Лур'є Соломон Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лур'є Соломон Якович
Світлина Соломона Лур'є. Березень 1951 року.
Світлина Соломона Лур'є. Березень 1951 року.
Народився 7 січня 1891(1891-01-07)
Могильов
Помер 30 жовтня 1964(1964-10-30) (73 роки)
Львів
Громадянство
(підданство)
Російська імперія і СРСР
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Заклад Львівський університет
Науковий ступінь Доктор історичних наук і доктор філологічних наук[d]
Науковий керівник Жебельов Сергій Олександрович
Діти Яків Соломонович Лур'є

Соломон Якович Лур'є́ (7 січня 1891(18910107), Могильов, Білорусь — † 30 жовтня 1964, Львів, УРСР)  — український філолог-класик. Професор кафедри класичної філології Львівського університету (19521964).

Доктор історичних та філологічних наук, професор, педагог і науковець, дослідник, зокрема, грецької епіграфіки.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в родині лікаря Якова-Арона Анатолійовича Лурья і Міри Соломонівни Ратнер. Брат — Іона Якович Лур'є.

Незабаром після закінчення університету перейшов до лютеранства, проте в березні 1917 р. повернувся до іудаїзму.

Працював в Ленінградському університеті. У роки боротьби з «космополітизмом» змушений був залишити Ленінград, переїхав до Одеси, де почав працювати в Одеському Інституті іноземних мов (1950–1952 рр.). Потім переїхав до Львова, де до самої смерті в 1964 р. був професором кафедри класичної філології Львівського університету.

С. Я. Лур'є був одним з найбільших дослідників суспільних відносин античності та давньогрецької науки, особливо Демокріта. Залишив багату творчу спадщину: понад 200 наукових праць, у тому числі понад 20 книг-монографій.

Як мовознавець, ще в 1940-і роки підтримав гіпотезу про грецьку мову написів критського Лінійного письма Б, пізніше виступив активним прихильником дешифрування цього письма, запропонованого Майклом Вентрісом та Джоном Чедвіком. Багато в чому завдяки його роботам радянські історики внесли значний вклад у вивчення найдавнішого (мікенського) періоду Греції.

Його син — історик і літературознавець Яків Соломонович Лур'є. Онук С. Я. Лур'є — петербурзький історик, письменник і журналіст Лев Лур'є. Двоюрідний брат — фізик і механік-теоретик Анатолій Ісаакович Лур'є.

У Санкт-Петеребургскій філії архіву РАН створено фонд С. Я. Лур'є, де зокрема зберігається його листування[1].

Вибрані праці[ред.ред. код]

Обкладинка першого видання книги «Антисемитизм в Древнем Мире»
  • Антисемитизм в Древнем Мире, 1922
  • Механика Демокрита. Архив истории науки и техники, сер. 1, вып. 7, 1935, с. 129–180.
  • Теория бесконечно-малых у древних атомистов. М.-Л.: Изд. АН СССР, 1935.
  • Очерки по истории античной науки. М.-Л., 1947.
  • Демокрит и индуктивная логика. Вестник древней истории, 1961, № 4, с. 58-67.
  • Демокрит: Тексты, перевод, исследования. Л., 1970.
  • «История античной общественной мысли» (1929).
  • «История Греции» (т. 1, 1940).
  • «Очерки по истории античной науки» (1947).
  • «Язык и культура микенской Греции» (1957).
  • Архимед. М.-Л.: Изд. АН СССР, 1945.
  • Геродот. М.-Л.: Изд. АН СССР, 1947.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Лур'є С. Я. Антисемітизм в стародавньому світі. Спроби пояснення його в науці та його причини / І. А. культури / Гешарім. — 2009. — С. 351. — ISBN 978-5-93273-293-8.

Посилання[ред.ред. код]