Ладижинська оборона (1674)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ладижинська оборона 1674 — захист козаками під проводом старшин А.Мурашки (А.Мурашка), В.Сербина й А. Дмитрієва місто Ладижин від турецької армії. Обороні передували такі події. В лютому 1674 підрозділи російського воєначальника князя Г. Ромодановського й лівобережного гетьмана І. Самойловича розпочали воєнні операції в Правобережній Україні, намагаючися приєднати її до Гетьманщини. У березні козацька рада в Переяславі обрала І.Самойловича гетьманом возз'єднаної козацької України. Тоді гетьман Правобережної України Петро Дорошенко звернувся за допомогою до султана Мегмеда IV, який у той час готувався до походу проти Польщі. Останній, довідавшися про скрутне становище союзника, вирушив проти росіян.

Упродовж 6–9 серпня (27–30 липня) турецько-татар. військо (бл. 80–90 тис. осіб) переправилося через Дністер і пішло в напрямку Ладижина. У місті перебували бл. 20 тис. цивільних осіб (міщан і втікачів з навколишніх поселень) і бл. 2–4 тис. козаків. Довідавшися про наближення противника, козаки хотіли залишити Ладижин, але мешканці міста їх не відпустили. Здогадно, 15 (5) серпня А.Мурашко розбив турец. роз'їзд. Наступного дня турец. військо взяло Ладижин в облогу. Місто обстрілювали 80 гармат, робилися підкопи під оборонні споруди, було відведено воду, підрозділи яничар штурмували укріплення. Рятуючи життя, В.Сербин таємно залишив Ладижин. Вважаючи спротив марним, полк. А.Мурашка, кілька сотників і протопоп здалися. Інші під проводом А.Дмитрієва продовжували захищатися. Проте й вони 19 (9) серпня склали зброю (є дані, що це сталося 22 (12) серпня). Розлючені великими втратами, турки всіх дорослих забрали в неволю, дітей вирізали, а місто спалили.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Степанков В.С. Ладижинська оборона 1674 [Архівовано 2 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 11–12. СПб., 1879–1882
  • Костомаров Н.И. Руина. В кн.: Костомаров Н.И. Исторические монографии и исследования, т. 15. СПб., 1905
  • Літопис Самовидця. К., 1971
  • Величко С. Літопис, т. 2. К., 1991
  • Степанков В.С. Боротьба України і Польщі проти експансії Османської імперії у 1672–1676 рр. В кн.: Україна і Польща в період феодалізму: Збірник наукових праць. К., 1991
  • Крикун М. Між війною і радою: Козацтво Правобережної України в другій половині XVII – на початку XVIII століття: Статті і матеріали. К., 2006.

Посилання[ред. | ред. код]