Либединський Юрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Миколайович Либединський
рос. Юрий Николаевич Либединский
Ім'я при народженні Юрій Миколайович Лебединський
рос. Юрий Николаевич Лебединский
Народився 28 листопада (10 грудня) 1898
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 24 листопада 1959(1959-11-24)
Москва, Московська область, РСФСР, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство Російська імперія
СРСР СРСР
Діяльність письменник, журналіст, кореспондент
Мова творів російська
Роки активності 1922 — 1959
Напрямок cоціалістичний реалізм
Жанр повість, роман
Членство СП СРСР
Партія РПК(б)
Батько Микола Львович (Натан Ліберович) Лебединський
Мати Тетяна Володимирівна Лебединська (Тойба Вульфовна Нахімсон)
У шлюбі з Лідія Борисівна Либединська
Діти Sergey Neklyudovd
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»

Ю́рій Микола́йович Либеди́нський (рос. Юрий Николаевич Либединский; 28 листопада [10 грудня] 1898, Одеса, Херсонська губернія — 24 листопада 1959, Москва, Московська область) — російський радянський письменник, журналіст і воєнний кореспондент. Спочатку мав прізвище Лебединський (рос. Лебединский).

Біографія[ред. | ред. код]

Юрій Лебединський народився 28 листопада (10 грудня) 1898 року в Одесі, в єврейській сім'ї: батько — випускник Єнського і Дерптського університетів, дитячий і санітарний лікар Микола Львович (Натан Ліберович) Лебединський (1868-1920),[1] мати — стоматологиня Тетяна Володимирівна Лебединська (у дівоцтві Тойба Вульфівна Нахімсон; 1870-1941). Дитинство провів у Міаському заводі та в селищі Тургояк на Уралі, де батько приблизно з 1901 року служив лікарем гірничозаводського госпіталю, а під час російсько-японської війни — лікарем прифронтового лазарету і потім евакогоспіталю в Міаському заводі. 1909 року сім'я переїхала до Челябінська, де батьки приймали пацієнтів у будинку А. С. Бухаріна на Азіатській вулиці (кут Михайлівської).

У 1910 році вступив до міського реального училища.[2] У 1916 році батька перевели в Уфу, де він служив начальником військового госпіталю, а після Лютневої революції сім'я повернулася до Челябінська, де з 1919 року батько очолював санітарний підвідділ у губздороввідділі, восени 1919 — взимку 1920 року входив до «трійки» Чекатіфа (Надзвичайної комісії по боротьбі з тифом) під час епідемії тифу на Уралі та в Сибіру (у Челябінську було розгорнуто 19 госпіталів і 12 тифозних лікарень) і помер від тифу в січні 1920 року.

У 1918 році закінчив реальне училище в Челябінську. Учасник громадянської війни на Уралі, служив політруком. У 1919 році набула поширення його сатирична поема «Сірий Патфіндер». Восени 1920 року повернувся до Челябінська, служив у політвідділі губвійськкомату, працював у газеті «Радянська правда» (пізніше «Челябінський робітник»). Член РКП(б) з 1920 року.

У 1921 році був направлений до Єкатеринбурга викладачем курсів військових комісарів. Потім до 1923 року був викладачем у Вищій військовій школі зв'язку в Москві, потім працював токарем Московського електромеханічного заводу імені Леніна.

Почав займатися літературою в реальному училищі, брав участь у виданні учнівського літературного журналу «Перші кроки», писав оповідання під псевдонімом «Ю. Логан»; публікувався з 1921 року. У 1928 році переїхав до Ленінграда, керував письменницькою організацією. Активний діяч груп «Жовтень», МАПП, один із керівників РАПП. Голова Центральної ревізійної комісії СП СРСР з 1934 року.

У 1936 році повернувся до Москви. У червні 1937 року виключений із партії за троцькізм (поновлений 1939 року).

Під час німецько-радянської війни пішов в ополчення, потім — кореспондент фронтових газет «Червоний воїн» і «Червона зірка». Майор.[3] Після контузії 1942 року перебував на лікуванні в госпіталі, де познайомився зі своєю останньою дружиною Лідією Толстою. Після повернення в стрій — знову в газеті «Червоний воїн». Нагороджений медаллю «За оборону Москви» (1944).

У 1947 році жив у місті Дзауджикау, брав участь у перекладі російською мовою нартовського епосу осетин.[4] Займався дослідженнями національних літератур Північного Кавказу, товаришував із кабардинськими та осетинськими письменниками.[4]

Перша популярність до Либединського прийшла з публікацією повісті «Тиждень» (1922), яку серед інших було відзначено А. К. Воронським, — про революційні події в Челябінську. Автор повістей «Комісари» (1925), романів «Завтра» (1923), «Поворот» (1927), «Народження героя» (1930), »Баташ і Батай» (1940-1941), воєнних нарисів та оповідань, книжки для юнацтва »Виховання душі» (1962), мемуарних книжок «Сучасники» (1958) та «Зв'язок часів» (1962).

У 1927 році взяв участь у колективному романі «Великі пожежі», який публікувався в журналі «Вогник».

Помер 24 листопада 1959 року в Москві від серцевого нападу. Похований на Новодівичому кладовищі (ділянка № 8).

Твори[ред. | ред. код]

  • «Тиждень» (рос. «Неделя»; 1923)
  • «Завтра» (рос. «Завтра»; 1924)
  • «Комісари» (рос. «Комиссары»; 1926)
  • «Навчання, творчість і самокритика» (рос. «Учеба, творчество и самокритика»; 1927)
  • «Поворот» (рос. «Поворот»; 1929)
  • «Народження героя» (рос. Рождение героя; 1930)
  • «Висоти» (рос. «Высоты»; 1930)
  • «Твори. Т. 1-2» (рос. «Сочинения. Т. 1-2»; 1931)
  • «Напередодні» (рос. «Накануне»; 1933)
  • «Розповіді товаришів» (рос. «Рассказы товарищей»; 1933)
  • «Баташ і Батай» (рос. «Баташ и Батай»; 1940)
  • «Гвардійці» (рос. Гвардейцы; 1943)
  • «Гармата Югова» (рос. «Пушка Югова»; 1946)
  • «Гори і люди» (рос. «Горы и люди»; 1947)
  • «Вони стали гвардійцями» (рос. «Они стали гвардейцами»; 1950)
  • «Заграва» (рос. «Зарево»; 1952)
  • «Син партії» (рос. «Сын партии»; 1956)
  • «Ранок Совєтів» (рос. Утро Советов; 1957)
  • «Сучасники» (рос. «Современники»; 1958)
  • «Вибрані твори у 2 томах» (рос. «Избранные произведения в 2 томах»; 1958)
  • «Зв'язок часів» (рос. «Связь времён»; 1962)
  • «Справи сімейні» (рос. «Дела семейные»; 1963)
  • «Вибране у 2 томах» (рос. «Избранные произведения в 2 томах»; 1972)
  • «Вибрані твори у 2 томах» (рос. «Избранные произведения в 2 томах»; 1980)

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Лебединский Николай Львович [Архівовано 2018-09-28 у Wayback Machine.]: Указывается также 1866 год рождения, вырос в Херсоне.
  2. ↑ Либединский Юрий Николаевич. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 28 вересня 2018.
  3. ↑ Юрий Либединский на сайте «Подвиг народа». Архів оригіналу за 1 січня 2021. Процитовано 29 вересня 2018.
  4. ↑ а б Плиева Маргарита Георгиевна. Ю. Н. Либединский и Кавказ: к истории одного портрета : [арх. 1 листопада 2021] // Наследие веков. — 2016. — Вип. 3 (7). — С. 74–79.
  5. ↑ Воспоминания о С. А. Есенине. Архів оригіналу за 13 вересня 2011. Процитовано 11 жовтня 2009.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Либединський_Юрій_Миколайович&oldid=41106638