Ласовський Володимир Созонтович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Созонтович Ласовський
Народився3 липня 1907(1907-07-03)
Сороки
Помер11 листопада 1975(1975-11-11) (68 років)
Нью-Йорк
ГромадянствоЗУНР ЗУНР → Польща Польща → США США
Національністьукраїнець
Діяльністьмистецтвознавець, критик, художник
Alma materБучацька державна гімназія

Володимир Созонтович Ласовський[1] (3 липня[2] 1907, с. Сороки, нині Чортківський район, Тернопільська область — 11 листопада 1975, Нью-Йорк[2]) — український живописець, графік, скульптор, мистецтвознавець, критик, педагог, публіцист, громадський діяч.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині народного вчителя, директора школи в селі Сороках[3] (нині Чортківський район, Тернопільська область, тоді Бучацький повіт Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) Созонта Ласовського та його дружини Антоніни з Дудзіків.[1] Під час Першої світової війни територія була під московською окупацією, а відступаючи з Галичини 1915 року, росіяни вивезли батька Созонта Ласовського з родиною на схід України, на Донбас. Батько вчителював у Бахмуті до 1919 року.[1] Тут Володимир захопився малярством і театром, оскільки в Бахмуті був літній театр, то малий хлопець зацікавився створенням декорацій. Незабаром він уже допомагав малярам створювати декорації.

В 1919 році Ласовські повернулись до Галичини. Володимир навчався у Бучацькій державній гімназіюї. Згодом зізнавався, що «купував» оцінки з математики власними роботами (образами і портретами), бо предмет давався важко.[1] Вступив до лав Пласту. По закінченню гімназії навчався у мистецькій школі Олекси Новаківського у Львові (1928—1933), звідки його декілька разів Олекса Новаківський виганяв через небажання молодого художника («Вічного революціонера» від мистецтва) підкорятися вимогам.

Згодом навчався у Модерній академії Фернана Леже (Париж) (академії «Гранд-Шом'єр»[4]).

Співзасновник групи молодих мистців «Руб», альманаху «Карби» 1932—1936 років (з 1934 року)[5] належав до Асоціації незалежних українських митців у Львові, дописував до її журналу «Мистецтво».

Не раз зі Святославом Гординським відвідував село Сновидів[4].

Під час німецької окупації Львова (1941—1944) очолював спілку образотворчих митців (або Спілку українського образотворчого мистецтва; керував Кабінетом декоративно-прикладного мистецтва Інституту народної творчости)[5], заснував у Львові Театр малих форм.

У 1944 році емігрував до Австрії, перебував у таборах у Куфштайні, Ґраці, очолював культурні товариства. 1946 року переїхав до Парижа, очолив там Укранське товариство прихильників мистецтва.

1948 року емігрував до Аргентини, потім — до США (1959).

Був одружений з письменницею Мирославою Ласовською (до шлюбу Сенів). Помер 11 листопада 1975 року у Нью-Йорку. Похований на українському цвинтарі святого Андрія у містечку Саут-Баунд-Брук в окрузі Сомерсет штату Нью-Джерсі, США[6][7].

Творчість

[ред. | ред. код]

У 1932—1933 роках у Львові на виставці Українського товариства прихильників мистецтва експонував 13 робіт. Автор:

  • картин, серед творів львівського періоду:
    • «Крем'янецький мотив. Волинь» (1935)
    • «Портрет Б.-І. Антонича» (1939)
  • статей та есе з мистецтвознавства
  • каталогу посмертної виставки творів Івана Труша (1941)[4]
  • пейзажів, «композиційних» портретів (автопортрет, инші)[5]
  • окремих публікацій:
    • Ласовський В. Генерал Тарнавський. Репортаж. — Львів: Червона калина, 1935. — 192 с.
    • Ласовський В. Два обличчя Антонича // Ми. — 1939. — Кн. 3. — С. 29—36.

Протягом 1960—1975 років він творив у галузі станкового живопису, виконавши низку портретів, композицій, натюрмортів. Найулюбленішим жанром мистця був портрет. Він написав чимало портретів, серед яких[7]:

  • «Мати Антоніна Ласовська»
  • «Автопортрет»
  • «Син Ждан Ласовський».

Працював також у графіці, пробував себе й у скульптурі. У доробку живописця є композиції, виконані в стилі експресіонізму, зокрема[7]:

  • «Акт»
  • «Існування»
  • «Індустрійне»
  • «Упісти»
  • «Стремління»
  • «Розмова ляльок»
  • «Останній образ»
  • «Останні листки».

Роботи були представлені на багатьох виставках в Австрії, Аргентині, Греції, Канаді, Німеччині, Польщі, США, Україні, Франції. В. Ласовський автор багатьох статей на теми мистецтва, до написання яких його спонукало бажання бачити українське мистецтво активним і актуальним у світовому мистецькому процесі[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Ласовська-Крук, 1980.
  2. ↑ а б Волинський Б., Дуда І. Ласовський Володимир… — С. 321.
  3. ↑ Сороки // Калейдоскоп минулого / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 649.
  4. ↑ а б в Волинський Б., Дуда І. Ласовський Володимир… — С. 322.
  5. ↑ а б в Станкевич, 2010.
  6. ↑ Г. Г. Стельмащук. Ласовський Володимир // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.
  7. ↑ а б в г Мистці Тернопільщини, 2015.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ласовський_Володимир_Созонтович&oldid=43640505