Криворівня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Криворівня
Центральна частина Криворівні
Центральна частина Криворівні
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Верховинський район
Рада/громада Криворівнянська сільська рада
Код КОАТУУ 2620885501
Основні дані
Засноване 1654
Населення 1498
Площа 31 км²
Густота населення 48,32 осіб/км²
Поштовий індекс 78710
Телефонний код +380 03432
Географічні дані
Географічні координати 48°10′31″ пн. ш. 24°53′48″ сх. д. / 48.17528° пн. ш. 24.89667° сх. д. / 48.17528; 24.89667Координати: 48°10′31″ пн. ш. 24°53′48″ сх. д. / 48.17528° пн. ш. 24.89667° сх. д. / 48.17528; 24.89667
Водойми р. Чорний Черемош
Відстань до
районного центру
14 км
Найближча залізнична станція Ворохта
Відстань до
залізничної станції
42 км
Місцева влада
Адреса ради 78710 Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Криворівня , тел. 5-36-00
Карта
Криворівня is located in Україна
Криворівня
Криворівня
Криворівня is located in Івано-Франківська область
Криворівня
Криворівня

CMNS: Криворівня на Вікісховищі

Криворі́вня — село Верховинського району Івано-Франківської області, на Гуцульщині.

Село відоме тим, що тут Сергій Параджанов знімав фільм «Тіні забутих предків». Хата, в якій відбувалися зйомки, нині є музеєм.

Також у селі влітку у «літній оселі» проживав Михайло Грушевський,[1] полюбляли відпочивати видатні українці ХІХ-ХХ століть, тому тут діє ще кілька музеїв.

Походження назви — від звивистих берегів гірської річки Чорний Черемош.

На північ від села на автодорозі Верховина — Косів є мальовничий Буковецький перевал (810 м), наподалік від якого розташовані пам'ятки природи: скелі «Писаний Камінь» і «Скельний коридор Довбушанки». При західній частині села розташоване заповідне урочище «Заріччя». На південь від села розташована гора Варатин (1038 м), на північ — хребет Ігрець.

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Церква Різдва Пресвятої Богородиці побудована 1719 р. і дзвіниця, 1718 р. Належить громаді УПЦ КП Верховинського деканату Коломийської єпархії. Пам'ятка архітектури № 1149/1. Дерев'яна, з розписами темперою XIX ст.[2] Найдовершеніша споруда в гуцульській школі народної архітектури. У Храмі віднайшли фрагмент розписів початку XVIII ст. Це ікона Ісуса Христа. На ній він зображений, як цар, пророк-вчитель, який своєю правою ногою наступає на голову символічно зображеного диявола. Ікона досить добре збереглася. а все через те, що приблизно 200 років тому її прикрили іконостасом, який був встановлений у середині вівтаря[3].

Церква в Криворівні
Церковна Дзвіниця в Криворівні

Серед пам'яток села: гуцульська ґражда-музей, музеї Івана Франка (з 1953 р.), Михайла Грушевського, Плитки-Горицвіт.

У хатинці-гражді від Параджанова

Священики[ред.ред. код]

о. Григорій Кропивницький

о. Петро Павлович

о. Михайло Волянський

о. Андрій Бурачинський народився 1793 р. дружина Текля Павлович нар. 1800 пом. 1867 1818 народилася дочка Марта Бурачинська (Антонович) нар. 1818 пом. 6 березня 1890 1818 посвята у духовний сан священика: 1822 народився син Діонізій Бурачинський нар. 1822 пом. 1 квітня 1884 1824 народилася дочка Марія Бурачинська (Головацька) дружина о. Якова Головацького нар. 1824 1826 народилася дочка Анна Бурачинська (Терлецька) нар. 1826 пом. 1880 1828 народився син Тит Бурачинський нар. 1828 пом. 2 грудня 1897 1830 народилася дочка Магдалина Бурачинська (Кобринська) нар. 1830 пом. 1866

з 1831 до 1871 парох с. Криворівня.

1838 народився син Йосип Бурачинський нар. 1838 пом. 12 грудня 1903 1841 народилася дочка Палагія Бурачинська (Майковська) нар. 1841 1850 народився син Олексій Бурачинський нар. 1850 пом. 1897 1863 народився син Андрій Бурачинський нар. 10 вересня 1863 пом. 10 березня 1941

Помер 7 січня 1871 р. с. Криворівня.

о. Омельян Головацький

о. Йосиф Бурачинський народився 1838 р.

батько о. Андрій Бурачинський нар. 1793 пом. 7 січня 1871 р. мати Текля Павлович нар. 1800 пом. 1867 р. дружина Зеновія Навроцька (Бурачинська) нар. 1843 пом. 1909 1860 народилася дочка в с. Криворівня, Кекилія Бурачинська (Куровець) нар. 1860 пом. 1924 1862 посвята у духовний сан священика: 1865 народилася дочка Марія Бурачинська (Волянська) нар. 1865 пом. 1935

з 1871 до 1893 парох с. Криворівня.

1875 народився син Ераст Бурачинський нар. 1875 пом. 14 жовтня 1942 1877 народився син Осип Бурачинський нар. 21 серпня 1877 пом. 29 лютого 1948 1880 народився син Євген-Тит Бурачинський нар. 5 січня 1880 пом. 23 червня 1968

з 1893 до 1903 парох с. Княждвір, Коломийський повіт,

Помер 12 грудня 1903 р. с. Княждвір, Коломийський повіт

о. Олексій Волянський народився 7 жовтня 1862 р. в с. Звиняч Чортківського району на Тернопільщині.

Ще з дитячих років присвятив своє життя служінню Богові. Його батько, дід і прадід також були священиками, а далекі предки походили з с. Волі Самбірського району на Львівщині, через що, мабуть, і носили таке прізвище. У 1886 році Олексій взяв собі за дружину Марію Бурачинську нар. 1865 р. пом. 1935 р. з с. Криворівні де батько дружини отець Йосиф Бурачинський був парохом. У 1893 році батько о. Йосиф перейшов на служіння в с. Княждвір. І настоятелем а Криворівні стає о. Олексій Волянський.

Служив у Криворівні тридцять років 1893-1923 рр.

Невдовзі після одруження в сім’ї Волянських народжується дочка Володимира, через деякий час – син Роман та найменша дочка Кикемія. За час служіння в Криворівні в о. Волянського з візитами побували багато видатних особистостей, а саме: І.Франко, М. Коцюбинський, Л.Українка, О.Кобилянська, В.Стефаник, Г.Хоткевич, О.Олесь, А.Крушельницький, О.Маковей, художники І.Труш, І.Северин, М.Жук, Ф.Красовський, літературознавець М.Могилянський та інші.

У резиденції в Криворівні отець Олексій мав багату бібліотеку й архів. Бути б їм національним багатством України, якби не перша світова війна. Російські офіцери все спалили, в тому числі й листи Івана Франка до Олекси Волянського. Решта реліквій догоріла вже разом з резиденцією в Соколівці від тих самих рук. Перша світова розкидала родину священика по світах. З утворенням ЗУНР отець Волянський активно включився в процес державотворення. Дочка Володимира опинилась у Відні, син Роман загинув невідомо де і коли, а дочка Кикемія виїхала на Волинь з учительською місією УСС. У лютому 1923 року о. Олексу переведено на парафію до Соколівки, де служив до кінця свого життя. У с. Соколівці отець Волянський виховував трьох своїх онуків, дітей Кекилії. Поховав дружину Марію (1935 р.), а також зятя Мар’яна Гардецького (1938 р.). З наближенням фронту, з почуттям невимовного болю відправив всю родину Кикемії в еміграцію, а сам зі словами «Добрий пастор отари не покидає в час небезпеки!» залишився в Соколівці. У Соколівці ще живуть люди, що пам’ятають отця Олексія. Розповідають, що це був пастир строгий, ревний у вірі й вимогливий до парафіян. Мав могутній голос, і його проповідь з амвона було добре чутно й надворі за сотню метрів від церкви. Якщо хтось під час літургії поводився неуважно, священик міг випровадити його з храму. Відданість справі віри, вихована ним у соколівчан, відіграла, мабуть, вирішальну роль у тому, що навіть у часи найбільшого розгулу безбожництва церква в Соколівці не була закрита ні на один день… 2 березня 1947 року о. Олексій спочив у хаті Ярослава Стефурака і був похований поруч з дружиною Марією на цвинтарі в Соколівці. Священик Олексій Волянський запалив у тисячах душ любов до України, сприяв зростанню національної свідомості, вихованню патріотичних почуттів, розвиткові національної культури в умовах історичного зламу епох. Життя цієї благородної людини часто було дуже важким. Щастя не завжди посміхалося о. Олексію. Та все ж таки він добився своєї мети у житті – зробив чимало добрих справ і подарував щастя людям, тому його пам’ятають і люблять люди й сьогодні. Восени 2004 р. на церкві у Криворівні відкрито меморіальну дошку пам’яті о. Олексія Волянського.

о. Юліан Гранківський (*1887 р.- + 30 січня 1967 р. с.Тучапи) 1923—1925 рр.

о. Михайло Березюк

о. Степан Гунчак

о. Іван Амброзяк

народився 8 лютого 1884 р. в с.Тисменичани Надвірнянського повіту Станіславської обл.

Рукоположений в сан священика 10 березня 1912 р. Єпископом Станіславівським Григорієм Хомишиним.

о. Лука Дзьоба 1936-1944 р.

о. Мирон Сас-Жураківський (*1934 р. - +2014 р.) служив у 1960-х роках, з яким а початку 1960-х рр. служив дияконом церковний і громадський діяч Василь Романюк – майбутній Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир.

о. Василь Качур

(26 жовтня 1966 р. с. Братківці) Настоятель с. Криворівня 1990-1995 рр. Із 1995-2010 рр. настоятель с.Красилівка. Із 2010 р. настоятель с. Чорнолізці.

о. Іван Рибарук

Настоятель с. Криворівня із 1995 р.

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

Перебували[ред.ред. код]

Працювали[ред.ред. код]

Світлини[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. IX-1. — С. 5.
  2. Церква Різдва Пр. Богородиці 1818
  3. У храмі віднайшли фрагмент розписів початку XVIII ст.
  4. Р. Горак. Задля празника. У сутінках.— К.: Радянський письменник, 1989.— 374 с.— С. 365. ISBN 5-333-00206-1
  5. Андрій Бурачинський нар. 1793 пом. 7 січня 1871


Посилання[ред.ред. код]