Мехмед IV

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Мегмед IV)
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Мехмед IV
осман. محمد رابع
Мехмед IV
Мехмед IV
Османський султан
8 серпня 1648 — 8 листопада 1687
Попередник: Ібрагім I
Наступник: Сулейман II
 
Народження: 2 січня 1642(1642-01-02)
Стамбул, Османська імперія
Смерть: 6 січня 1693(1693-01-06) (51 рік)
Едірне, Османська імперія
Поховання: Стамбул
Країна: Османська імперія
Релігія: іслам
Рід: Османи
Батько: Ібрагім I
Мати: Надія Турхан Хадіджа
Шлюб: Еметуллах Рабія Гюльнуш-султан та Сійявуш Хасекі
Діти:

сини: Мустафа ІІ, Ахмед III, шехзаде Баязид, шехзаде Сулейман

доньки: Хатідже-султан, Уммюгюльсюм-султан, Фатьма-султан, Кючук-султан, Уммі-султан, Гевхер-султан
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Мехме́д IV (осман. محمد رابع‎, Meḥmed-i rābiʿ, тур. IV. Mehmet; 2 січня 1642(16420102) — 6 січня 1693) — османський султан (16481687). Єдиний син османського султана Ібрагіма I від султани Хатідже Турхан, що була слов'янського[1] походження. Зійшов на престол у 7-річному віці завдяки змові матері з яничарами. Намагався розширити володіння Османів у Європі, воював із Святим Престолом, Річчю Посполитою, Московією, Венецією, Австрією, Угорщиною[2]. Від його імені управління імперією здійснювали великі візири з албанського роду Кепрюлю: Мехмед-паша (16481661), Ахмед-паша Фазил (16611676), Кара-Мустафа (16761683)[2]. На прохання гетьмана Богдана Хмельницького взяв під протекторат Військо Запорозьке (1650, 1653, 1655)[2]. Також — Мехмед IV, Махмед IV, Магомед IV. Прізвисько — Мисли́вець (тур. Avcı, Авджи)[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Мехмед IV був сином султана Ібрагіма І (прав. 1640—1648) від Турхан-султан, наложниці руського[3][4][5][6][7] походження. Онук Кесем-султан, яка була грецького походження[8]. Незабаром після його народження батьки посварилися, і Ібрагім настільки розізлився, що вирвав Мехмеда із рук матері та кинув немовля в резервуар з водою, він був врятований слугами гарему. Але це залишило шрам на голові Мехмеда[9]. Отримав прізвисько «Мисливець» через свою любов до спорту та полювання.

За правління Мехмеда IV османський уряд проводив політику налагодження союзницьких зв'язків з Україною та надавав підтримку гетьманам Богданові Хмельницькому, Іванові Виговському, Юрію Хмельницькому, Павлові Тетері, Іванові Брюховецькому і Петрові Дорошенку. 1650 року османський уряд після тривалих двосторонніх переговорів, запропонував Богданові Хмельницькому прийняти протекторат над Україною, що мала стати васальною державою Османської імперії як Молдавія, Волощина, Трансільванія і Кримське ханство.

На думку деяких українських істориків (Михайло Грушевський, Олександр Оглоблин та інших) на початку 1651 року Богдан Хмельницький, незважаючи на опозицію частини української шляхти (Адам Кисіль) і вищого духовенства (Сильвестр Косів) підтримав пропозицію Мегмеда IV і визнав османський протекторат. Проте плани створення антипольської коаліції у складі України, Османської імперії, Кримського ханства, Молдавії, Волощини та Трансільванії не були реалізовані.

1667 року з ініціативи Петра Дорошенка розпочалися переговори з османським урядом про створення військово-політичного союзу України з Османської імперією. Мехмед IV дав згоду взяти Україну під османський протекторат, причому Україна зберігала повну автономію, право вільного вибору гетьмана, була б звільнена від данини і отримувала воєнну допомогу в боротьбі за об'єднання всіх українських земель під владою Війська Запорозького. Цей договір був ухвалений Корсунською Радою 1669 р.

1672 року очолював османську армію, що спільно з українськими військами під проводом Петра Дорошенка здобула Кам'янець та звільнила від військ Речі Посполитої значну частину Поділля та Галичини.

Через турецько-польської війни 1672—1676 років та умов Бучацького та Журавненського договорів, до Османської імперії відійшло Поділля, а під владою Петра Дорошенка залишалась тільки Брацлавщина та Південна Київщина, що було порушенням українсько-турецької угоди 1668 р. і стало початком краху зовнішньої політики гетьмана Петра Дорошенка.

1677-1681 роки уряд Мехмеда IV, підтримуючи Юрія Хмельницького, вів спільно з українськими військами війну проти Московського царства за Лівобережну Україну (див. Чигиринські походи 1677 і 1678 років), яка завершилась укладанням Бахчисарайського мирного договору 1681 р.

З Мехмедом IV у вересні 1683 османська армія під час облоги Відня зазнала поразки від військ Речі Посполитої під командуванням Яна III Собеського, у складі польських військ були і українські козаки.

1687 р. Мехмеда IV усунули від влади яничари.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Afyoncu; Uğur Demir, Erhan (2015). Turhan Sultan. Istanbul: Yeditepe Yayınevi. с. 27. ISBN 978-605-9787-24-6. 
  2. а б в г Чухліб Т. В. Мегмед IV // Енциклопедія історії України. 2009. Т. 6. С. 570.
  3. Sakaoğlu, 2008, с. 245.
  4. Barzilai-Lumbroso, 2008, с. 206.
  5. Baer, 2008, с. 35.
  6. Cooke, Göknar, Parker, 2008, с. 214.
  7. Carsten, 1961, с. 505.
  8. Finkel, 2005, с. 197.
  9. John Freely — Inside the Seraglio published 1999, Chapter 9: Three Mad Sultans

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Мегмед IV, Мегмед (Магомед, Мехмед) IV Авджи «Мисливець» // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.305-307
Мегмед IV
Народився: 2 січня 1642 Помер: 6 січня 1693 [прожив 51 рік]
Королівські титули
Попередник:
Ібрагім I

Султани Османської імперії

8 серпня 1648 – 8 листопада 1687
з Кесем Султан (1648–1651)
Хатідже Султан (1651–1656)
Наступник:
Сулейман II
Релігійні посади
Попередник:
Ібрагім I
Халіфи Османського халіфату
8 серпня 1648 – 8 листопада 1687
Наступник:
Сулейман II