Лугосад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лугосад  (ЛуГоСад) — літературна група, яку складали Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський. Створена 19 січня 1984 р. у Львові. «Методологічна основа» творчості «Лу-Го-Саду» — теорія поетичного ар'єргарду (ідею і аргументування лугосадівсько-ар'єргардної теорії висунув і обґрунтував літературознавець Тарас Лучук). Вірші «лугосадівців» перекладені німецькою, польською, білоруською, словацькою, болгарською, англійською, італійською, сербською, хорватською, фінською та іншими мовами. 2007 року перевидали антологію «Лугосад. Об'єктивність канону». Із відходом Назара Гончара 21 травня 2009 р. Лугосад перейшов в історію літератури.

Історія[ред.ред. код]

Літературна група ЛУГОСАД, до складу якої входили Іван Лучук, Назар Гончар і Роман Садловський, була створена у Львові 1984 року. ЛУГОСАД займає виняткове місце в українському літературному процесі 80-90х років минулого століття. Позиціонуючи себе як явище марґінальне, лугосадівці насправді потрапили до фарватеру літературного процесу зміни епох, створивши прецедент поетичного угруповання із власною естетикою та літературномистецькою ідеологією, із власним канонічним корпусом поетичних текстів. ЛУГОСАД в історико-літературному контексті зазвичай розглядають як цілісне явище — у триєдиній сукупності, а не кожного із трьох лугосадівців зокрема. Будь-який більш-менш поважний аналіз розвитку української літератури протягом двох останніх десятиліть XX століття і початку століття XXI не може обійтися без залучення до розгляду творчості ЛУГОСАДу або принаймні без згадок про нього. Прикладом визнання ЛУГОСАДу може слугувати залучення його поетичної творчості до програм вивчення сучасної української літератури у старших класах середньої школи та вищої школи гуманітарного профілю. У літературному процесі 80-90х років минулого століття ЛУГОСАД зайняв своє гідне місце. Властиво, він не лише зайняв своє місце, але й був діяльним співтворцем того літературного процесу. У процесах поетичного розвитку, які відбувалися в Україні напередодні, під час та після «зміни формацій», тобто в період розпаду радянської імперії та відродження незалежності України, коли замість колоніальної залежності виникла постколоніальна незалежність, ЛУГОСАД був безперечно присутнім. ЛУГОСАД завжди дистанціювався від політики, тому не будемо тут заторкувати постколоніального чи будьякого іншого засоціологізованого дискурсу, а задовільнимося дискурсом суто літературознавчим, із ухилом до фактографічності, де історія літератури домінуватиме над її теорією. Отже, стосовно місця ЛУГОСАДу в сучасному літературному процесі (який прицільно завузимо саме до вісімдесятих-дев'яностих років, бо література початку третього тисячоліття ще не визріла для спеціального розгляду, хоча її творять також і представники попередніх поколінь) слід виокремити два концептуальні підходи — антологійний і груповий. Антологійний підхід полягає в тому, що до розгляду залучаються українські поетичні антології, в яких опубліковані твори авторів, які належать до поколінь згаданого двадцятиліття (із можливими відхиленнями хронологічного чи довільного характеру). Взагалі-то, для нормального плину літературного процесу антологій мало б виходити значно більше, проте мусимо задовільнитися тим, що маємо, адже, за великим рахунком, не маємо вагоміших підстав нарікати, бо ж наша сучасна поезія є настільки повнокровною, що здатна репрезентабельно свідчити про здоровий розвиток національної літератури. Погляньмо на поетичні антології, які вийшли друком не раніше 1990 року: вони або підсумовують попередні доробки, або відображають (бодай вибірково, звичайно) відносно актуальний стан справ. І тоді побачимо — як у цей контекст вписався ЛУГОСАД.


Як бачимо, творчість ЛУГОСАДу, канонічний корпус якого був створений у вісімдесяті роки, в антологійному плані потрапила до зрілих дев'ятдесятників та до «зміни епох» (друга половина 80х — початок 90х), але в цьому немає жодного парадоксу, якщо зважимо на час книжкового оприлюднення лугосадівського поетичного доробку.

Усі троє — Іван Лучук, Назар Гончар і Роман Садловський — синхронно навчалися на філологічному факультеті Львівського університету імені Івана Франка (1981–1986), щоправда — на трьох різних відділеннях: слов'янському, українському та російському відповідно. Тобто формальні передумови для тіснішого спілкування виникнули об'єктивно. Ще восени 1981 року Віктор Неборак заагітував І. Лучука відвідати університетську літературну студію «Франкова кузня» (яку той згодом кулуарно перейменував на «Франкову криницю»). Найяскравішим тандемом тодішньої літстудії були В. Неборак із Василем Терещуком, там відбувалися доволі цікаві читання та досить жваві дискусії, тому І. Лучук привів до літстудії й Н. Гончара та Р. Садловського. Проте з літературною студією альянс не склався, бо дуже швидко майбутнім лугосадівцям набридли закомсомолені засідання літстудії, яку надалі впродовж університетських студій вони іґнорували. Але потяг до більш-менш організованого літературного буття не зник, а навпаки поступово зростав. У зв'язку з цим можна висловити сміливе припущення, що імпульсом для створення ЛУГОСАДу послужило в ширшому сенсі бажання альтернативності, а у вужчому — опозиційності до університетської літературної студії «Франкова кузня».

Творчість[ред.ред. код]

ЛУГОСАД — літературна група, до складу якої входили Іван Лучук (нар. 24.02.1965), Назар Гончар (20.04.1964-21.05.2009) і Роман Садловський (нар. 30.10.1964). Група заснована у Львові 19 січня1984 (датування за першою писемною згадкою назви в листі Н. Гончара до І. Лучука). Назва складається з початкових літер прізвищ учасників: ЛУчук, ГОнчар, САДловський. Існують різні варіанти написання назви: ЛУГОСАД, Лугосад, ЛуГоСад, Лу-Го-Сад. Усі учасники групи народилися у Львові, в один рік закінчили Львівський університет (1986). Поетичний доробок лугосадівців найпоказовіше представлений у канонічному корпусі їхніх поетичних текстів — книжковому виданні «ЛУГОСАД: поетичний ар'єрґард» (1996; перевидання 2007 п. н. «Лугосад. Об'єктивність канону»), що складається з трьох частин: «Ритм полюсів» Лучука, «Закон всесвітнього мерехтіння» Гончара, «Зимівля» Садловського. Поза цим канонічним корпусом існує ціла низка різноманітних поетичних публікацій — і окремих книжкових, і в періодиці, і в різних виданнях. Саме сукупність їхніх поетичних текстів і творить феномен поетичного ар'єрґарду. Методологічною основою творчості ЛУГОСАДу є концепція поетичного ар'єрґарду, автором якої є літературознавець Тарас Лучук. ЛУГОСАД займає виняткове місце в українському літературному процесі 80-90-х років XX століття. Позиціонуючи себе як явище марґінальне, лугосадівці насправді потрапили до фарватеру літературного процесу зміни епох, створивши прецедент поетичного угруповання із власною естетикою та літературно-мистецькою ідеологією, із власним канонічним корпусом поетичних текстів. ЛУГОСАД в історико-літературному контексті зазвичай розглядають як цілісне явище — у триєдиній сукупності, а не кожного із трьох лугосадівців зокрема. Будь-який більш-менш поважний аналіз розвитку української літератури протягом двох останніх десятиліть XX століття не може обійтися без залучення до розгляду творчості ЛУГОСАДу або принаймні без згадок про нього. Прикладом визнання ЛУГОСАДу може служити залучення його поетичної творчості до програм вивчення сучасної української літератури у старших класах середньої школи та вищої школи гуманітарного профілю. Учасники групи мають у доробку теж марґінальні види творчості: І. Лучук і Н. Гончар — паліндромію, а Р. Садловський — поезомалярство. Літературна група ЛУГОСАД є явищем феноменальним у дискурсі актуальної української літератури, зокрема завдяки культивуванню поетичного ар'єрґарду.

Тв.: Поезії гурту «ЛУГОСАД» // Сучасність, 1993, № 12; ЛуГоСад. [Твори] // Мала українська енциклопедія актуальної літератури / Хрестоматійний додаток. Івано-Франківськ, 1998; ЛуГоСад. [Твори] // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX століття. К., 2001. Кн. 4; Лучук І. Сонетії. Л., 1996; Лучук І. Паліндромони. Л., 1997; Лучук І. Тридцять три сонетії. Л., 1998; Лучук І. Сто одне щось: вірші, сонетії, паліндромони. Л., 2002; Лучук І. Трохи білого світу: (поетичний калейдоскоп). К., 2005; Гончар Н. Казка-показка про Байду-Немову. Л., 1993; Гончар Н. ПРОменеВІСТЬ. К., 2004; Садловський Р. Сонні сонця. Л., 1996; Садловський Р. Два вікна. Л., 1999.

Літ.: Лучук Т. Літературний ар'єрґард: Поетична концепція ЛУГОСАДу // Сучасність, 1993, № 12; Неборак В. Займенники, або виданий ЛУГОСАД // Сучасність, 1997, № 12; ЛУГОСАД // Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Ю. Ковалів. К., 2007. Т. 1; ЛУГОСАД. Матеріали до біобібліографії / Упорядник Н. Кафка. Тернопіль, 2011.

Бібліографія[ред.ред. код]

Спільні книжки ЛУГОСАДу

1. ЛУГОСАД: поетичний ар'єргард. — Львів: ВФ «Афіша», 1996. — 168 с. — [Без змісту]. — [Лучук І. Ритм полюсів: Історія поезії (С. 6); Апологія сну (С. 7); «Камінням закидане слово…» (С. 8); Земляки (С. 9); «Слова свої завуалюю…» (С. 10); Три кити (С. 11); «Ставлю крапку після кожного слова…» (С. 12); Колискова (С. 13); Мініколискова (С. 14); «Кожне слово…» (С. 15); Жук (С. 16); «Істина розмножується спорами…» (С. 17); Паломництво на Схід (С. 18); «Наобіцяють дітям гори золоті…» (С. 19); Кінець світу (С. 20); De libertate (С. 21); Мій легіонер (С. 22); «У різні часи і в різних землях…» (С. 23); «Сонячний подзвін зірок позганяв з небокраю…» (С. 24); Краєм ока (С. 25); Дочка Агасфера (С. 26); Ритм полюсів (С. 27); «Втікав панічно я від тебе…» (С. 28); Невидимий біг (С. 29); Елегія (С. 30); «Тремтиш, як білий рояль…» (С. 31); Грудень (С. 32); «Дорога зупинилась…» (С. 33); Серенада № 7 (С. 34); «Час лине. Так, маленька, лине час…» (С. 35); Математична лінгвістика (С. 36); Love story (С. 37); Варіації на тему (С. 38); Змучений (С. 39); «Меланхолія пінилась у гальбі пива…» (С. 40); Дещо про я: давнє і новочасне, чуже і власне (С. 41); «Я за такі поезії…» (С. 42); «Заснув як вкопаний…» (С. 43); «Коли починається день…» (С. 44); «Шкода за чимось…» (С. 45); Ніч? (С. 46); «Не будь захланним…» (С. 47); N. N. (С. 48); «Я ліг під колесо історії…» (С. 49); Гончар Н. Закон всесвітнього мерехтіння: «я — мерехчу…» (С. 52); Для Музи (С. 53); Non credo (С. 54); Дещо з передісторії (С. 55); Автопортрет у трамваї (С. 56); Автопортрет у пательні (С. 57); Автопортрет в автобусі (С. 58); Автосуґестія (С. 59); «Серед зими я вибрався в мандрівку…» (С. 60); «а рима…» (С. 61); «сухі цупкі листки…» (С. 62); Автонатюрморт (С. 63); Вистій (С. 64); «Символізми…» (С. 65); «я сьогодні нап'юся-нап'юся…» (С. 66); На заріз (С. 67); «якби я вмів дихати …» (С. 68); «запитайте у дерева…» (С. 69); Настрій (С. 70); На новий рік (С. 71); «тротуаром фраєр…» (С. 72); «коли в віршову гальбу…» (С. 73); Зацапка мудрого цапа з дурним чоловіком (С. 74); «поезіє…» (С. 75); «в житті (в житті? — нехай)…» (С. 76); «Коли зламався…» (С. 77); «моя платформа — крихітна крижина…» (С. 78); Deca-deca-decadence decadence-decadence (або un po’ decadendo) (С. 79); Маніфестації (С. 80); «ой у полі голову…» (С. 81); «я хотів би бути…» (С. 82); Конкурс (С. 83); Телефонна серенада (С. 84); «одна моя знайома…» (С. 85); Така любов (С. 86); Лірика футуриста (С. 87); Го-о-ол (С. 88); «не спиться…» (С. 89); «я осовів…» (С. 90); Сон (з Антоничем в узголів'ї) (С. 91); «ой не буду будити…» (С. 92); «сниться мені невідома Італія…» (С. 93); Ода до ліжка або Колискова для себе (С. 94); «пірнаю…» (С. 95); Сестрінчик (С. 96); Відписую Ко’ Досину чий друг Ван Вей (С. 97); «нині рано…» (С. 98); «'чулення…» (С. 99); Божевільні вірщі? (С. 100); Ремінісценції або відгомін (С. 101); Поемрево (С. 102); «мене…» (С. 103); Мов (С. 104); «коли потяг — у даль…» (С. 105); Отакої! (С. 106); Подробиці (з циклу): Поезія; «універсальний вислів…»; Інтонаційно-імпровізаційна поема; Прислів'я; «чуєш? мов-чати-му»; Трагедія (С. 107); «піхви…» (С. 108); Апологія Байдужости (С. 109); Садловський Р. Зимівля: «Фіолетова ніч — аж за межі відгадок…» (С. 112); «Вечірній вогник не згадає…» (С. 113); Автопортрет (С. 114); «Навпомацки розганяєшся…» (С. 115); «У неділю ввечері в місті…» (С. 116); Злість (С. 117); Чорнобілий вірш (С. 118); Контрапункт (С. 119); Над землею (С. 120); Сонні сонця (С. 121); Іграшковий бунт (С. 122); «Ніколи вже не бігтимеш…» (С. 123); «Ти переходиш…» (С. 124); «Під пагорбом розкидані вогні…» (С. 125); Ніч (С. 126); «Тісно думкам…» (С. 127); Навпроти світу (С. 128); Два вікна (С. 129); Знак води (С. 130); «минаю пустку неописану…» (С. 131); «вкрай тихо як у центрі круговерті…» (С. 132); «сонце заходить у спустошене гніздо…» (С. 133); Де я жив (С. 134); Триптих часу, І (С. 135); Триптих часу, ІІ (С. 136); Триптих часу, ІІІ (С. 137); Кожен день (С. 138); Осінній пролог (С. 139); Зустріч в дорозі (С. 140); Воля (С. 141); Непорозуміння (С. 142); Прихід (С. 143); Доля книг (С. 144); Жарини (С. 145); Течія (С. 146); Він (С. 147); Давно (С. 148); Притча (С. 149); Лунатичний березень (С. 150); Прощаючись (С. 151); Портрет невідомого (С. 152); Подорож до того берега (С. 153); Текст (С. 154); Двір переддня (С. 155–157); Лучук Т. ЛУГОСАД: канва канону (С. 159–166, І-VIII)]. — (Художнє оформлення О. Гелитовича; Обкладинка В. Костирка).

2. Лугосад. Об'єктивність канону. — Львів: ЛА «Піраміда», 2007. — 88 с. — [Без змісту]. — [Лучук І. Ритм полюсів: Історія поезії (С. 4-5); Апологія сну (С. 6-7); Камінням закидане слово (С. 8); Земляки (С. 9); Слова свої завуалюю (С. 10); Три кити (С. 11); Ставлю крапку (С. 12); Колискова (С. 13-14); Мініколискова (С. 15); Кожне слово (С. 16); Жук (С. 17); Істина розмножується спорами (С. 18); Паломництво на Схід (С. 19-20); Наобіцяють дітям (С. 21-22); Кінець світу (С. 23); De libertate (С. 24); Мій легіонер (С. 25-26); Нещасний (С. 27); Сонячний подзвін (С. 28); Краєм ока (С. 29); Дочка Агасфера (С. 30-31); Ритм полюсів (С. 32); Втікав панічно (С. 33); Невидимий біг (С. 34); Елегія (С. 35-36); Тремтиш (С. 37-38); Грудень (С. 39); Дорога зупинилась (С. 40-41); Серенада № 7 (С. 42-43); Час лине (С. 44); Математична лінгвістика (С. 45-46); Love story (С. 47); Варіації на тему (С. 48); Змучений (С. 49-50); Меланхолія (С. 51-52); Дещо про я: давнє і новочасне, чуже і власне (С. 53-54); Я за такі поезії (С. 55); Заснув як вкопаний (С. 56); Дурійка (С. 57); Шкода за чимось (С. 58); Ніч? (С. 59); Не будь (С. 60); N. N. (С. 61); «Я ліг під колесо історії…» (С. 62); Гончар Н. Закон всесвітнього мерехтіння: «я — мерехчу…» (С. 4); Для Музи (С. 5); Non credo (С. 6); Дещо з передісторії (С. 7-9); Автопортрет у трамваї (С. 10); Автопортрет у пательні (С. 11); Автопортрет в автобусі (С. 12); Автосуґестія (С. 13); «Серед зими я вибрався в мандрівку…» (С. 14); «а рима…» (С. 15); «сухі цупкі листки…» (С. 15); Автонатюрморт (С. 16); Вистій (С. 17); «Символізми…» (С. 18-19); «я сьогодні нап'юся-нап'юся…» (С. 20); На заріз (С. 21-24); «якби я вмів дихати …» (С. 25); «запитайте у дерева…» (С. 26); Настрій (С. 27-28); На новий рік (С. 29); «тротуаром фраєр…» (С. 30); «коли в віршову гальбу…» (С. 31); Зацапка мудрого цапа з дурним чоловіком (С. 32); «поезіє…» (С. 33); «в житті (в житті? — нехай)…» (С. 34-35); «Коли зламався…» (С. 36); «моя платформа — крихітна крижина…» (С. 37); Deca-deca-decadence decadence-decadence (або un po’ decadendo) (С. 38); Маніфестації (С. 39-40); «ой у полі голову…» (С. 41); «я хотів би бути…» (С. 42); Конкурс (С. 43); Телефонна серенада (С. 44); «одна моя знайома…» (С. 45); Така любов (С. 46); Лірика футуриста (С. 46-47); Го-о-ол (С. 48-49); «не спиться…» (С. 50); «я осовів…» (С. 51); Сон (з Антоничем в узголів'ї) (С. 52-53); «ой не буду будити…» (С. 53-54); «сниться мені невідома Італія…» (С. 55); Ода до ліжка або Колискова для себе (С. 56-57); «пірнаю…» (С. 57-58); Сестрінчик (С. 59); Відписую Ко’ Досину чий друг Ван Вей (С. 60); «нині рано…» (С. 61-62); «'чулення…» (С. 63); Божевільні вірщі? (С. 64); Ремінісценції або відгомін (С. 65); Поемрево (С. 65); «мене…» (С. 66); Мов (С. 66); «коли потяг — у даль…» (С. 67); Отакої! (С. 67); Подробиці (з циклу): Поезія; «універсальний вислів…»; Інтонаційно-імпровізаційна поема; Прислів'я; «чуєш? мов-чати-му»; Трагедія (С. 68); Апологія Байдужости (С. 68); Садловський Р. Зимівля: «Фіолетова ніч — аж за межі відгадок…» (С. 4); «Вечірній вогник не згадає…» (С. 5-6); Автопортрет (С. 7); «Навпомацки розганяєшся…» (С. 8-9); «У неділю ввечері в місті…» (С. 10); Злість (С. 11-12); Чорнобілий вірш (С. 13-14); Контрапункт (С. 15); Над землею (С. 16); Сонні сонця (С. 17-18); Іграшковий бунт (С. 19); «Ніколи вже не бігтимеш…» (С. 20); «Ти переходиш…» (С. 21); «Під пагорбом розкидані вогні…» (С. 22); Ніч (С. 23); «Тісно думкам…» (С. 24); Навпроти світу (С. 25-27); Два вікна (С. 28); Знак води (С. 29-30); «минаю пустку неописану…» (С. 31-32); «вкрай тихо як у центрі круговерті…» (С. 33-34); «сонце заходить у спустошене гніздо…» (С. 35); Де я жив (С. 36-37); Триптих часу, І (С. 38); Триптих часу, ІІ (С. 39); Триптих часу, ІІІ (С. 40); Кожен день (С. 41-42); Осінній пролог (С. 43); Зустріч в дорозі (С. 44-45); Воля (С. 46); Непорозуміння (С. 47); Прихід (С. 48); Доля книг (С. 49); Жарини (С. 50); Течія (С. 51); Він (С. 52-53); Давно (С. 54); Притча (С. 55); Лунатичний березень (С. 56); Прощаючись (С. 57); Портрет невідомого (С. 58-59); Подорож до того берега (С. 60); Текст (С. 61-62); Двір переддня (С. 63-67); [Гончар Н.] ЛУГОСАД: ОБ'ЄКТИВНІСТЬ КАНОНУ: проміжне слово (С. 69-70); [Карикатура Івана на лисе фото] (С. 71); [3 фото з татами] (С. 72); [лугосадівські мами] (С. 73); [32 фото] (С. 74-86); [Садловський Р. Графічна композиція ЛУГОСАД] (С. 87)].


Спільні публікації в книжкових виданнях

3. ЛуГоСад. Лучук І. Епос і нині сопе; Її; Гончар Н. «а рима…»; Ода до ліжка або Колискова для себе; Апологія Байдужости; Садловський Р. «Ніколи вже не бігтимеш…»; «Ти переходиш…» // Плерома 3'98. Мала українська енциклопедія актуальної літератури. Хрестоматійний додаток / Упорядник Ю. Андрухович. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998. — С. 210–212.

4. Група «ЛуГоСад»: Лучук І. Земляки; Жук; «У різні часи і в різних землях…»; Варіації на тему; Змучений; Дещо про я: давнє й новочасне, чуже і власне; Епос і нині сопе [через видавничий недогляд випущено добру третину тексту]; О недостатньо, ні; Іванові — Іванове; Сонет-тенос (епічні ремінісценції, або паліндромонна силабіка); Дарунок; Передоріжжя розхрестя; Гончар Н. Автопортрет у трамваї; Автопортрет в автобусі; «а дама…»; Автонатюрморт; «Символізми…»; На Новий рік; «моя платформа — крихітна крижина…»; Конкурс; Лірика футуриста; Ода до ліжка або Колискова для себе; Садловський Р. Чорнобілий вірш; «Ніколи вже не бігтимеш…»; Знак води; Прощаючись; Іграшковий бунт // Антологія альтернативної української поезії зміни епох: Друга половина 80-х — початок 90-х років / [Упорядник Юрко Позаяк]. — Харків: Майдан, 2001. — С. 86-111. — (Бібліотечка «Оsтаnnьої барикади»).

5. ЛуГоСад. Лучук І. Епос і нині сопе; Гончар Н. «а рима…»; Ода до ліжка або Колискова для себе; Апологія Байдужости; Садловський Р. «Ніколи вже не бігтимеш…»; «Ти переходиш…» // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX століття: В 4 кн. / Упорядник В. Яременко. Кн. 4: Культурно-історична епоха модернізму. Пізній модернізм (1961–1991). Постмодерна література дев'яностих років. — К.: Аконіт, 2001. — С. 468–471.


Спільні публікації в періодиці

6. ЛУГОСАД: Гончар Н. «анфас вампір…»; Лучук І. «в лице упир…»; Садловський Р. «Фіолетова ніч — аж за межі відгадок…» // Зупа: Незалежна літературна страва. — 1990. — § 1. — Квітень. — (ЛУГОСАД — з дозволу сказати поетична група, в яку входять: Іван Лучук, Назар Гончар, Роман Садловський. Перша письмова згадка про ЛУГОСАД датується січнем 1984 року. Для творчості лугосадівців характерне не тільки те, що можна побачити із наведених тут віршів).

7. Група «ЛуГоСад»: Лучук І. Сонетій; Революція і прогрес; Автоепітафія а ля Сковорода; Гончар Н. «очі болять дивитися…»; На заріз; Садловський Р. «Смуток не знав, що на нього полюють…»; «Ти переходиш…»; Течія // Прапор. — 1990. — № 7. — Липень. — С. 19-22.

8. ЛУГОСАД: Лучук І. «Сонячний подзвін зірок позганяв з небокраю…»; Математична лінгвістика; Гончар Н. «одна моя знайома…»; «якби я вмів дихати…»; «я осовів…»; Садловський Р. «Тісно думкам…»; «Вечірній вогник не згадає…» // Україна. — 1991. — № 12. — Червень. — С. 21.

9. Лугосадівські апології: Лучук І. Апологія сну; Гончар Н. Апологія Байдужости [візуальна поезія]; Садловський Р. Апологія тексту [вірш «Текст»] // Ратуша. — 1991. — 19-20 липня. — Рубрика «Парнасленд».

10. Літературний ар'єргард. Поетична концепція ЛУГОСАДу: Лучук І. Ритм полюсів; «Камінням закидане слово…»; Мій легіонер; «Не будь захланним…»; «Меланхолія пінилась у гальбі пива…»; Мініколискова; «Я ліг під колесо історії…»; Гончар Н. Для Музи; «Коли зламався…»; «я мерехчу…»; «Коли в віршову гальбу…»; «Я хотів би бути…»; «Ой у полі голову…»; «Не спиться…»; Го-о-ол; Автосугестія; Садловський Р. Над землею; Сон; «Ніколи вже не бігтимеш…»; Знак води; Де я жив; Подорож до того берега; Контрапункт // Ратуша. — 1992. — 26 травня. — Рубрика «Парнасленд».

11. Помисли: Лучук І. Сім сонетіїв: Aurea prima sata est aetas; Je t'aime; Денний вампір; Велика втрата; Похвала непохвалі; Раптом; Сонетій до волі (Хміль); Гончар Н. «як умру…»; «Тиша — це мова…»; De morte; «падаю обличчям…»; «призбирую гівно…»; Говори до діри; Причинки до розправи над Ч. Д.; Садловський Р. Кожен день; Доба; «Людина ТАК-НІ…»; «Задума — від того…»; «Бо забаглося зір незгасимих…»; Константа; «Завмерла висота нових будинків…»; Багатоборство; Безтурботне літо; Сон; «На дні лежать…» // Кременюк. — 1992. — № 0. — Червень. — С. 1-11.

12. [ЛУГОСАД]: Лучук І. Автоепітафія а ля Сковорода; «Не будь захланним…»; Мініколискова; Гончар Н. O'Connor (сонлібр) [факсиміле]; De morte; «як умру…»; «Тиша — це мова…»; На заріз; Пробайдуж [факсиміле]; Садловський Р. Де я жив; Контрапункт; Подорож до того берега // Кремнюк. — 1992–1993. — № −5. — С. 6-12.

13. Майже через рік — десятилітній ювілей ЛУГОСАДу: Лучук І. Сонети Шекспіра в оригіналі (майже); Гончар Н. Лаври Петрарки — мать-муща — бігма; Садловський Р. Двір переддня // Ратуша. — 1993. — 4 лютого. — Рубрика «Парнасленд».

14. [ЛУГОСАД]: Лучук І. «Я купив портвейну…»; «Коли починається день…»; «Слова свої завуалюю…»; «Купіть мене…»; Змучений; «У різні часи і в різних землях…»; Паломництво на Схід (На мотив однойменної повісті Германа Гессе); Гончар Н. Ода до ліжка, або Колискова для себе; Прислів'я; Вистій; «запитайте у дерева…»; Deca-deca-decadence decadence-decadence (або un po’ decadendo); «я сьогодні нап'юся-нап'юся…»; «я мерехчу…»; Автосугестія; Ремінісценції або Відгомін; «'чулення…»; «мене…»; Маніфестації (І, ІІ); Апологія байдужості; Садловський Р. Кожен день; Знак води; «вкрай тихо як у центрі круговерті…»; Текст; Де я жив // Кремнюк. — 1993. — № −4. — Весна. — С. 6-17, 20-26.

15. ЛУГОСАД: Феномен літературного ар'єргарду: Лучук І. Ще про минуще; Хронічна пам'ять; Іванові — Іванове; О недостатньо, ні; Гончар Н. «сонячний зайчику-пострибайчику…»; Ладорозмір; Загравка; Проява; Садловський Р. Безтурботне літо; Сонні сонця; Притча; Давно // Ратуша. — 1993. — 21 серпня. — Рубрика «Парнасленд».

16. [Літературний ар'єргард]: Лучук І. Світова література; Ще про минуще; Варіації на тему; Іванові — Іванове [факсиміле]; Гончар Н. «панове…»; «немов за довгим-предовгим столом…»; «земля не пухом а землею…»; «йой які словосполуки…»; «притичина притичину спіткала…»; Садловський Р. Сонні сонця; Безтурботне літо; «Розпилював…» // Кремнюк. — 1993. — № −3. — Осінь. — С. 10-12, 18-19, 21, 23-24.

17. Поезії гурту «ЛУГОСАД»: Лучук І. Aurea prima sata est aetas; Велика втрата; Je t'aime; Похвала непохвалі; Раптом; Сонетій до волі (Хміль); Знову; Наскрізне; Гончар Н. «я — мерехчу…»; «люблю Sinead O'Connor…»; Пробайдуж; Обізва нацїнізму (нігільанархіцінізму); «'чулення…»; Ода до ліжка або колискова для себе; Отакої; «словесна несумісність неможлива…»; «моя платформа — крихітна крижина…»; «коли потяг — у даль…»; «о туркотіння у буянні…»; «чи ти бавиш мене чи нудиш…»; Апологія Байдужости [факсиміле]; Садловський Р. Сонні сонця; Притча; Кожен день; Де я жив; Він; Давно; Прихід; Портрет невідомого // Сучасність. — 1993. — № 12. — Грудень. — С. 18-26.

18. [ЛуГоСад]: Лучук І. «стоять дерева серед лісу…»; О недостатньо, ні; Іванові — Іванове; «Ходжу в черевиках…»; Гончар Н. «перше світня — брехня всеквітня…»; «Я маленький Назік…»; На Новий рік; Садловський Р. Два питання ще з першого класу; Крокуючий; «Вірш — межа…»; «Ми зібралися тепер…» // Кремнюк. — 1993–1994. — № −2. — Зима. — С. 16-21.

19. ЛУГОСАД: Лучук І. Aurea prima sata est aetas; Денний вампір; Прото…нова; [Про сонетії]; Гончар Н. [Обруби]: «а рима…»; «в Івана на дачі…»; Праматір (загадка); «сухі цупкі листки…»; Автонатюрморт; «в моєму серці є протуберанці…»; Веснянка; «калину зжерла тля…»; Вистій; Садловський Р. [Прози в поезії]: Два вікна; Непорозуміння // Зустрічі [Варшава]. — 1994. — № 1(8). — С. 73-96.

20. Лугосаду — 10 років: Лучук І. la divina commedia; дарунок; мурахоїд; принцеса на горошині; Гончар Н. поголос дайбожости (слави — музі — доле); ладорозмір (завабка — забавка); сміхотворнудно; «у чаклунів…»; дойшло; Садловський Р. прихід; доля книг; жарини; подорож до того берега; «сонце заходить у спустошене гніздо…» // Стоки [Рига]. — 1994. — № 1. — С. 6-13.

21. ЛУГОСАД (лісостеп, як основа ландшафту України): Лучук І. «Я ліг під колесо історії…»; Гончар Н. «Ой у полі голову задираю…»; Садловський Р. «я сам себе вимуштрував…» // Трактор (Приватна газетка С. Жадана). — [1994]. — С. 1.

22. ЛУГОСАД: десятилітній ювілей ар'єргардистів: Лучук І. La divina commedia; Матріархата та (і) Іваяна; Дарунок; Мурахоїд; Гончар Н. Дойшло; Садловський Р. «Як доторкнутися не знаєш…»; «Розібрав…»; «Вірш — межа…»; Чернетка мого романсу; «Зранку виходжу…» // Ратуша. — 1994. — 3 лютого. — Рубрика «Парнасленд».

23. Пролегомена до ЛУГОСАДу: Гончар Н. Non credo; Лучук І. Ритм полюсів; Математична лінгвістика; Садловський Р. Над землею; «Фіолетова ніч — аж за межі відгадок…»; «Під пагорбом розкидані вогні…»; Чорно-білий вірш // За вільну Україну. — 1994. — 29 жовтня. — Рубрика «Поезія».

24. ЛУГОСАД: поетичний ар'єргард: Лучук І. Сонетій до себе, І (Самсон і лев); Сонетій до себе, ІІ (Давид і Голіат); Дещо про того Іваська; Передоріжжя розхрестя; Телефонний сонетій до народу; Гончар Н. «дзень — будизміст…»; «гик-кигик…»; Кричуще; Не-не; Людині; Садловський Р. [5 візуальних поезій] // Смолоскипи. — 1996. — Ч. 1. — Травень. — С. 26-28. — Рубрика «Літературне бістро».

25. Поезії гурту «Лугосад»: Лучук І. Aurea prima sata est aetas; Велика втрата; Je t'aime; Похвала непохвалі; Раптом; Гончар Н. Ода до ліжка, або Колискова для себе; Отакої; «словесна несумісність неможлива…»; «коли потяг — у даль…»; «чи ти бавиш мене чи нудиш…» // Українська мова та література. — 1997. — Ч. 9(25). — С. 7.

26. Міська флористика: Лучук І. [фрагмент]; «Я казав на чорне…»; «хочу завжди ставити плюс…»; «Ятаганно вигнуті кінці маленьких ножиць…»; «два горобці сидять на вежі…»; Абраксас; «Сталося щось незвичайне…»; Історія фіаско; «Купіть мене…»; «Як тільки відбувся потоп…»; Гончар Н. [бібліотекстиль: візуальні поезії]; Провербний четвер 17.04.97; Саме; Садловський Р. [8 шпальт візуальної поезії] // Четвер. — 2000. — № 9: Проект «Wherever». — С. 77-96.

27. Група «ЛуГоСад»: Лучук І. Сонетій; Автоепітафія а ля Сковорода; Автор до Величковського; Гончар Н. На заріз; Садловський Р. «Смуток не знав, що на нього полюють…»; Течія // Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2005. — № 3. — С. 132–134.

Інтернетресурси[ред.ред. код]