Лимонад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стакан лимонаду з льодом

Лимона́д — найпростіший фруктовий безалкогольний напій, що містить основні три складники: кислота (наприклад, лимонна), цукор, вода.[1] Ці ж складники в іншій формі: вуглекислота, вода і цукровий сироп; сельтерська вода і фруктовий сироп. Готується також з плодів лимона («лимонад — солодкий прохолодний напій, зазвичай на лимонному соці»[2]). Напій має прохолоджувальні властивості.

Шипучий лимонад із натуральних фруктових сиропів швидко псується, і приготування його можливе лише при негайному споживанні, тобто в стакан з фруктовим соком наливають трохи фруктового сиропу і додають сельтерської води.

Історія[ред.ред. код]

У XVII столітті лимонадом називався напій, виготовлений з лимонного соку та лимонної настоянки. Звідси і його назва — Limonade, що означає «лімонізований».

Першою компанією, що випустила в широкий продаж газовані напої, була «Schwepp & Co», що надалі почала випускати води з фруктовими і ягідними сиропами. Оскільки натуральні сиропи коштували дорого, то їх стали заміняти кислотами та есенціями. Першою була виділена лимонна кислота і лимонад став у 1833 у лідером фруктових газованої води в усьому світі, а «Lemon's Superior Sparkling Ginger Ale» («Чудовий ігристий лимонний імбирний ель») — першої зареєстрованої торговою маркою безалкогольного напою.

Технологія[ред.ред. код]

Основа лимонаду купаж — суміш всіх інгредієнтів. Купаж готують частіше холодним способом, але існує напівгарячий і гарячий способи. Якість компонентів та їх дозування визначають якість готового продукту. Найбільший відсоток вмісту напою випадає на частку води — близько 80 %. Великі заводи на своїй території мають свердловину, але навіть таку воду обов'язково фільтрують, пом'якшують і дезинфікують.

Освіжаючий ефект безалкогольних напоїв обумовлений наявністю в їх складі розчиненого діоксиду вуглецю CO 2 та органічних кислот (лимонної тощо). Залежно від ступеня насичення вуглекислим газом напій може бути негазований, слабо-, середньо-і сильногазований. Газовані напої одержують штучним насиченням напоїв вуглекислим газом у спеціальних установках — сатураторах. Занадто насичений напій набуває гострого щіплючого присмаку. Для карбонізації напоїв більшість пивобезалкогольних комбінатів купують рідкий діоксид вуглецю. Хоча при виробництві пива (бродінні) виділяється достатньо багато CO 2, який можна збирати і після очищення будуть використані для газування напоїв — раціональне використання «відходу».

Так, для приготування напою «Лимонад» використовують цукор, лимонну кислоту, а також композицію, що складається з лимонної настойки, яблучного соку і колера. Цей напій має жовтий колір, освіжаючий смак і аромат ефірних олій лимона. Налитий у склянку, він тривалий час виділяє вуглекислий газ. Для приготування «Ситро» застосовується цукор, лимонна кислота, мандаринова, апельсинова та лимонна настоянки. Напій світло-жовтого кольору, має освіжаючий смак і своєрідний аромат суміші цитрусових плодів.

На етикетках лимонадів у складі, як правило, вказаний колер — так називають палений цукор. Його отримують шляхом нагрівання зволоженого цукру і застосовують як натуральний барвник. Його розчин у воді має темно-коричневий колір і характерний приємний запах.

Різновиди лимонаду[ред.ред. код]

Шкода здоров'ю[ред.ред. код]

При надмірному вживанні лимонад порушує обмін речовин (через надлишок цукру), синтетичні фарбники часто викликають алергії, а вуглекислий газ (бульбашки) — підвищення кислотності шлункового соку, що приводить до гастриту.[3]

Лимонад очолює перше місце у рейтингу шкідливих продуктів.[3]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. П. Г. Столярчук, Т. З. Бубела, Б. Ю. Гриневич, М. М. Микийчук. Метод ідентифікації харчових добавок (підсолоджувачів) з метою виявлення фальсифікації продукції // Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Збірник наукових праць. — 2010, № 46.
  2. Словарь русского языка / С. И. Ожегов; под общ. ред. проф. Л. И. Скворцова. — М. : Изд-во «Мир и образование», 2007. — 640 с. (c.: 226)
  3. а б Рейтинг шкідливих продуктів. Газета «Споживач.інфо» № 7(7) травень 2009