвизначніші діячі чеської науки та культури. Могила його розташована біля головної крипти з великою фрескою на стіні, де на бляшаному орнаменті золотими літерами викарбувано латиною його ім’я.

Родина[ред. | ред. код]

4 листопада 1828 р. у Львові Пилип Кулик одружився з Катериною — дочкою заможного міщанина Вацлава Дегла та Барбари з дому Ґріндлов. У цього подружжя було двоє дітей: Юстин — доктор права, адвокат, і Ангеліна, була дружиною доктора юстиції Антоніна Ранди, який згодом став віце-президентом Верховного суду, міністром юстиції Австро-Угорщини, професором юридичного факультету Карло-Фердинандового університету. Дружина Пилипа Кулика померла у 1883 р..

З цією родиною були у дружніх відносинах Горбачевські. Донька Івана Горбачевського Марія у своїх спогадах зазначала, що пані Ангеліна Рандова не раз заявляла їй про те, що «в її жилах тече руська кров», а батьки її найбільше розмовляли між собою українською.

Праці[ред. | ред. код]

Наукові праці Якова Пилипа Кулика зберігаються в архівних фондах Наукової бібліотеки ЛНУ ім. І. Франка нижче перелічені лише деякі з них:

Дослідження спадщини Якова Пилипа Кулика триває й сьогодні як в Україні, так і за кордоном. Цьому присвячені праці Я. Матвіїшина, І. Депмана, С. Порубського, Л. Моравця, Василя Шендеровського, С. Лісковець.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Finkel L., Starzyński S. Historya Uniwersytetu lwowskiego. — Lwów: Nakładem Senatu akademickiego C.K. Uniwersytetu lwowskiego, 1894. — 793 s. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]