Левитська Ірина Георгіївна
Ірина Георгіївна Левитська | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
14 лютого 1927 Київ | |||
Смерть | 24 вересня 2012 (85 років) | |||
Греція | ||||
Країна |
![]() ![]() | |||
Жанр | живопис, графіка, монументальне мистецтво | |||
Навчання | Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва | |||
Діяльність | художниця | |||
|
Іри́на Гео́ргіївна Леви́тська (14 лютого 1927, Київ — 24 вересня 2012, Греція) — українська художниця, членкиня Національної спілки художників України (з 1963 року), заслужений художник України, лавреатка міжнародної премії ім. П. П. Гулака-Артемовського.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася в Києві. У 1954 році закінчила Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва. Педагоги з фаху — Й. Бокшай, Р. Сільвестров. Працювала в галузі живопису, графіки, монументального мистецтва.
Основні твори[ред. | ред. код]
- Оформлення експозиції в етнографічно-меморіальному музеї Володимира Гнатюка у Велесневі (1967).
- Вітражі в Черніговському історичному музеї ім. В. В. Тарновського
- Вітражі в Переяславському археологічному музеї (1972–1975).
- Вітражі та карбування на станціях метро «Поштова площа», «Контрактова площа» (у співавторстві, 1976), «Лісова» (у співавторстві, 1979).
- Серія акварелей, літографій, ліногравюр «Історія Київської Русі» (1970–1990).
Публікації[ред. | ред. код]
- Левитська І. Г. Поділ: «Поштова площа» — через 25 років // Поділ і ми. — 2001. — № 4–5. — С. 46, 47.
Родина[ред. | ред. код]
- Дочка: Левитська Марія Сергіївна (нар. 1955) — художник-сценограф, головний художник Національного театра опери та балету України (з 1989), народний художник України (2006), лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка (2003), член-кореспондент Академії мистецтв України (2004).
Зображення[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Зінченко Н. Монументалістка. Ірина Левитська, яка в дитинстві пережила Велику Вітчизняну і висилку в Австрію, нині пише образи святих // Хрещатик. — 2004. — № 159 (2562). — 29 жовтня.
- Зінченко Н. Вона бачила падіння берлінської стіни[недоступне посилання з квітня 2019] // Хрещатик. — 2006. — № 108 (2903). — 28 липня.
- Зінченко Н. Вона пролила світло на містичний романтизм Гофмана // Хрещатик. — 2007. — № 18 (3008). — 7 лютого.
- Зінченко Н. Хочу померти, як Тиціан, — у 90 років і біля мольберта! // День. — 2011. — № 98. — 8 червня.
- Ірина Левитська. Усе моє з собою, ч. 1 // Телекомпанія «Глас».
- Ірина Левитська. Усе моє з собою, ч. 2 // Телекомпанія «Глас».
Джерела[ред. | ред. код]
- Загаєцька О. В. Левитська Ірина Георгіївна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, Наук. т-во ім. Т. Шевченка, Ін-т енцикл. дослідж. НАН України. — К. : [б. в.], 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — С. 645–646. — 10 000 прим. — ISBN 978-966-02-7998-8.
- Левитська Ірина Георгіївна // Офіційний сайт КОНСХУ.
- Левитська Ірина Георгіївна // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 358. — ISBN 5-88500-071-9.
- Левитська Ірина Георгіївна // Художники України : Енциклопедичний довідник : Вип. 1 / Академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва ; редкол. В. Д. Сидоренко (голова) та ін. ; автор-упор.: М. Г. Лабінський. — К. : Інтертехнологія, 2006. — С. 335. — ISBN 978-966-96839-3-9.
- Левитська І. Г. Поділ: «Поштова площа» — через 25 років // Поділ і ми. — 2001. — № 4–5. — С. 46, 47.
- Ірина Левитська : Живопис. Ретроспективна виставка живопису // Музей сучасного мистецтва України.
- Левитська Ірина Георгіївна. Художник монументаліст, живописець, графік // Творчий шлях 2006. — www.who-is-who.ua
- Левитська Ірина Георгіївна. Випускниця факультету монументального живопису (1954 р.) // Львівська національна академія мистецтв
![]() |
Це незавершена стаття про українського художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |