Курушин Михайло Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Курушин Михайло Олександрович
Народження 10 березня 1949(1949-03-10)
Перм, РРФСР, СРСР
Смерть 19 травня 2010(2010-05-19) (61 рік)
  Kusye-Alexandrovskyd, Горнозаводський район, Пермський край, Росія
(пневмонія)
Країна  СРСР
 Росія
Навчання Ярославське художнє училищеd (1968) і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1975)
Діяльність художник, графік, ілюстратор, гравер
Працівник Perm book publisherd
Член СХ СРСР і Спілка художників Росіїd
Твори ...And a star speaks to a stard
CMNS: Курушин Михайло Олександрович у Вікісховищі

Михайло Олександрович Курушин (10 березня[1] 1949, Молотов[2] — 19 травня 2010, с-ще Кусьє-Олександрівський, Горнозаводський район Пермський край[3]) — художник, графік, гравер, ілюстратор, член Спілки художників Росії[4]. Художній редактор Пермського книжкового видавництва (1975—1984). Проілюстрував понад сто книжкових видань.

Біографія[ред. | ред. код]

«Банківський міст». Із серії гравюр «Петербург-Ленінград»

Михайло Курушин народився 10 березня 1949 року. Його дитинство і юність пройшли в Пермі. Займаючись у середній школі № 9 Сталінського району, Міша вісім років навчався в музичній школі і отримав свідоцтво на викладання музики в загальноосвітній школі у віці 14 років. Також відвідував гурток образотворчого мистецтва у Палаці піонерів. У п'ятому класі прийшло визнання таланту художника: ілюстрації до казок А. С. Пушкіна отримали вищу нагороду на міжобласній виставці. Роботи відправили в Москву на всесоюзну виставку, де вони отримали нову нагороду — три місяці путівки в «Артек». Після поїздки наставником юного художника ставати Анатолій Дьомін, який направив юнака на навчання в Ярославль[3].

У 1968-му році закінчив Ярославське художнє училище, потім в 1975-му — Ленінградський Ордена Трудового Червоного Прапора інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна за спеціальністю «графіка»[4]. Примітно, що студент Курушин здав на одному з заліків замість 3-5 робіт — 135 і за високою оцінкою комісії було відрядження в Німеччину, в Дрезденську галерею. Набув досвіду в Прибалтиці, Криму[3]. Повернувся до Пермі, потім служив у лавах Радянської Армії (1976—1977)[1].

У 1975 році прийшов у Пермське книжкове видавництво[5], де працював у якості художнього редактора[1]. У 1983 році молодого художника приймають у Спілку художників СРСР[4] (рекомендація від Заслуженого художника Росії Олега Дмитровича Коровіна). На творчу роботу перейшов у 1984 році[1]. Викладав у Пермському відділенні Академії мистецтв[6].

У 2004 році переїхав у м. Горнозаводськ Пермського краю[1]. Помер від швидкоплинної пневмонії і похований на горнозаводському цвинтарі біля узлісся[3].

Родина[ред. | ред. код]

Батько — Олександр Іванович Курушин, мати — Лідія Дмитрівна Курушина[7].

Прадід Павло Полуектович Полигалов[3].

Творчість[ред. | ред. код]

«Млин у Хохловці»



(вітряк, XIX ст. із с. Шихири Очерського району). Мідь, різець.

Михайло Курушин починав творчий шлях як графік-ілюстратор. Артистично грав і співав на гітарі[8]. Його роботи в станковій графіці — це пейзажі, портрети, інтер'єри. Також малював олівцем, пастеллю і сангіною[2]. Одна з перших графічних серій майстра-початківця побачила світ у збірнику Вільяма Шекспіра «Трагедії. Сонети» у 1978 році[5]. У цьому ж році відбулася його перша персональна виставка[8].

Найбільш цікаві графічні листи художника з виставки «Урал соціалістичний—80» включили в експозицію художньої виставки «Радянська Росія» Центрального виставкового залу Спілки художників СРСР. Критики особливо відзначають яскраві роботи до поезій Ф. І. Тютчева, О. О. Блока, М. Ю. Лермонтова[5]. Зі збірників пермських поетів примітні «Лірика» А. Решетова, проза І. Лепіна, В. Байгулова[9]. Його творчість «піднімає ілюстрацію на рівень справжнього мистецтва».

Дослідники[9] виділяють краєзнавчу складову творчості Михайла Курушина: це пейзажі гірничозаводського Уралу (художник особливо часто виїжджав у селище Кусьє-Олександрівський Горнозаводського району, де жила його мама Лідія Дмитрівна). Офорти з серії «Стара Перм» «Будинок благородних зборів на вул. Сибірській»[10] та «Гостинний двір на вулиці Сибірській і Покровській»[11] стали листівками[12]. Створені офорти, присвячені Архітектурно-етнографічному музею «Хохловка»[3] та ін. На пермській вулиці Кисловодській, яку особливо примітили художники, Михайло Олександрович сконструював такі інтер'єрні образи, як «Вікно», «Інтер'єр», «Майстерня»[9].

Новою життєвою віхою з'явилося створення у 1986 році серії алегоричних ілюстрацій до збірки натурфілософських і ліричних віршів російських та радянських поетів «…І зірка з зіркою говорить». Це роздум про Космос і про Людину як жителя Всесвіту[13]. Художник зобразив Всесвіт нескінченним і заповненим незліченною безліччю світів, що перебувають у взаємному тяжінні і відштовхуванні. У книзі картини Михайла Курушина з'єднали матерію, час і простір в «океан вічності»[14].

  • «Ікар»
    «Ікар»
  • «Ніка»
    «Ніка»
  • «Людина на вітрі часу»
    «Людина на вітрі часу»
  • «Корабель надії несучої»
    «Корабель надії несучої»
  • «Квітка в долонях»
    «Квітка в долонях»

В останні десятиліття художник часто звертався до євангельських тем, він зображував ангелів, святих, окремі сцени з біблійних оповідань[9]. У цей же час з'являються твори в олійному живописі — портрети письменників і поетів, художників і музикантів[8].

Роботи Михайла Олександровича Курушина зберігаються в музейних колекціях (наприклад, в Горнозаводському краєзнавчому музеї[3]), приватних зібраннях Росії і зарубіжжя[8] (в Америці, Мексиці, Франції, Німеччини, Швейцарії).

Мистецтвознавці характеризують манеру письма майстра як «моделювання великим „гранованим“ мазком, що нагадує іноді графічне штрихування», «яскраве, багатобарвне письмо, розкриває колористичний дар». У живописі М. О. Курушин «волів великі плани, світлий холодний колорит, складні фактурні розробки, контрастні поєднання світлих і темних предметів, різкі колірні акценти, щільність кольору, динамічність мазка»[8].

Література[ред. | ред. код]

Пермський звіриний стиль М. О. Курушина
  • Власова О. М. Последний ангел Михаила Курушина / Составители Р. Б. Исмагилов, И. Г. Пономарёва. — каталог. — Пермь : Министерство культуры, молодёжной политики и массовых коммуникаций Пермского края, Пермская организация ВТОО «Союз художников России», НП «Центр культурных технологий «Дом художника», 2012.Власова О. М. Последний ангел Михаила Курушина / Составители Р. Б. Исмагилов, И. Г. Пономарёва. — каталог. — Пермь : Министерство культуры, молодёжной политики и массовых коммуникаций Пермского края, Пермская организация ВТОО «Союз художников России», НП «Центр культурных технологий «Дом художника», 2012.
  • …И звезда с звездою говорит, …And a star speaks to a star / под ред. Л. Баньковский — Пермь: Пермское книжное издательство, 1986.
  • Казаринова Н. В. Художники Перми. Л.: Художник РСФСР, 1987. 192 с.: ил.
  • Курушин Михаил Александрович, график // Пермская организация ВТОО «Союз художников России». Посвящается семидесятилетию организации / Составители Р. Б. Исмагилов, И. Г. Пономарёва. — альбом. — Пермь : Издательство Б. Эринбурга, 2008. — С. 126—127. — ISBN 978-5-903236-01-5.
  • Курушин Михаил Александрович (1949) // Страницы художественной культуры Прикамья / науч. ред. к. и. н. Е. Н. Шумилов, рецензенты: кандидат искусствоведения О. М. Власова, Н. П. Горбацевич, кандидат искусствоведения А. Д. Доминяк, кандидат педагогических наук Н. А. Князева, Т. Л. Пасютина, сост. и автор проекта Е. М. Калашникова, ред.-составитель Н. Архипова. — Пермь : Книжный мир, 2006. — С. 133. — 2000 прим. — ISBN 5-93824-069-7, ББК 85.103(2), УДК 7.03 (470.53)(075).
  • Пермский вернисаж. Живопись. Графика: альбом / ред. И. Артемова; худож. ред. и сост. Р. В. Шабалин; фоторепродукции: И. Катаев. Пермь: Кн. площадь, 2004. 152 с., Из содерж.: Курушин Михаил Александрович: биогр.: С. 136; фоторепр. работ: С. 34-35.

Посилання[ред. | ред. код]

  • М. О. Курушин в енциклопедії «Пермський край» Пермської крайової бібліотеки імені М. Горького

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Власова О. М., 2012, с. 35.
  2. ↑ а б Страницы художественной культуры Прикамья, 2006.
  3. ↑ а б в г д е ж Алексей Якимов. Жил-был художник один... // «Новости» : газета. — Горнозаводский район, 2010. — Число 19. — Август. — С. 3.
  4. ↑ а б в Пермская организация Союза художников России, 2008.
  5. ↑ а б в Ёжиков И. Г. Поэзия графики: в творческой мастерской // Звезда : газета. — Пермь, 1981. — 21 квітня.
  6. ↑ Владимир Гладышев. Сто друзей — сто картин // Пермские новости : газета. — Пермь, 1993. — № 22 (130). — Число 4 (июня). — С. 10.
  7. ↑ Свидетельство о рождении М. А. Курушина ЯА № 230741 от 7 апреля 1949 года
  8. ↑ а б в г д Власова О. М., 2012, с. 3.
  9. ↑ а б в г Власова О. М., 2012, с. 2.
  10. ↑ Власова О. М., 2012, с. 22.
  11. ↑ Власова О. М., 2012, с. 23.
  12. ↑ Фёдоров В. Пермские «визитки» от Курушина // Пермские новости или Звезда : газета. — Пермь, 1996. — Число 28. — Май.
  13. ↑ …И звезда с звездою говорит, 1986.
  14. ↑ Баньковский Л. В. Статьи. Очерки. Документы. 1982—1986 // Собрание сочинений. — Березники : РГБ, 2013. — Т. 5. — С. 760—788.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Курушин_Михайло_Олександрович&oldid=40999795