37-й стрілецький корпус (СРСР)
| 37-й стрілецький корпус | |
|---|---|
| рос. 37-й стрелковый корпус | |
| На службі | 1939–1941 |
| Країна |
 СРСР |
| Належність |
 Червона армія |
| Вид | сухопутні війська |
| Тип | піхота |
| У складі | 6-та армія |
| Гарнізон/Штаб | Золочів |
| Війни/битви |
Вторгнення СРСР до Польщі Приєднання Бессарабії та Північної Буковини до СРСР Німецько-радянська війна Битва під Уманню |
| Командування | |
| Командувач |
генерал-майор Могильовчик Є. А. комдив Зибін С. П. |
37-й стрілецький корпус (37-й ск) — військове формування Збройних сил СРСР до та під час Другої світової війни.
Історія[ред. | ред. код]
Управління корпусу сформоване у серпні 1939 року у Київському військовому окрузі (КОВО). 17 вересня 1939 року управління корпусу ввійшло у склад Українського фронту під час Вторгнення СРСР до Польщі.
24-25 вересня 1939 року у склад корпусу ввійшла 124-та стрілецька дивізія.
В 1941 році сформований в м. Золочів Львівської області і ввійшов до складу КОВО. Входив до складу 6-ї армії і складався з 80-ї, 139-ї та 141-ї стрілецьких дивізій.
Корпус брав участь у Другій світовій війні проти Німеччини. 22 червня 1941 року увійшов до складу Південно-Західного фронту.
В кінці липня на початку серпня 1941 року корпус брав участь в битві під Уманню, у ході якої потрапив в оточення та був розгромлений. Командир корпусу комдив С. П. Зибін загинув 5 серпня під час артилерійського обстрілу в урочищі Зелена брама.
1 вересня 1941 року корпус був розформований.
Командування[ред. | ред. код]
- Могильовчик Є. А., генерал-майор (з березня 1940)
- Зибін С. П., комбриг[1]
Бойовий склад[ред. | ред. код]
На 2.10.1939[ред. | ред. код]
- Управління корпусу
- Корпусні частини
- 124-та стрілецька дивізія.[2],[3]
- 130-та стрілецька дивізія[3]
- 187-та стрілецька дивізія[3]
124-та стрілецька дивізія включала 406-й, 622-й і 781-й стрілецький, 469-й гарматний та 341-й гаубичний артилерійський полки, 200-й окремий батальйон зв'язку, 225-й окремий саперний батальйон, 202-й окремий винищувальний протитанковий дивізіон, 193-й окремий розвідувальний батальйон, 119-й окремий зенітно-артилерійський дивізіон[2].
Командир дивізії Сущий Ф. Г., військовий комісар Жиляков Г. І., начальник штабу Рогачевський С. М.[2].
На 22.06.1941[ред. | ред. код]
- Управління в м. Золочів
- Корпусні частини: 441-й та 445-й корпусні артилерійські полки, 299-й окремий батальйон зв'язку, 277-й окремий саперний батальйон
- 80-та стрілецька дивізія, командир генерал-майор Прохоров В. І.[4]
- 139-та стрілецька дивізія, командир полковник Логінов М. Л.[4]
- 141-ша стрілецька дивізія, командир генерал-майор Тонконогов Я. І.[4]
Бойова діяльність[ред. | ред. код]
24-25 вересня 1939 року, здійснивши марш з Миколаївської області, дивізія зосередилась в районі м. Проскурів, до його складу була включена 124-та сд.
До 2 жовтня 1939 року корпус входив до складу Кавалерійської армійської групи Українського фронту.[3]
У березні 1941 року корпус знаходився у складі КОВО. 14 березня командиром корпусу був призначений комбриг Зибін С. П.[4]
9 червня 1941 року Військовою радою округу було вирішено у військах другого ешелону мати запас патронів у кожного ручного та станкового кулеметів, гранати, що зберігаються на складах, розподілити по підрозділам, половину боєкомплекту снарядів та мін мати у спорядженому стані, створити запас палива не менше двох заправок.[5]
21 червня 1941 року корпус знаходився у резерві КОВО.[6]
Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]
22 червня, з початком бойових дій, корпус увійшов до складу Південно-Західного фронту (ПЗФ) і знаходився у резерві[6].
8.00
Дивізії корпусу йшли на захід двома маршрутами на вказаний рубіж південно-західніше м. Кременець. Північний маршрут проходив через м. Ямпіль. Південний маршрут проходив через м. Волочиськ. Корпус знаходився в районі міст Ямпіль та Волочиськ.[6]
21.15
Народний комісар оборони СРСР Маршал Радянського Союзу Тимошенко С. К. наказав командуючому військами фронту генерал-полковнику Кирпоносу М. П. силами 5-ї та 6-ї армій завдати ударів на м. Люблін (Німеччина) та знищити противника[7].
Для знищення військ противника, що вторглися на територію СРСР на цьому напрямку командуючий військами Південно-Західного фронту вирішив створити ударні угрупування: північне ударне угрупування — 22-й, 9-й, 19-й механізовані корпуси та 31-й стрілецький корпус — в районі м. Луцьк; південне ударне угрупування — 4-й, 8-й, 15-й механізовані корпуси та 37-й — в районі м. Броди. На першому етапі операції угрупування військ повинні були завдати ударів на м. Сокаль[7].
За задумом командуючого 5-та і 6-та армії повинні були зупинити просування противника та забезпечити розгортання ударних угрупувань на власних рубежах. 36-й стрілецький корпус повинен був вийти на рубіж м. Дубно — м. Кременець та прикрити житомирський напрямок, а 37-й ск вийти південно-західніше м. Кременець, прикривши тернопільський напрямок. В м. Тернопіль знаходився командний пункт Південно-Західного фронту.[7]
23 червня в 00.00 корпус входив до складу другого ешелону фронту, йому необхідно було пройти 150—200 км до рубежу південно-західніше м. Кременець для прикриття тернопільського напрямку.
8.00
З самого ранку бої на кордоні розгорілися з новою силою. Війська 5-ї та 6-ї армій, стримуючи переважаючого противника, відстоювали кожний клаптик радянської землі. За наказом командира фронту війська корпусу йшли двома маршрутами на вказаний рубіж південно-західніше м. Кременець.
12.00
В районі Луцьк, Броди, Рівне розгорталося найбільша танкова битва — битва під Дубном. Першими у бій вступили 15-й та 22-й механізовані корпуси.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Зеленая Брама. Они сражались за Родину. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 5 квітня 2015.
- ↑ а б в Тузов А. В. В огне войны.
- ↑ а б в г Мельтюхов М. И. Советско-польские войны.
- ↑ а б в г Исаев А. В. От Дубно до Ростова.
- ↑ Военно-исторический журнал, 1967, № 3.
- ↑ а б в Краснознамённый Киевский. 1979. Карта-вклейка: 1.Группировка войск сторон на 22 июня 1941 г. и замысел немецко-фашистского командования.
- ↑ а б в Краснознамённый Киевский. 1979.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- http://militera.lib.ru/memo/russian/bagramyan1/03.html [Архівовано 13 січня 2012 у Wayback Machine.] Баграмян И.X. Так начиналась война. — М.: Воениздат, 1971.
- Боевой состав Советской Армии. Часть 1 (июнь-декабрь 1941 года). — Москва : Военно-научное управление Генерального штаба. — 84 с.
- Военный энциклопедический словарь. М., Военное издательство, 1984.
- Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004. Книга на сайте: http://militera.lib.ru/h/isaev_av3/index.html [Архівовано 19 серпня 2012 у WebCite]
- Краснознамённый Киевский. Очерки истории Краснознамённого Киевского военного округа (1919—1979). Издание второе, исправленное и дополненное. Киев, издательство политической литературы Украины, 1979.
- Краснознамённый Киевский. 1979. Карта-вклейка: 1.Группировка войск сторон на 22 июня 1941 г. и замысел немецкого-фашистского командования.
- Мельтюхов, Михаил Иванович. Освободительный поход Сталина. М., Яуза, Эксмо, 2006. ISBN 5-699-17275-0 (см lib.rus.ec/b/300044/read)
- Мельтюхов М. И. Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918—1939 гг. Часть третья. Сентябрь 1939 года. Война с запада — М., 2001.
- Нуждин О.И. Уманский «котел»: Трагедия 6-й и 12-й армий. — Москва : Яуза-каталог, 2015. — 450 с. — ISBN 978-5-906716-41-5.
- Тузов А. В. В огне войны. Боевой путь 50-й гвардейской дважды Краснознаменной орденов Суворова и Кутузова стрелковой дивизии. Ордена Трудового Красного Знамени Военное издательство Министерства обороны СССР. М., 1970. С. 3-5. (124-я стрелковая дивизия)
- Феськов В. И., Калашников К. А., Голиков В. И., Чмыхало В. И. «Красная Армия в июне 1941 года» — Томск: Изд-во Том. ун-та, 2001. c. 37, 125—126.
- Военно-исторический журнал, 1967, № 3. с. 54.
Посилання[ред. | ред. код]
- https://www.webcitation.org/65OTPMdKn?url=http://rkka.ru/ihandbook.htm Сайт РККА. Энциклопедия.
- Сайт СОЛДАТ.ru. Стрелковые и воздушно-десантные корпуса РККА 1941—1945 гг. 1. Стрелковые корпуса РККА на 22.06.1941.