Бурлака Леонід Антонович
| Леонід Бурлака | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Леонід Антонович Бурлака |
| Дата народження | 9 жовтня 1938 (85 років) |
| Місце народження | Одеса, УРСР |
| Громадянство |
 СРСР →  Україна |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Професія | кінооператор |
| Кар'єра | з 1956 року |
| Членство | НСКУ |
| Нагороди |
 Заслужений діяч мистецтв України (1994) |
| IMDb | ID 0122091 |
Леонід Антонович Бурлака (нар. 9 жовтня 1938, Одеса, УРСР) — радянський, український кінооператор-постановник. Член НСКУ (1969). Заслужений діяч мистецтв України (1994)[1]. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2009)[2].
Життєпис[ред. | ред. код]
У дитинстві жив з батьками в центрі Одеси поблизу з площею Карла Маркса (нині Катерининська площа), де знімалося багато фільмів. Приходив туди зі своїми дворовими приятелями — дивився, цікавився, спостерігав процес фільмування. Старший брат маленького Льоні захоплювався фотографією — зацікавив і навчив його фотосправі. З цього все і почалося. Після закінчення школи не став вступати до інституту, а пішов працювати проявником плівки на Одеську телестудію, яка тільки була організована. Почав свою діяльність на Одеському телецентрі в 1956 році — освітлювачем, асистентом оператора, оператором.
З 1961 року почав працювати на Одеській кіностудії, ще не закінчивши інститут.
У 1963 році закінчив операторський факультет ВДІКу в Москві. Дипломна робота: «Молодожон» (1963, у співавт. з В. Авлошенком). Майстер курсу — О.В. Гальперін, який в різні роки виховав масу прекрасних операторів (В. Нахабцев, А. Мукасей, О. Рибін, М. Агранович, І. Міньковецький, Н. Ардашников, Д. Долінін, Г. Маранджян, В. Якушев та ін.).
Після закінчення інституту у Л. Бурлаки була можливість залишитися в Москві, але він повернувся в рідне місто.
З 1963 р. — оператор Одеської кіностудії художніх фільмів.
Зняв понад 40 прокатних фільмів і близько 20 телевізійних. Працював з такими режисерами, як Петро Тодоровський, Григорій Поженян, Валентин Козачков, Вадим Лисенко, Віктор Жилін, Ігор Апасян, Радомир Василевський, Володимир Рябцев, Олександр Амелін та ін.
Найвідоміша операторська робота Леоніда Бурлаки — картина Станіслава Говорухіна «Місце зустрічі змінити не можна» (1979, 5 с).
Як режисер у 1990 році поставив короткометражний фільм «Ва-же-лі»/(рос.)«Ры-ча-ги» за мотивами однойменного оповідання Олександра Яшина.
Член Національної спілки кінематографістів України (1969).
Фільмографія[ред. | ред. код]
Режисер-постановник:
- «Ва-же-лі»/(рос.)«Ры-ча-ги» (1990, к/м; за оповід. О. Яшина)
Оператор-постановник:
- «Молодожон» (1963, у співавт. з В. Авлошенком; реж. В. Ісаков)
- «Вірність» (1965, співавт.) — картина відзначена преміями Міжнародного (Венеція) (1965)[3] та Всесоюзного (Київ) (1966) кінофестивалів[4]
- «Прощавай» (1966)
- «Вулиці говорять» (1967, т/ф)
- «Окрема думка» (1967)
- «Ескізи» (1969, т/ф)
- «Поїзд у далекий серпень» (1971)
- «Мушкетери 4 „А“» (1972)
- «Посилка для Світлани» (1974)
- «Прямую своїм курсом» (1974)
- «Хлоп’ята їхали на фронт» (1975) — картина отримала приз на 5-му Республіканському фестивалі дитячих і юнацьких фільмів, Київ (1976)
- «Чарівне коло» (1976, 2 серії)
- «Солдатки» (1977)
- «Місце зустрічі змінити не можна» (1979, 5 серій)
- «Золоті черевички» (1981)
- «Взяти живим» (1982, 3 серії)
- «Двоє в пісках» (1984)
- «Поки не випав сніг...» (1984)
- «В одне єдине життя» (1986)
- «Топінамбури» (1987)
- «На своїй землі» (1987)
- «Спадкоємниця Ніки» (1988, у співавт.)
- «Павутиння» (1992)
- «Він своє отримає» (1992)
- «Тринь-бринь» (1994)
- «Без нашийника» (1996) — картина отримала приз і диплом «за найкращий фільм» на V Відкритому фестивалі фільмів для дітей та юнацтва в Сумах—96 (Україна)[5] і ряд інших
- «Як коваль щастя шукав» (1999) та ін.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 21 травня 1994 року № 242/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам кінокомбінату „Одеса-фільм“». Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 11 жовтня 2016.
- ↑ Указ Президента України від 29 травня 2009 року № 377/2009 «Про нагородження працівників акціонерного товариства „Одеська кіностудія“». Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 11 жовтня 2016.
- ↑ Venice Film Festival: Awards for 1965 (imdb.com). Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 11 жовтня 2016.
- ↑ Верность (1965) на kino-teatr.ru [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ «Без ошейника» (1995) на kino-teatr.ru [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Проект газеты «Тихая Одесса»: Видеоочерк «Бриллиантовая Одесса. Леонид Антонович Бурлака» (2015) на youtube.com(рос.)
- Леонид Бурлака на сайті IMDb (англ.)
- Енциклопедія Сучасної України: Бурлака Леонід Антонович [Архівовано 16 січня 2018 у Wayback Machine.]
- Фільмографія на kino-teatr.ru [Архівовано 11 лютого 2018 у Wayback Machine.](рос.)
|
