Леонтій (Бондар)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Митрополит Леонтій
Metropolita Pitirim, biskup bobrujski Leoncjusz, biskup lwowski Palladiusz, Warszawa 1959.JPG
Митрополит Оренбурзький и Бузулуцький
14 травня 1963 — 24 січня 1999
Церква: Російська православна церква
Попередник: Палладій (Камінський)
Наступник: Валентин (Міщук)
6-й Єпископ Новосибірський і Барнаульський
5 травня 1961 — 14 травня 1963
Церква: Російська православна церква
Єпископ Бобруйський,
вікарій Мінської єпархії
10 серпня 1956 — 5 травня 1961
Церква: Російська православна церква
Попередник: Митрофан (Гутовський)
Наступник: Петро (Карпусюк)
 
Ім'я при народженні: Леонід Тадейович Бондар
рос. Бондарь Леонид Фаддеевич
Народження: 7 травня 1913(1913-05-07)
Merkinė[d], Троцький повіт (Віленська губернія), Віленська губернія, Російська імперія
Смерть: 24 січня 1999(1999-01-24) (85 років)
Оренбург
Похований: у Нікольському кафедральному соборі Оренбурга
Чернецтво: 25 грудня 1943 року
Єп. хіротонія: 2 січня 1944 року
Єпископства: 10 серпня 1956 року
 
Нагороди:

Орден Дружби народів

Митрополит Леонтій (в миру: Леонід Тадейович Бондар; 24 квітня (7 травня) 1913(19130507), Трокський повіт, Віленська губернія — 24 січня 1999, Оренбург) — єпископ Російської православної церкви, митрополит Оренбурзький і Бузулуцький

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1913 році у Віленській губернії в родині псаломщика.

Закінчив у 1935 році Віленську духовну семінарію, в 1939 році — Богословський факультет Варшавського університету зі ступенем магістра богослов'я.

У 1940—1942 роках був послушником у Віленському Святодуховському монастирі.

25 грудня 1943 року пострижений у чернецтво архієпископом Могилівським і Мстиславским Філофеєм (Нарко), 26 грудня того ж року висвячений у ієродиякона, а 2 січня 1944 року — у сан ієромонаха.

У 1945—1947 роках був ректором Богословських пастирських курсів при Жировицькому монастирі, возведений у сан ігумена. Пізніше після перетворення курсів у Мінську духовну семінарію став її ректором. З липня 1947 року по листопад 1949 року — священик у селі Холхло, Молодеченської області, а потім у селі Ястребль Берестейської області. З листопада 1949 року — викладач та інспектор Мінської духовної семінарії.

З липня 1953 року — намісник Жировицького монастиря з возведенням у сан архімандрита.

10 серпня 1956 року в Мінську митрополитом Мінським і Білоруським Пітиримом (Свиридовим), єпископами Віленським і Литовським Алексієм (Дехтерьовим), Куйбишевським і Сизранським Митрофаном (Гутовським), Великолуцьким і Торопецьким Мстиславом (Волонсевичем) хіротонісаний у єпископа Бобруйського, вікарія Мінської єпархії.

З 19 вересня 1960 року по 16 березня 1961 року тимчасово керував Мінською єпархією.

З 5 травня 1958 року — єпископ Новосибірський і Барнаульський.  При ньому єпархія сильно постраждала від хрущовської антирелігійної кампанії. Наприклад, якщо в 1958 році в Алтайському краю було 11 церков, то в 1962 році їх залишилось лише 3[1].

З 14 травня 1963 року — єпископ Оренбурзький і Бузулуцький.

9 вересня 1971 року возведений у сан архієпископа.

25 лютого 1992 року возведений у сан митрополита.

Помер 24 січня 1999 року. Похований у Пантелеймонівському приділі Нікольського кафедрального собору Оренбурга.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Горбатов А. В. К вопросу о статусе уполномоченных по делам религии в Сибири (1943—1969 гг.) // Государство и церковь в XX веке: эволюция взаимоотношений, политический и социокультурный аспекты. Опыт России и Европы / отв. ред. А. И. Филимонова. — М.: ЛИБРОКОМ, 2011. — С. 43.

Література[ред. | ред. код]

  • Митрополит Леонтий. Преклоняя колена сердца моего / Авт.-сост. Г. Горлов. — Оренбург: Издательство «Оренбургская книга», 2013. — 256 с., илл., ISBN 978-5-94529-046-4
  • Свеча Господу / Авт.-сост. В. И. Одноралов. — Оренбург: Оренбургское книжное издательство им. Г. П. Донковцева, 2013. — 200 с., илл., ISBN 978-5-88788-201-7

Посилання[ред. | ред. код]