Лики святості — категорії, на які в православ'ї прийнято розділяти святих під час їхньої канонізації та при шануванні залежно від виду їхнього християнського подвигу за життя.
Християни, які прославилися своєю безкорисливістю, відмовою від багатства заради своєї віри. Часто до них відносять святих, які мали дар зцілення і не брали плати за свою працю.
Старозавітні патріархи, шановані як зразки благочестя. Батьки та чоловік Богородиці, апостол Яків (брат Господній) також відносяться до праотців, проте звуться Богоотцями (до богоотців відносять і царя Давида).
Особи, згадувані в Біблії, що звіщали народу волю Бога і проповідували на території древніх Ізраїля та Юдеї. Шанують 18 старозавітних пророків і одного новозавітного — Йоана Хрестителя, який є останнім святим, шанованим у даному лику святості.
Особи, які прийняли мученицьку кончину не за віру, можливо навіть від єдиновірців (в силу злоби, підступу, змови). Шанується особливий характер їх подвигу — беззлобність і несупротив ворогам.
Подвижники, які добровільно взяли на себе образ безумних. Для таких осіб характерний аскетичний образ життя, викриття (в тому числі публічне) людських пороків.