Кустолян Євген Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кустолян Євген Олексійович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кустолян Євген Олександрович
Народився 13 грудня 1898(1898-12-13)
Харків, Російська імперія
Помер 2 вересня 1937(1937-09-02) (38 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність економіст, викладач університету
Alma mater ХІНГ (1924)
Заклад ХІНГ
ХІЕІ
Вчене звання професор
Вчителі Фомін Петро Іванович
Партія КПРС
Війна Громадянська війна в Росії
Автограф

Євген Олександрович Кустолян (також Кустелян[1], у деяких джерелах Олексійович; (13 грудня 1898, Харків — 2 вересня 1937, Київ) — український радянський економіст, статистик та діяч вищої освіти. Учасник Громадської війни в Росії, сподвижник Артема (Сергеєва). Навчався та працював у Харківського інституту народного господарства, був його проректором та останнім ректором. Після розформування інституту працював у Харківському інженерно-економічному інституті. Працював помічником секретаря ЦК ВКП(б) Лазаря Кагановича та заступником голови Харківської міської ради. З 1935 року працював заступником голови республіканського Управління народногосподарського обліку. Брав участь в організації перепису населення 1937 року, після того, як його результати були визнані помилковими, Євген Кустолян разом з іншими організаторами перепису був звинувачений у шкідництві та засуджений до розстрілу. У 1957 році був реабілітований.

Життєпис[ред. | ред. код]

Довідка про страту Євгена Кустоляна

Народився 13 грудня 1898 року у Харкові, його батько[К 1] був кустарем-кравцем родом з села Козельщина Харківської губернії. За національністю українець[4]. Початкову освіту здобув у Першому училищі ім. Ф. С. Каркова Харківського товариства грамотності, яке закінчив у 1910 році. Потім навчався у Харківській торговій школі ОВВП, яку закінчив у 1915 році. Член ВКП (б) з 1917 року. У дев'ятнадцятирічному віці був призваний до Червоної армії, у складі якої брав участь у Громадській війні в Росії. Обіймав посаду військового комісара 888, 889 та 884 військових госпіталів у Харкові. Служив під керівництвом більшовика Артема (Сергеєва), про якого пізніше написав спогади. По завершенню війни навчався на промисловому факультеті Харківського інституту народного господарства, який закінчив у 1924 році, був учнем професора Петра Фоміна[5]. Навчався в аспірантурі на кафедрі народного господарства при інституті, кілька разів відправлявся у наукове відрядження до Німеччини. Влітку 1925 року він досліджував там місцеву економіку гірничої промисловості, а весною і літом 1927 року разом з групою студентів інституту знайомився як улаштоване кам'яновугільне господарство та підприємства галузі, зокрема, системами товарообігу та матеріалообігу на них. Також брав участь у роботі аспірантського семінару на кафедрі, де прочитав доповідь про сучасну постановку кон'юкторної роботи в Німеччині[6]. По закінченню аспірантури читав в інституті на економічному факультеті курс «Економіка промисловості» та вів семінар «Раціоналізація», також займався науковою роботою[7][8].

У 1928 році був призначений проректором з навчальної частини та завідувачем кафедри, отримав вчене звання професора. З жовтня 1929 року до вересня 1930 був на посаді ректора інституту. Під час головування Євгена Кустоляна у державі проходила кампанія з реформування вищої школи й інститут був реорганізований та розділений на кілька нових навчальних закладів. Кустолян став працювати проректором у новоствореному Харківському інженерно-економічному інституті. У 1929 році жив у Харкові за адресою вулиця Пушкінська (нині вулиця Григорія Сковороди), будинок 81[9][2].

У 1931 році призначений заступником голови Держплану при Держраді за направленням партії. Наступного року став помічником секретаря ЦК ВКП(б) Лазаря Кагановича. Після призначення у 1933 році Павла Постишева Другим секретарем ЦК КП(б) України, Євген Кустоляна було призначено заступником голови Харківської міської ради. Наступного року став завідувачем Харківського обласного відділу народної освіти. У 1935 році партія направила його на посаду заступника голови республіканського Управління народногосподарського обліку (УНГО) при РНК УРСР[10].

В державі готувався новий черговий Всесоюзний перепис населення і Євген Кустолян став керівником його українського бюро[11]. Попередньо був проведений «учбовий перепис», за результатами якого Євген Кустолян у грудні 1936 року повідомив керівництву Центрального управління народно-господарського обліку (ЦУНГО), що «…перепис на Україні внаслідок голодовки 1933 року і вимирання населення не дає більше ніж 28–29 мільйонів осіб і що нами будуть прийняті усі заходи до того, щоб такий підсумок був»[8][12]. Всесоюзний перепис населення відбувся 6 січня 1937 року, вже 10 січня Євген Кустолян надіслав телеграму до начальника ЦУНГО Івана Краваля, в якій зазначав, що «результати перепису по УРСР, судячи з попередніх даних, роблять цей матеріал абсолютно секретним»[13]. Дослідник Ісупов В. А. вважав, що телеграма написана «з погано прихованим переляком»[14].

Євген Кустолян був заарештований 22 червня 1937 року. Його обвинувачували за статтями 548, 5410 Кримінального кодексу Української СРР 1927 року за «шкідницьку діяльність», яку він вів у складі «контрреволюційної троцькістської організації». На допитах Євген Кустолян заявив, що почав співпрацювати з «троцькістами» у 1933 році. Він називав неправильну політику хлібозаготівлі причиною масового голоду на селі, а так звані виступи куркулів він вважав протестом селянства проти колективізації. Кустолян зізнався, що свідомо займався фальсифікацією перепису, щоб довести політику партії до банкрутства, звинувачуючи її у вимиранні населення[8]. За свідченнями товариша арештованого, Григорія Лози, до Кустоляна застосовувалися фізичні методи впливу, через які він перебував у ненормальному психічному стані. Коли Лоза ознайомився з копією протоколу допиту товариша, він заявив, що «це писав не Кустолян, а дубинка слідчого». На його думку, слідчі домагалися такими свідченнями скомпрометувати Лазаря Кагановича, колишнього начальника Кустоляна[15]. Координатор Електронного архіву Українського визвольного руху Денис Пасічник стверджував, що «справи проти виконавців перепису були абсолютно фіктивними»[16].

1 вересня 1937 року на закритому судовому засіданні виїзної сесії Воєнної колегії Верховного суду СРСР було винесено вирок, у якому визнала Євгена Кустоляна винним у скоєнні злочинів передбачених 547, 548, 5411 КК УСРР 1927 року та засудила його до найвищої міри покарання (розстрілу) з конфіскацією всього особистого майна[8]. Він був розстріляний наступного дня після винесення вироку у Києві[9].

Під час «хрущовської відлиги», Євгена Кустоляна було реабілітовано визначенням колегії Верховного суду СРСР від 23 травня 1957 року. Вирок було скасовано, а справу припинено за відсутністю складу злочину[8]. У довідці-відгуку для розгляду справи по реабілітації, яку написав Григорій Лоза, він характеризував Кустоляна як «кристалічно чистого більшовика, який активно боровся з троцькістами та бухаринцями»[15].

Довгий час постать Євгена Кустоляна залишалася малодослідженою, а його наукові праці були забуті. Так у 2004 році науковиця Ірина Кравчина зазначала, що дата народження, значна частина біографії та діяльність Кустоляна дослідникам невідомі[2]. Лише після пошукової роботи вчених Харківського національного економічного університету, «на основі архівних даних та оригінальних матеріалів» вдалося уточнити та значно доповнити інформацію про Євгена Кустоляна та його науковий доробок[17].

Портрет Євгена Кустоляна вивішений у аудиторії А3 інтерактивних технологій навчання Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця серед портретів інших очільників закладу[18].

На час арешту був одружений з Камілою Григорівною Самойловою, завідувачкою дитячими яслами у Петрівському районі та членкинею ВКП (б) з 1924 року[4].

Наукова та творча діяльність[ред. | ред. код]

Євгена Кустоляна відносять до наукової школи його вчителя Петра Фоміна і до першого покоління випускників харківської системи професійної економічної освіти. Ще під час аспірантури, під керівництвом Фоміна, досліджував питання економіки гірничої промисловості та кризи у цій галузі[19]. Пізніше він досліджував питання економіки промислового виробництва та металургійної промисловості. Впроваджував використання математичних методів в економічних дослідженнях. Проводив дослідницьку роботу на харківських підприємствах, зокрема на Харківському моторобудівному заводі «Серп і Молот». Під час роботи на кафедрі народного господарства, під керівництвом професора Фоміна, разом з колегами Ратнером та Гольштейном заснував семінар підвищеного типу з питань економіки Донецького басейну, до якого залучили кращих студентів промислового циклу з економічного факультету Харківського інституту народного господарства. Згодом семінар перетворився на спеціальний кабінет Донецького басейну, який видавав власний бюллетень «Вопросы экономики Донецкого бассейна» та співпрацював з відповідними трестами й наркоматами. Існували плани на перетворення кабінету на окремий Інститут Донецького басейну для проробки основних економічних проблем важкої індустрії басейну[19]. Кустолян був одним з фундаторів інженерно-економічної спеціалізації в рамках промислового факультету Харківського інституту народного господарства, а потім Харківського інженерно-економічного інституту[7]. У книзі «Нариси з історії ХНЕУ», Євгена Кустоляна характеризували як талановитого економіста[20].

Весною 1936 року написав «Воспоминания о тов. Артеме», де описав свою участь у Громадянській війні. Рукопис зберігався у Партійному архіві Інституту історії партії при ЦК Компартії України. У скороченому варіанті спогади були опубліковані у 1982 році в книзі «Товарищ Артём. Воспоминания о Фёдоре Андреевиче Сергееве». Публікатори відмічали, що у спогадах Кустоляна присутні неточності[21].

Вибрані публікації[ред. | ред. код]

  • К проблеме кризисов в Донецкой угольной промішленности// Вопросы экономики Донецкого бассейна. — 1927. — № 1 — С. 12—20
  • Рационализация германской каменно-угольной промішленности// Вопросы экономики Донецкого бассейна. — 1928 — № 2 — С. 14—25
  • К вопросу об исчислении эффективности загрузки предприятия металлопромышленности (По материалам завода «Серп и Молот»)// Вопросы экономики Донецкого бассейна. — 1928. — № 3-4. — С. 17—22
  • Перепис населення соціалістичної держави// Комунист — 1936. — № 247 (26 жовтня)
  • Кустолян Є. О., Вейцбліт І. І. Всесоюзний перепис населення 1937 року / Управління народногосподарського обліку УСРР. — Київ, 1936. — 32 с.
  • Всегда впереди// Товарищ Артём. Воспоминания о Фёдоре Андреевиче Сергееве (Артеме). — Харьков, 1982. — С. 196—205 — 294 с.

Примітки[ред. | ред. код]

Коментар[ред. | ред. код]

  1. ↑ У літературі трапляються різні варіанти по батькові Євгена Кустоляна: Олександрович[2] та Олексієвич[3].

Література[ред. | ред. код]

  1. ↑ Звіт катедри світового господарства, 1927, с. 219.
  2. ↑ а б в Кравчина, 2004, с. 112.
  3. ↑ Архівно-кримінальна справа, 2010, с. 252.
  4. ↑ а б Анкета арештованого Кустоляна Євгена Олексійовича. avr.org.ua. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  5. ↑ Нариси з історії ХНЕУ, 2005, с. 53, 62, 251—252.
  6. ↑ Звіт катедри світового господарства, 1927, с. 219—222.
  7. ↑ а б Нариси з історії ХНЕУ, 2005, с. 55, 252.
  8. ↑ а б в г д Архівно-кримінальна справа, 2010, с. 254.
  9. ↑ а б Нариси з історії ХНЕУ, 2005, с. 49, 62, 252.
  10. ↑ Нариси з історії ХНЕУ, 2005, с. 252.
  11. ↑ Гирич, Ярослав (10.01.2022). Табуйований перепис-1937: похована правда про Голодомор. Національна спілка письменників України. Архів оригіналу за 10 січня 2022. Процитовано 10 січня 2022.
  12. ↑ Марочко, 2018, с. 226.
  13. ↑ Вєтров, 2018, с. 109.
  14. ↑ Исупов, 2000.
  15. ↑ а б Довідка-відгук для розгляду справи по реабілітації Кустоляна Євгена Олексійовича від 16 квітня 1956 року. avr.org.ua. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  16. ↑ Розкриті архіви онлайн: в УРСР розстріляли чиновників статистики, які показали втрати населення через Голодомор - Новинарня. novynarnia.com (укр.). 28 листопада 2020. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
  17. ↑ Нариси з історії ХНЕУ, 2005, с. 227.
  18. ↑ Аудиторія А3 інтерактивних технологій навчання. Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця). Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
  19. ↑ а б Звіт катедри світового господарства, 1927, с. 221.
  20. ↑ Нариси з історії ХНЕУ, 2005, с. 62.
  21. ↑ Товарищ Артем, 1982, с. 286.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Вєтров О. Кам'янщина у судомах Голодомору // Матеріали Міжнародної конференції «Штучні голоди в Україні XX століття». — Київ, 2018. — С. 104—110. — 368 с.
  • Исупов В. А. Демографические катастрофы и кризисы в России в первой половине XX века : [рос.]. — Новосибирск : Сибирский хронограф, 2000. — 244 с. — ISBN 966-8558-08-1.
  • Кравчина И. Б. Кустолян Евгений Александрович // Служение Отечеству и долгу: Очерки о жизни и деятельности ректоров харьк. вузов (1805—2004 гг.) : [рос.] / Под общ. ред.: В. И. Астаховой, Е. В. Астаховой;. — Харьков : Изд-во НУА, Золотые страницы, 2004. — С. 112. — 748 с. — ISBN 966-8558-08-1. — ISBN 966-8494-51-2.
  • Марочко В. Службове листування та архівно-кримінальна справа О. М. Асаткіна – джерело вивчення статистики жертв Голодомору // Матеріали Міжнародної конференції «Штучні голоди в Україні XX століття». — Київ, 2018. — С. 222—226. — 368 с.
  • Архівно-кримінальна справа Є. О. Кустоляна, заступника начальника УНГО УРСР // Голодомор 1932–1933 рр. в Україні за документами ГДА СБУ: Анотований довідник / В. М. Даниленко (відповідальний упорядник), Л. Л. Аулова, В. В. Лавренюк. — Львів : ЦДВР, НАНУ, Інститут історії України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського, ГДА СБУ України, 2010. — С. 252. — 472 с. — ISBN 978-966-1594-17-2.
  • Нариси з історії Харківського національного економічного університету / Д. Ю. Михайличенко, В. Є. Єрмаченко, О. А. Сахно, Під заг. ред. В. С. Пономаренка. — Харків : Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2005. — 328 с. — ISBN 966-392-005-Х.
  • Звіт катедри світового господарства при ХІНГ за 1925—1927 роки // Наука на Україні. — 1927. — № 2—4. — С. 218—223.
  • Товарищ Артём. Воспоминания о Фёдоре Андреевиче Сергееве (Артеме) : [рос.] / Сост. И. П. Донков, Ц. В. Зорина. — Харьков : Прапор, 1982. — 294 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кустолян_Євген_Олександрович&oldid=41657364