Леопольд Кожелуг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Леопольд Кожелух)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кожелуг.
Леопольд Кожелуг
чеськ. Leopold Koželuh
Зображення
Зображення
Леопольд Кожелуг. 1797
Основна інформація
Дата народження26 червня 1747(1747-06-26)
Місце народженняВельвари[cs], округ Кладно, Богемське королівство
Дата смерті7 травня 1818
Місце смертіВідень, Німецький союз
ГромадянствоАвстрія
Національністьчех
Професіякомпозитор, музичний педагог, піаніст
ВчителіФрантішек Ксавер Душек[cs]
Відомі учніІгнац фон Зайфрід[cs]
Інструментифортепіано
Жанркласика
CMNS: Файли у Вікісховищі

Леопольд Кожелуг (чеськ. Leopold Koželuh, ім'я при народженні Ян Антонін, чеськ. Jan Antonín; 26 червня 1747, Вельварі — 7 травня 1818) — чеський композитор. Двоюрідний брат і учень Яна Антоніна Кожелуга[cs], якого з ним нерідко плутають, хоча, щоб уникнути такої плутанини молодший Кожелуг в 1774 році офіційно прийняв нове ім'я Леопольд. Надалі також навчався грати на клавірі у Франтішека Душека[cs].

Біографія

[ред. | ред. код]

Леопольд Кожелуг з 1778 року працював у Відні, спочатку як автор балетів. Був також домашнім вчителем музики ерцгерцогині Єлизавети (доньки Марії Терезії). Після відставки Моцарта з поста придворного композитора архієпископа Зальцбурга був запрошений йому на зміну, однак відмовився, приватно натякнувши, що там, де не змогли утримати такого музиканта, як його попередник, і йому немає сенсу розраховувати на шанобливе ставлення[1]. Втім, Кожелугові все-таки судилося стати наступником Моцарта: в 1792 році він змінив його на посаді придворного композитора в Празі, отримавши при цьому звання камеркапельмейстера, яке було відсутнє у Моцарта, та вдвічі більшу платню.

Твори Кожелуга — опера «Густав Ваза» (1792)[2], ораторія «Мойсей в Єгипті», 30 симфоній, численні концерти (тільки клавірних 22, не беручи до уваги екзотичного Концерту для фортепіано в чотири руки з оркестром), камерна музика — користувалися великим успіхом на межі XVIII—XIX ст.

Донька Кожелуга — піаністка і композиторка Катарина Чіббіні.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Добре відомо, що Людвіг ван Бетховен називав Кожелуга «жалюгідним» (лат. miserabilis)[1]. Менш відомий контекст цього висловлювання: в листі до шотландського музичного видавця Джорджа Томпсона Бетховен вимагає, щоб гонорар за публікацію його пісень перевершував гонорар Кожелуга, оскільки він вважає, що значно перевершує в цьому жанрі нікчемного Кожелуга[3].

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б David Mason Greene. Biographical Encyclopedia of Composers — Reproducing Piano Roll Fnd., 1985. — P. 386.
  2. ↑ Случайно найденный шедевр: опера «Густав Васа» на сцене Дома музыки. YLE. 4 березня 2018. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 4 березня 2018.
  3. ↑ Moi je m'estime encore une fois plus supérieur en ce genre que Monsieur Kozeluch (Miserabilis). — Beethoven's Letters [Архівовано 5 січня 2014 у Wayback Machine.] / With explanatory notes by Dr. A.C. Kalischer. Translated by John South Shedlock. — Courier Dover Publications, 1972. — P. 129.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Леопольд_Кожелуг&oldid=43210238