Лур'є Соломон Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лур'є Соломон Якович
Лур'є Соломон.jpg
Світлина Соломона Лур'є. Березень 1951 року.
Народився 7 січня 1891(1891-01-07)
Могильов
Помер 30 жовтня 1964(1964-10-30) (73 роки)
Львів
Поховання
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1925).svg Російська СФРР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність євреї[1]
Діяльність філолог, еллініст, історик, юдаїст, викладач університету, дитячий письменник
Галузь історія і елліністичний період
Alma mater Могильовська чоловіча гімназіяd і Історичний факультет Санкт-Петербурзького державного університетуd
Науковий ступінь доктор історичних наук і доктор філологічних наук[d]
Вчене звання професор і професор[d]
Науковий керівник Жебельов Сергій Олександрович
Вчителі Жебельов Сергій Олександрович
Відомі учні Борис Піотровськийd, Гумільов Лев Миколайович, Iosif Amusind, Vladimir Borukhovichd, Liya Gluskinad, Yelena Milliord, Соломоник Елла Ісаківна і Шарипкін Сергій Якович
Знання мов російська[2] і давньогрецька
Заклад Saint-Petersburg Institute of Historyd, Санкт-Петербурзький державний університет, Самарський державний університет, Інститут археології РАН, Іркутський університет, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова і Львівський національний університет імені Івана Франка
Конфесія юдаїзм[1] і лютеранство[1]
Діти Яків Соломонович Лур'є

Соломон Якович Лур'є́ (7 січня 1891(18910107), Могильов, Білорусь — † 30 жовтня 1964, Львів, УРСР)  — радянський філолог-класик. Професор кафедри класичної філології Львівського університету (19521964).

Доктор історичних та філологічних наук, професор, педагог і науковець, дослідник, зокрема, грецької епіграфіки, історії Греції та антисемітизму в античності.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині лікаря Якова-Арона Анатолійовича Лур'є і Міри Соломонівни Ратнер. Брат — Іона Якович Лур'є.

Закінчив Санкт-Петербурзький університет, де був залишений для підготовки до професорського звання. 1913 р.- нагороджений Великою золотою медаллю за магістерську працю з історії Беотійського союзу.

Незабаром після закінчення університету перейшов до лютеранства, проте в березні 1917 р. повернувся до юдаїзму. Соломон Якович Лур'є проводив наукові дослідження з історії Стародавньої Греції, старогрецької літератури, філософії, математики, лінгвістики, епіграфіки, папірології. У 1920-х роках вивчав різні аспекти давньої історії євреїв.

Працював в Ленінградському університеті. У ленінградський період написав важливі праці з історії Стародавньої Греції. Історичні дослідження супроводжував філологічним аналізом текстів. У роки боротьби з «космополітизмом» змушений був залишити Ленінград, переїхав до Одеси, де почав працювати в Одеському Інституті іноземних мов (1950—1952 рр.). Працював м.н.с. Комісії історії фізики й математики АН СРСР (1949-50). Потім переїхав до Львова, де до самої смерті в 1964 р. був професором кафедри класичної філології Львівського університету.

Як мовознавець, ще в 1940-і роки підтримав гіпотезу про грецьку мову написів критського Лінійного письма Б, пізніше виступив активним прихильником дешифрування цього письма, запропонованого Майклом Вентрісом та Джоном Чедвіком. Багато в чому завдяки його роботам радянські історики зробили значний внесок у вивчення найдавнішого (мікенського) періоду Греції.

25 квітня 1958 р. Соломон Якович написав заяву на ім'я ректора з проханням видати йому характеристику з місця праці для пред'явлення у Союз письменників щодо прийому у члени Союзу. Зберігся чорновий варіант характеристики, підписаний деканом та секретарем партбюро факультету іноземних мов. Закінчення цього чорнового варіанту характеристики не відповідає заяві, з приводу якої вона написана. Зокрема, в останньому реченні сказано: «Характеристика видана для пред'явлення в Союз письменників СРСР, для отримання санаторної путівки».

С. Я. Лур'є був одним з найбільших дослідників суспільних відносин античності та давньогрецької науки, особливо Демокріта. Залишив багату творчу спадщину: понад 200 наукових праць, у тому числі понад 20 книг-монографій. С. Я. Шарипкін.

Його син — історик і літературознавець Яків Соломонович Лур'є. Онук Соломона Яковича  Лур'є — петербурзький історик, письменник і журналіст Лев Лур'є. Двоюрідний брат — фізик і механік-теоретик Анатолій Ісаакович Лур'є.

1957-58рр.-стан здоров'я Соломона Яковича значно погіршився, у зв'язку з чим він пішов на пенсію. Проте вже на початку 1958-59рр.він повернувся на посаду професора кафедри класичної філології.1963-63рр.-С.Лур'є перейшов на посаду професора-консультанта, що дозволяло йому виконувати лише половину навантаження, встановленого для штатного професора. У вересні 1964 року стан здоров'я Соломона Яковича різко погіршився. 30 жовтня 1964 року С.Лур'є помер.

У Санкт-Петербурзькій філії архіву РАН створено фонд С. Я. Лур'є, де зокрема зберігається його листування[3].

Вибрані праці[ред. | ред. код]

Обкладинка першого видання книги «Антисемитизм в Древнем Мире»
  • Антисемитизм в Древнем Мире, 1922
  • Механика Демокрита. Архив истории науки и техники, сер. 1, вып. 7, 1935, с. 129–180.
  • Теория бесконечно-малых у древних атомистов. М.-Л.: Изд. АН СССР, 1935.
  • Очерки по истории античной науки. М.-Л., 1947.
  • Демокрит и индуктивная логика. Вестник древней истории, 1961, № 4, с. 58-67.
  • Демокрит: Тексты, перевод, исследования. Л., 1970.
  • «История античной общественной мысли» (1929).
  • «История Греции» (т. 1, 1940).
  • «Очерки по истории античной науки» (1947).
  • «Язык и культура микенской Греции» (1957).
  • Архимед. М.-Л.: Изд. АН СССР, 1945.
  • Геродот. М.-Л.: Изд. АН СССР, 1947.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в https://eleven.co.il/jews-of-russia/in-culture-science-economy/12515/
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Лур'є С. Я. Антисемітизм в стародавньому світі. Спроби пояснення його в науці та його причини / І. А. культури / Гешарім. — 2009. — С. 351. — ISBN 978-5-93273-293-8.

Посилання[ред. | ред. код]