Лоцман Анатолій Іванович
| Лоцман Анатолій Іванович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 28 березня 1959 Лежине | |
| Смерть | 8 грудня 2015 (56 років) (помер від поранень) | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська | |
| Рід військ |  Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Анато́лій Іва́нович Ло́цман (28 березня 1959 — 8 грудня 2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Народився 1959 року в селі Лежине Запорізької області; 1976-го закінчив Лежинську ЗОШ. Протягом 1977—1979 років служив в лавах Збройних Сил СРСР. Демобілізувавшись, працював в Управлінні внутрішніх справ РВ УМВС України міста Запоріжжя. Останнім часом займався підприємництвом, мешкав у місті Нікополь.
Зголосився добровольцем, мобілізований 30 січня 2015 року, навчання пройшов у навчальному центрі в Житомирі, за розподілом потрапив у 14-у окрему механізовану бригаду; солдат.
У ніч з 14 на 15 листопада 2015 року вояки відбивали ДРГ біля Мар'їнки — атакувала російська морська піхота. Під час бою кулеметник великокаліберного кулемету зазнав контузії, ворогу вдалося підійти до українських позицій на відстань менш як 100 метрів; Анатолій Лоцман під шквальним обстрілом зайняв місце кулеметника, вогнем з ДШК змусив терористів відступити. Зазнав важкого поранення — куля увійшла під каску та пробила голову навиліт. Переніс важку операцію, понад 2 тижні перебував у комі; помер 8 грудня в Дніпропетровській обласній лікарні ім. Мечникова.
Похований в місті Запоріжжя.
Без Анатолія лишились дружина, донька Надія 1993 р.н. та син Богдан 2001 р.н.
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» ІІІ ступеня (21.3.2016, посмертно)[1]
- грамота «За відвагу та сумлінну службу» (13.11.2015)
- почесний громадянин Запорізького району (24.12.2015, посмертно)
- 6 лютого 2016 року на будівлі ЗОШ села Лежине відкрито меморіальну дошку Анатолію Лоцману.
Нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» третього ступеня (посмертно)[2].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 8 грудня[3][4].
- ↑ Указ Президента України від 21 березня року № 103/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Список осіб, яких нагороджено орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм». zor.gov.ua. Офіційний сайт Запорізької обласної ради. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 8 грудня на YouTube
- Лоцман Анатолій Іванович [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Запорізька районна рада
- Лоцман Анатолій Іванович [Архівовано 14 червня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Лоцман Анатолій Іванович [Архівовано 8 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека
- Анатолій Лоцман [Архівовано 24 червня 2018 у Wayback Machine.]
- Герої не вмирають [Архівовано 27 грудня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |