Гастрит
| Гастрит | |
|---|---|
Гістологічний препарат слизової шлунка при хронічному гастриті (фарбування за Гімзою виявляє H. pylori) | |
| Інші назви | Запалення слизової оболонки шлунка |
| Спеціальність | Гастроентерологія |
| Симптоми | Біль в епігастрії (натще або після їжі), нудота, блювання, відрижка кислим, відчуття швидкого насичення, металевий присмак |
| Ускладнення | Виразкова хвороба, шлункова кровотеча, Анемія (B12-дефіцитна або залізодефіцитна), аденокарцинома шлунка, MALT-лімфома |
| Початок | Раптовий (гострий) або тривалий малосимптомний (хронічний) |
| Тривалість | Гострий (дні), хронічний (роки/пожиттєво без лікування) |
| Типи | Гострий, хронічний (тип A — аутоімунний, тип B — бактеріальний, тип C — хімічний/рефлюкс) |
| Причини | Helicobacter pylori, вживання НПЗП (аспірин, ібупрофен), алкоголь, стрес, жовчний рефлюкс, аутоімунні процеси |
| Фактори ризику | Куріння, надмірне вживання кави, гостра їжа, похилий вік, дефіцит вітамінів |
| Метод діагностики | Езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС) з біопсією, дихальний тест на H. pylori, аналіз крові на гастропанель |
| Диференціальна діагностика[en] | Функціональна диспепсія, виразка шлунка, панкреатит, рак шлунка, холецистит |
| Профілактика | Гігієна харчування, обмеження НПЗП та алкоголю, своєчасна ерадикація H. pylori |
| Лікування | Дієта, антисекреторна терапія, ерадикаційна терапія (антибіотики), гастропротектори |
| Препарати | Інгібітори протонної помпи (Омепразол, Езомепразол), Кларитроміцин, Амоксицилін, препарати вісмуту, антациди |
| Прогнози | Сприятливий при адекватному лікуванні; при атрофічному гастриті — підвищений ризик раку |
| Частота | Близько 50% населення світу мають ознаки хронічного гастриту |
| Смерті | Низька (за винятком ускладнень: кровотеч або малігнізації) |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | DA40 |
| МКХ-10 | K29 |
| МКХ-9 | 535 |
| DiseasesDB | 5122 |
| MedlinePlus | 001150 |
| eMedicine | med/853 |
| MeSH | D005756 |
| SNOMED CT | 25374005 |
| | |
Гастрит (лат. gastritis, від грец. γαςτερ — шлунок) — хвороба, при якій відбувається запалення слизової оболонки шлунка.[1]
Причинами виникнення хвороби можуть бути:
- потрапляння патогенів (найчастіша причина, зазвичай бактеріями Helicobacter pylori, інколи грибками (Candida, Histoplasma capsulatum, Rhizopus arrhizus (mucormycosis)або нематодами роду Anisakis — анізакідоз) або Cryptosporidium чи кишкові вугриці з роду Strongyloides(Strongyloides stercoralis).[2]
- використання нестероїдних протизапальних препаратів (таких як аспірин, парацетамол, ібупрофен та інші)
- автоімунні захворювання
- біліарний рефлюкс
- стероїдні препарати
- деякі типи алергії
- Вживання антибіотиків (доксициклін), препаратів заліза, таксолу (палітаксел).
Наступні чинники у комбінації з вищенаведеними, або у комбінації між собою можуть сприяти виникненню хвороби, погіршують її лікування та сприяють розвитку:
- нерегулярне харчування
- споживання гострої їжі надто великими порціями
- надмірна кількість вживання алкоголю
- тютюнопаління
- кава
- нестача білків та вітамінів у постійному раціоні людини та у її організмі.
Гастрит поділяють на гострий та хронічний.
Спричинений в основному алкогольними напоями, Helicobacter pylori, нестероїдними протизапальними препаратами, отруєнням хімічними речовинами. Також може виникати внаслідок перенесених тяжких травм і оперативних втручань, які призводять до зниженого кровопостачання слизової оболонки шлунка і внаслідок цього зниженої секреції протективних факторів (муцин, шлунковий слиз).
- Тип «А» — атрофічний гастрит (аутоімунний гастрит). Етіологія до кінця невідома, виявляються антитіла до паріетальних клітин і внутрішнього фактору Касла, відсутність якого призводить до В12-фолієводефіцитної анемії
- Тип «В» — бактеріальний гастрит.
- Тип «С» — рефлюкс—гастрит, який спричинює біліарний рефлюкс жовчі в шлунок.
При ендоскопічному досліджені у дітей розрізняють наступні види гастритів[3]:
- еритематозний (поверхневий), ерозійний, геморагічний;
- атрофічний (помірний, виражений)
- гіперпластичний.
За топографією також виділяють антральний, фундальний, тотальний(пангастрит).[3]
Кіотський консенсус 2015 року визначає гастрит як інфекційне (переважно H. pylori) або запальне захворювання слизової, класифікуючи його за етіологією на: інфекційні (Helicobacter pylori), аутоімунні, хімічні (НПЗП, жовч), радіаційні та рідкісні специфічні типи.[4]
Встановлення клінічного діагнозу ґрунтують на визначенні типу хронічного гастриту, оцінці ступеня поширеності морфологічних ознак захворювання, наявності й виразності порушень функції шлунка.
- Клінічна діагностика — аналізують скарги хворого, анамнез, дані огляду пацієнта, висловлюється можливий діагноз і складається раціональний план інструментального обстеження.
- Ендоскопічна діагностика з біопсією — уточнюють характер і локалізація змін слизової оболонки шлунка.
- Лабораторна діагностика — клінічний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, клінічний аналіз сечі, клінічний аналіз калу, аналіз калу на приховану кров, виявлення Helicobacter pylori.
- Ультразвукове дослідження печінки, підшлункової залози, жовчного міхура — для виявлення супутніх захворювань травної системи.
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
З медикаментозних засобів для лікування гастриту застосовують інгібітори протонного насоса, блокатори H2-гістамінових рецепторів, прокінетики, селективні М-холінолітики,[5] антациди[6], вітаміни U та B5.[7][8] Для деяких форм Helicobacter pylori-асоційованого гастриту рекомендується ерадикація (знищення) Helicobacter pylori.
Серед інших форм хронічного гастриту переважає Helicobacter pylori — асоційований гастрит антрального відділу шлунка. Для його лікування погоджувальною нарадою «Маастрихт-III» (2005) як терапія першої лінії рекомендована потрійна схема ерадикації (French Triple Therapie), що включає комбінацію з трьох препаратів: один з інгібіторів протонного насосу і два антибактеріальних засоби: кларитроміцин і амоксицилін. При невдачі ерадикації пропонується терапія другої лінії (квадротерапія), що включає комбінацію з чотирьох препаратів: інгібітор протонного насоса, препарати вісмуту, метронідазол, тетрациклін, тощо[6]
У той же час ряд фахівців вважає, що через можливі проблем, які можуть проявитися в результаті прийому антибіотиків, проводити ерадикацію Helicobacter pylori не має сенсу, хоча і є шанс, що вона допоможе.[9] При цьому інші лікарі вважають, що деякі форми гастритів, зокрема Helicobacter pylori — асоційований атрофічний гастрит, вимагає обов'язкової ерадикації Helicobacter pylori.[10]
Застосовують лікарські препарати для зниження секреції соляної кислоти в шлунку, що призводить до зниження кислотності шлункового соку.
Як додаткову терапію використовують вітамінні препарати: вітамін U (метилметіонінсульфонія хлорид) і B5 (пантотенова кислота). Вітамін U (Метілметіонінсульфонія хлорид) бере участь у реакціях метилювання біогенних амінів і за рахунок цього знижує шлункову секрецію і дає знеболювальний ефект.[7] Пантотенова кислота (вітамін В5) сприяє загоєнню слизових оболонок шлунково-кишкового тракту і стимулює перистальтику кишки. Надлишок соляної кислоти в шлунку часто виникає саме в умовах дефіциту в організмі пантотенової кислоти.[8]
Оперативне втручання показане тільки при виникненні ускладнень (ендоскопічна склерозуюча або лазерна коагуляція при гострій шлунковій кровотечі).
Антихелікобактерна терапія:
Лікування хронічного гастриту, асоційованого з H. pylori, зазвичай включає комбінацію препаратів (ІПП, вісмут, антибіотики) протягом 7–10 днів.Вибір схеми лікування залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та резистентності штамів H. pylori. Необхідно суворо дотримуватися призначень лікаря.[11]
Санаторно-курортне лікування показане у фазі ремісії захворювання. В Україні для лікування хронічного гастриту використовують такі курорти: Березовські мінеральні води, курорти Закарпаття, Прикарпаття (Трускавець, Моршин), Миргород. Можна рекомендувати хворим лікування в Сатанові, Борисполі, Друскінінкаї.[11]
При загостренні гастриту необхідна відповідна дієта. Хворим гастритом протипоказані шоколад, кава, газовані напої, алкогольні напої, консерви, концентрати та сурогати будь-яких продуктів, прянощі, спеції, а також продукція підприємств швидкого харчування, страви, що провокують бродіння (молоко, сметана, виноград, чорний хліб тощо), копчена, жирна і смажена їжа. При цьому харчування має бути різноманітним і багатим білками та вітамінами. По закінченні гострого стану харчування має ставати повноцінним з дотриманням стимулювального принципу в період ремісії у хворих із зниженою кислотністю. Рекомендують дробовий прийом їжі, по 5-6 разів на добу.
При інфекції H.pylori мікробне різноманіття зменшується з факультативним зниженням поширеності певних видів. У пацієнтів після ерадикації H.pylori шлункова мікробіота ремоделюється і відрізняється залежно від типу гастриту (неатрофічний або атрофічний), а також корелює
із підвищеною кислотністю шлунка. При атрофічному гастриті мікробний профіль має значний канцерогенний потенціал.[12]
Для діагностики атрофічного гастриту за допомогою ШІ, Zhang et al. побудували модель нейронної мережі з точністю 94,2 %, чутливістю 94,5 % і специфічністю 94,0 %, що значно перевершує показники ендоскопії.Метааналіз продуктивності діагностики інфекції H.pylori і передракових уражень шлунка продемонстрував сукупну
точність 79,6 % (95% ДІ 66,7–90,0 %) і 90,3 % (95% ДІ 84,3–94,9 %).[13]
- ↑ Gastritis. University of Maryland Medical Center. University of Maryland Medical System. 1 грудня 2002. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 7 жовтня 2008.
- ↑ http://ir.nuozu.edu.ua:8080/bitstream/lib/5215/1/Current_concepts_of_chronic_gastritis_and_gastropa.pdf
- 1 2 https://dspace.mphu.edu.ua/bitstream/123456789/2527/1/Hastro%D1%8Dnterolohyia_6k.pdf с.22-23
- ↑ https://health-ua.com/article/4388-kotskij-globalnij-konsensus-shodo-n-pyloriasotcjovanogo-gastritu
- ↑ Рапопорт С. И. Гастриты (Пособие для врачей) — М.: ИД «Медпрактика-М», 2010. — 20 с.
- 1 2 Маев И. В., Дичева Д. Т., Лебедева Е. Г. Возможности антацидов в лечении хронического гастрита // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. — 2010. — № 10. — С. 87-92.
- 1 2 Витамины и коферменты. Учебное пособие. Часть II. — Смирнов В.А, Климочкин Ю. Н. Самара: Самар. гос. техн. ун-т, 2008. — 91 с
- 1 2 И снова репаранты… — Н. Б. Губергриц, С. В. Налётов, П. Г. Фоменко. Современная гастроэнтерология № 1 (69), 2013. С. 157—165.
- ↑ Шептулин А. А. Хронический гастрит и функциональная диспепсия: есть ли выход из тупика? // РЖГГК. — 2010. — Т.20. — № 2. — С. 84-88.
- ↑ Лапина Т. Л. Эрадикационная терапия инфекции Helicobacter pylori [Архівовано 25 жовтня 2012 у Wayback Machine.].
- 1 2 Хронічний гастрит. compendium.com.ua (укр.). Процитовано 27 березня 2026.
- ↑ http://ir.nuozu.edu.ua:8080/bitstream/lib/5215/1/Current_concepts_of_chronic_gastritis_and_gastropa.pdf
- ↑ https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32061504/
| Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |