Бурачинська-Куровець Цецилія Йосипівна
| Бурачинська-Куровець Цецилія Йосипівна | |
|---|---|
| Народилася |
1860 Криворі́вня, Австрійська імперія |
| Померла |
30 квітня 1924 Львів, Польська Республіка |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Країна |
 Австро-Угорщина ЗУНР УНР.svg){kind=small} Польська Республіка |
| Діяльність | фольклористка, громадська діячка |
| Брати, сестри | Бурачинський Осип, Бурачинський Тит-Євген Йосипович, Бурачинський Ераст і Бурачинський Андрій |
| У шлюбі з | Куровець Іван-Теодозій |
Целіна Куровцева-Бурачи́нська (1860, Криворівня Верховинського району — 30 квітня 1924, Львів) — громадська діячка, збирачка галицького фольклору.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 1860 р. у родині пароха о. Йосипа Бурачинського (1838—1903) та його дружини Зеновії. Йосип Бурачинський навчався в Чернівцях, Львові, у Віденському університеті студіював теологію, українську літературу, класичну філологію. З 1862 року викладав класичну філологію у Чернівецькій гімназії. 1882 року одружився із Зеновією Навроцькою (1843—1909), донькою пароха с. Кутузова Андрія Навроцького і Марії з Глібовицьких. 1862 року рукоположений і отримав призначення на парафію в с. Криворівня. З 1885 року і до смерті був парохом у с. Княждвір біля Коломиї. У сім'ї Йосипа та Зеновії Бурачинських, крім Целіни, було ще чотири сини та одна донька:
- Андрій (1863—1941) — доктор медицини, військовий лікар-дерматолог, полковник, шеф санітарної служби УГА, член Українського лікарського товариства, культурно-громадський діяч, одружений з Людмилою Конрец;
- Марія (1865—1935) — культурно-громадська діячка, збирач гуцульського фольклору, укладач словника гуцульських слів, одна з перших членкинь Товариства Руських женщин, дружина о. Олексія Волянського;
- Ераст (1875—1942) — інженер-лісотехнік, одружений з Ольгою з Лопатинських;
- О́сип (1877—1948) — видатний український галицький правник, громадський та політичний діяч, посол до Буковинського сейму, державний секретар судівництва ЗУНР, одружений з Оленою Добровольською;
- Тит-Євген (1880—1968) — видатний український лікар та громадський діяч, одружений із Зеновією Левинською.
Целіна Бурачинська записувала пісні й оповідання про опришків у Криворівні та навколишніх селах. Іван Франко публікував її оповідання в журналах «Зоря» (1886), «Житє і слово» (1895), «Етнографічний збірник» (1898). Закуповувала для Франка гуцульський одяг. Разом з Наталією Кобринською прокладала шлях жіночому рухові. Була однією з перших членкинь Товариства Руських Женщин, яке в 1894 році заснувала у Станиславові Наталія Кобринська.
Була одружена з лікарем Іваном Куровцем, який свого часу був Державним секретарем здоров'я в уряді ЗУНР. Протягом кількох років подружжя Івана та Целіни Куровців втратило своїх обидвох синів: Андрій, правник, помер 1 грудня 1912 року в Аббації, Петро — військовий санітар, — загинув в бою на італійському фронті 20 жовтня 1915 року. Обидва сини поховані поруч в Аббації.
Целіна Куровцева-Бурачи́нська померла у Львові в 1924 році. Похована на Личаківському цвинтарі, поле 73.[2] Разом з нею у спільному гробівці в 1931 році похований її чоловік Іван Куровець.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 405. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ Карта Личаківського цвинтаря. Архів оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 9 травня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Арсенич П. Священичий рід Бурачинських. — Івано-Франківськ: Нова зоря, 2004. — 192 с.
- Любомир Криса, Роман Фіголь. Личаківський некрополь. Путівник. — Львів, 2006. — 480 с.