Гастрит
| Гастрит | |
|---|---|
 | |
| Спеціальність | гастроентерологія |
| Препарати | sucralfated[1], лансопразол[2], пантопразол[2], езомепразол[2], омепразол[2], декслансопразол[2] і ранітидин[2] |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | DA42 |
| МКХ-10 | K29.0-K29.7 |
| DiseasesDB | 34500 |
| eMedicine | emerg/820 med/852 |
| MeSH | D005756 |
 Gastritis у Вікісховищі | |
Гастрит (лат. gastritis, від грец. γαςτερ — шлунок) — хвороба, при якій утворюється запалення оболонок шлунка.[3]
Вирізняють два типа гастриту: гострий та хронічний.
Етіологія[ред. | ред. код]
Причинами виникнення хвороби можуть бути:
- потрапляння патогенів (найчастіша причина, зазвичай бактеріями Helicobacter pylori, інколи грибками або нематодами роду Anisakis — анізакідоз)
- використання нестероїдних протизапальних препаратів (таких як аспірин, парацетамол, ібупрофен та інші)
- автоімунні захворювання
- біліарний рефлюкс
- стероїдні препарати
- деякі типи алергії
Наступні чинники у комбінації з вищенаведеними, або у комбінації між собою можуть сприяти виникненню хвороби, погіршують її лікування та сприяють розвитку:
- нерегулярне харчування
- споживання гострої їжі надто великими порціями
- надмірна кількість вживання алкоголю
- тютюнопаління
- кава
- нестача білків та вітамінів у постійному раціоні людини та у її організмі.
Класифікація[ред. | ред. код]
Гастрит поділяють на гострий та хронічний.
Гострий гастрит[ред. | ред. код]
Спричинений в основному алкогольними напоями, Helicobacter pylori, нестероїдними протизапальними препаратами, отруєнням хімічними речовинами. Також може виникати внаслідок перенесених тяжких травм і оперативних втручань, які призводять до зниженого кровопостачання слизової оболонки шлунка і внаслідок цього зниженої секреції протективних факторів (муцин, шлунковий слиз).
Хронічний гастрит[ред. | ред. код]
- Тип «А» — атрофічний гастрит (аутоімунний гастрит). Етіологія до кінця невідома, виявляються антитіла до паріетальних клітин і внутрішнього фактору Касла, відсутність якого призводить до В12-фолієводефіцитної анемії
- Тип «В» — бактеріальний гастрит.
- Тип «С» — рефлюкс—гастрит, який спричинює біліарний рефлюкс жовчі в шлунок.
Діагностика[ред. | ред. код]
Встановлення клінічного діагнозу ґрунтують на визначенні типу хронічного гастриту, оцінці ступеня поширеності морфологічних ознак захворювання, наявності й виразності порушень функції шлунка.
- Клінічна діагностика — аналізують скарги хворого, анамнез, дані огляду пацієнта, висловлюється можливий діагноз і складається раціональний план інструментального обстеження.
- Ендоскопічна діагностика з біопсією — уточнюють характер і локалізація змін слизової оболонки шлунка.
- Лабораторна діагностика — клінічний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, клінічний аналіз сечі, клінічний аналіз калу, аналіз калу на приховану кров, виявлення Helicobacter pylori.
- Ультразвукове дослідження печінки, підшлункової залози, жовчного міхура — для виявлення супутніх захворювань травної системи.
Лікування[ред. | ред. код]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
З медикаментозних засобів для лікування гастриту застосовують інгібітори протонного насоса, блокатори H2-гістамінових рецепторів, прокінетики, селективні М-холінолітики,[4] антациди[5], вітаміни U та B5.[6][7] Для деяких форм Helicobacter pylori-асоційованого гастриту рекомендується ерадикація (знищення) Helicobacter pylori.
Серед інших форм хронічного гастриту переважає Helicobacter pylori — асоційований гастрит антрального відділу шлунка. Для його лікування погоджувальною нарадою «Маастрихт-III» (2005) як терапія першої лінії рекомендована потрійна схема ерадикації (French Triple Therapie), що включає комбінацію з трьох препаратів: один з інгібіторів протонного насосу і два антибактеріальних засоби: кларитроміцин і амоксицилін. При невдачі ерадикації пропонується терапія другої лінії (квадротерапія), що включає комбінацію з чотирьох препаратів: інгібітор протонного насоса, препарати вісмуту, метронідазол, тетрациклін, тощо[5]
У той же час ряд фахівців вважає, що через можливі проблем, які можуть проявитися в результаті прийому антибіотиків, проводити ерадикацію Helicobacter pylori не має сенсу, хоча і є шанс, що вона допоможе.[8] При цьому інші лікарі вважають, що деякі форми гастритів, зокрема Helicobacter pylori — асоційований атрофічний гастрит, вимагає обов'язкової ерадикації Helicobacter pylori.[9]
Застосовують лікарські препарати для зниження секреції соляної кислоти в шлунку, що призводить до зниження кислотності шлункового соку.
Як додаткову терапію використовують вітамінні препарати: вітамін U (метилметіонінсульфонія хлорид) і B5 (пантотенова кислота). Вітамін U (Метілметіонінсульфонія хлорид) бере участь у реакціях метилювання біогенних амінів і за рахунок цього знижує шлункову секрецію і дає знеболювальний ефект.[6] Пантотенова кислота (вітамін В5) сприяє загоєнню слизових оболонок шлунково-кишкового тракту і стимулює перистальтику кишківника. Надлишок соляної кислоти в шлунку часто виникає саме в умовах дефіциту в організмі пантотенової кислоти.[7]
Оперативне втручання показане тільки при виникненні ускладнень (ендоскопічна склерозуюча або лазерна коагуляція при гострій шлунковій кровотечі)
Режим харчування[ред. | ред. код]
При загостренні гастриту необхідна відповідна дієта. Хворим гастритом протипоказані шоколад, кава, газовані напої, алкогольні напої, консерви, концентрати та сурогати будь-яких продуктів, прянощі, спеції, а також продукція підприємств швидкого харчування, страви, що провокують бродіння (молоко, сметана, виноград, чорний хліб тощо), копчена, жирна і смажена їжа. При цьому харчування має бути різноманітним і багатим білками та вітамінами. По закінченні гострого стану харчування має ставати повноцінним з дотриманням стимулювального принципу в період ремісії у хворих із зниженою кислотністю. Рекомендують дробовий прийом їжі, по 5-6 разів на добу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ NDF-RT
- ↑ а б в г д е Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
- ↑ Gastritis. University of Maryland Medical Center (University of Maryland Medical System). 1 грудня 2002. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 7 жовтня 2008.
- ↑ Рапопорт С. И. Гастриты (Пособие для врачей) — М.: ИД «Медпрактика-М», 2010. — 20 с.
- ↑ а б Маев И. В., Дичева Д. Т., Лебедева Е. Г. Возможности антацидов в лечении хронического гастрита // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. — 2010. — № 10. — С. 87-92.
- ↑ а б Витамины и коферменты. Учебное пособие. Часть II. — Смирнов В.А, Климочкин Ю. Н. Самара: Самар. гос. техн. ун-т, 2008. — 91 с
- ↑ а б И снова репаранты… — Н. Б. Губергриц, С. В. Налётов, П. Г. Фоменко. Современная гастроэнтерология № 1 (69), 2013. С. 157—165.
- ↑ Шептулин А. А. Хронический гастрит и функциональная диспепсия: есть ли выход из тупика? // РЖГГК. — 2010. — Т.20. — № 2. — С. 84-88.
- ↑ Лапина Т. Л. Эрадикационная терапия инфекции Helicobacter pylori [Архівовано 25 жовтня 2012 у Wayback Machine.].
Див. також[ред. | ред. код]
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (липень 2019) |
|
|
Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |