Лабунський Олександр Миколайович
| Олександр Лабунський Олександр Миколайович Лабунський | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
13 червня 1982 Сарни, Рівненська область | |
| Смерть |
14 березня 2022 (39 років) Київська область (загинув у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Гірська піхота | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Олександр Миколайович Лабунський (13 червня 1982, Сарни Рівненської області — 14 березня 2022, Київська область) — старший солдат, водій реактивної артилерійської батареї 128 ОГШБр Збройних сил України, відзначився у ході російського вторгнення в Україну, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 13 червня 1982 року у місті Сарни Рівненської області. Працював у підрозділі сарненської пожежно-рятувальної частини.
Після початку російського вторгнення в Україну служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді спочатку під Бучею, потім поблизу Вишгорода. Старший солдат Лабунський виконував обов’язки командира автомобільного відділення реактивної артилерійської батареї.[1]
Під командування героя України капітана Василь Васильович Боєчко.
За безпосередньої участі Лабунського реактивна батарея бригади виконала в місті Київ більше ніж тридцять бойових завдань, у результаті яких уражені колони, скупчення живої сили й техніки ворога. Знищені десятки одиниць бойової та спеціальної техніки, а також особовий склад батальйонних тактичних груп окупантів.[1]
Загинув 14 березня 2022 року близько 14:00 внаслідок обстрілу ворожих БМ-21 «Град» у Київській області[2]. Похований 19 березня у місті Сарни[3].
В Олександра Лабунського залишилася мати, дружина, та донька.
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Олехнович, Анастасія (21 04 2022). Як рівненський пожежник Олександр Лабунський спалив десятки одиниць бойової техніки противника. АрміяInform.
- ↑ Звання "Героя України" посмертно отримав боєць з Рівненщини. Архів оригіналу за 20 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ Сарни попрощалися із загиблим Героєм Олександром Лабунським. Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
Інтерв'ю | 13 артилеристів, які втримали Київ. Розповідь Героя України Василя Боєчка
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 19 березня 2022 року № 148/2022 «Про присвоєння звання Герой України»
- МИТРОПОЛИТ ПОЛІСЬКИЙ АНАТОЛІЙ ЗВЕРШИВ ЧИН ПОХОРОНУ НАД УБІЄННИМ ВОЇНОМ ОЛЕКСАНДРОМ ЛАБУНСЬКИМ [Архівовано 24 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- “Саша був дуже хорошим татом...” У бою з окупантами загинув 39-річний військовий із позивним “Лом” [Архівовано 17 квітня 2022 у Wayback Machine.]
|
|
Це незавершена стаття про українського військовослужбовця чи військовослужбовицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
