Ромодановський Григорій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ромодановський Григорій Григорович
Народився
Москва
Помер 25 травня 1682(1682-05-25)
Москва, Московське царство
Діяльність дипломат, військовослужбовець
Учасник Московсько-польська війна 1654—1667, Російсько-турецька війна і Повстання Степана Разіна
Військове звання генерал, Бояри і воєвода
Батько Q4397611?
Брати, сестри Q4397603?, Q4397607?, Q4397616? і Q4397609?
Діти Q4397615? і Q4397603?

Ромодановський Григорій Григорович (р. н. невід. — 15(25).5.1682) — московський державний і військовий діяч 17 ст., боярин (із 1665).

Біографія[ред. | ред. код]

Князь Григорій Григорович народився у родині боярина боярина князя Григория Петровича Ромодановского. Брат князів Андрія, Василя Большого, Івана Большого Мовчанки, Петра, Василя Меншого, Федора і Івана Меншого Григоровичів Ромодановських.

1654 рік[ред. | ред. код]

У складі московського посольства на чолі з Василем Бутурліним брав участь у Переяславській раді 1654. У 16541656 був одним із воєначальників московської армії у війні проти Польщі. 1654 року призначений головою жильців у складі Государевого полку царя Олексія Михайловича при поході на Смоленськ. У серпні 1654 року князь Григорій Григорович з-під Смоленська був направлений під Дубровну у складі загону стольника князя Федора Куракіна, який складався із семи сотень жильців.

1655 рік[ред. | ред. код]

На початку 1655 року князь Григорій перебував у Москві де 12(22) лютого брав участь в урочистій зустрічі Антіохійського Патріарха Макарія. 11(21) березня з боярином Василем Бутурліним був призначений до Білої Церкви командувати військами, які діяли спільно з гетьманом Богданом Хельницьким. У липні воєводи виступили у поход на Львів. 15(25)вересня воєводи повідомили царя Олексія Михайловича про захоплення міста Чортків та ряду дрібніших містечок, та про те, що брат коронного гетьмана Станіслава Потоцького Павло Потоцький здався у полон.

У червні 1659 очолювані Ромодановським і Олексієм Трубецьким московські війська були розбиті українською армією під командуванням гетьмана Івана Виговського у Конотопській битві 1659.

У 60 роках XVII ст. Ромодановський шляхом політичних інтриг, розпалюванням суперечностей між окремими угрупованнями козацької старшини або і прямим силовим тиском домагався обрання гетьманом Лівобережної України вигідних для російського уряду кандидатів (Івана Брюховецького, Дем'яна Многогрішного, Івана Самойловича).

Командував московськими військами у війні проти гетьмана Петра Дорошенка та під час Чигиринських походів 1677 і 1678. У 1668 році, щоб помститись бунтівним козакам, спалив Ніжин. Після поразки у серпні 1678 московської армії в боях за Чигирин Ромодановського було відкликано до Москви. Вбитий під час повстання стрільців у Москві.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]