Логінов Микола Логінович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Логінов Микола Логінович
Народження 1896(1896)
с. Долгово 
Псковська губернія 
Російська імперія
Смерть
СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1918—1946
Звання CCCP army Rank polkovnik infobox.svg Полковник
Командування 139-та стрілецька дивізія
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
битва під Уманню
Нагороди Орден Червоного Прапора Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Микола Логінович Логінов — радянський воєначальник, полковник, командир 139-ї стрілецької дивізії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1896 році в с. Долгово Псковської губернії. Член ВКП(б).[1]

До призову в армію проживав в м.Ленінград.

З 13 лютого 1933 по 2 липня 1936 року був командиром 1-го Колгоспного кавалерійського полку[2].

З 2 липня 1936 по 1940 року був помічником командира 15-ї Кубанської кавалерійської дивізії.

В 1938 році став кавалером медалі «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»[3].

22 березня 1941 року призначений командиром 139-ї стрілецької дивізії в складі 37-го стрілецького корпусу. Перед початком Німецько-радянської війни частини дивізії були розташовані на території України та Ростовської області в селищі Чертково. 17 червня 1941 року від командування 37-го стрілецького корпусу було отримано шифрограму з вимогою 18 червня нечисленному формування під Чертково виступити в район міста Рогатин для проведення навчань. На прохання задіяти у навчаннях частини дивізії, що брали участь у виконанні оборонних робіт та охорони об'єктів на території України, від командування стрілецького корпусу було отримано відмову[4].

У складі 6 армії на Південного фронті командував дивізією у битві під Уманню.

8 серпня 1941 в лісі біля с. Копенкувате полковник Логінов був захоплений у німецький полон[5]. Перебував у таборах і в'язницях: Замостя, в'язниці св. Хреста, фортеці Вюльцбург, Нюрнберг, Хамцальбург.[6]

Звільнений у 1945 році[7].Перевірку проходив в 32-му запасному стрілецькому полку 12-ї запасної стрілецької дивізії.

11 вересня 1946 року був звільнений у запас в м. Ростов-на-Дону за наказом МВС СРСР № 0654.[8]

7-8 грудня 1966 року брав участь у конференції «Бойові дії військ Південно-західного фронту на правобережній Україні в початковий період Великої Вітчизняної війни (червень — серпень 1941 р.)», організованої Військово-науковим товариством при Львівському окружному Будинку офіцерів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Логинов Николай Логинович, 08.08.1941, попал в плен (освобожден), :: Донесение о потерях :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Процитовано 2018-07-10. 
  2. [http://rkka.ru/cavalry/30/022_kd.html РККА. 1 Колхозная кавалерийская дивизия
  3. http://forum.patriotcenter.ru/index.php?topic=11322.105 Форум Поисковых Движений. Кавалеры медали «XX лет РККА».
  4. Дело Сталина. 22 июня в показаниях генералов.
  5. Логинов Николай Логинович, __.__.1941, пропал без вести, Тульская обл., Перемышльский р-н, г. Перемышль :: Донесение о потерях :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Процитовано 2018-07-10. 
  6. Логинов Николай Логинович, 08.08.1941, попал в плен (освобожден), :: Донесение о потерях :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Процитовано 2018-07-10. 
  7. Справка по высшему командно-политическому составу 6-й и 12-й армий Южного фронта в период боев в окружении в районе села Подвысокое, урочища Зелёная Брама, Копенковатое с 3-го по 10 августа 1941 года.
  8. Логинов Николай Логинович, , жив, :: Донесение о потерях :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Процитовано 2018-07-10.