Лотоцький Віталій Зіновійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віталій Зіновійович Лотоцький
UA-OR8b-SSGT-GSB-H(2015).png Старший сержант
Лотоцький Віталій Зіновійович.jpg
Загальна інформація
Народження 19 липня 1979(1979-07-19)
м. Тернопіль, Україна
Смерть 17 лютого 2015(2015-02-17) (35 років)
під Дебальцевим, Донецька область, Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Збройні сили України
Формування
128 ОГПБр.png
128 ОГПБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Commons-logo.svg Матеріали до статті на Вікісховищі

Віталій Зіновійович Лотоцький (19 липня 1979, м. Тернопіль — 17 лютого 2015, під Дебальцевим Донецької області) — український військовик, старший сержант роти матеріального забезпечення 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве).

Життєпис[ред.ред. код]

У 1986—1994 роках навчався в Тернопільській загальноосвітній школі № 22, перейшов у Тернопільській загальноосвітній школі № 19, яку й закінчив у 1997 році.

У листопаді 1997 року призваний у ЗСУ (ВЧ А-3679, курсант, від 20 травня 1998 — у ВЧ А-4106, моторист), демобілізований у травні 1999 року. Присвоєно звання старший сержант.[1]

Зустріч у Тернополі тіла воїна-героя Віталія Лотоцького 8 березня 2015 року

Був поранений на блокпосту «Балу» під Дебальцевим 16 лютого, помер 17 лютого 2015[2]. На початку березня упізнаний серед загиблих.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

6 травня 2015 року в Тернопільській загальноосвітній школі № 22, де він навчався, колектив школи та гості, серед яких голова Тернопільської ОДА Степан Барна, вшанували героя і відкрили пам'ятний стенд. А 12 листопада — меморіальну дошку на фасаді школи[3].

Відзнаки[ред.ред. код]

  • За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[4].
  • «Почесний громадянин міста Тернополя» (2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[5].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. З особової справи
  2. у свідоцтві про смерть
  3. Logo YouTube por Hernando.svg Меморіальну дошку Віталію Лотоцькому відкрили на фасаді 22-ї школи Тернополя // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 12 листопада.
  4. Указ Президента України від 13 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Звання «Почесний громадянин Тернополя» посмертно присвоїли Героям АТО // Тернопільська міська рада. — 2015. — 18 серпня.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Тіло Віталія Лотоцького, який загинув в АТО, зустріли у Тернополі // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 8 березня.
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Бійця АТО Віталія Лотоцького поховали у Тернополі // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 10 березня.
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg У Тернополі попрощалися з бійцем Віталієм Лотоцьким // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 10 березня.
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Пам'ятний стенд у школі присвятили бійцю, який загинув на Сході // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 6 травня.
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Рік тому в Дебальцевому загинув Віталій Лотоцький // Телеканал ІНТБ. — 2016. — 16 лютого.