Космополітизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття є частиною серії статей про
Форми державної влади й політичні системи
International Flag of Planet Earth.svg
Міжнародний прапор планети Земля авторства Оскара Пернефельдта
Політичні режими
Форми правління
Соціально-економічні ідеології
Ідеології громадських свобод
Гео-культурні ідеології
Структура влади
 
Portal ПорталКатегорія Категорія

Космополітизм — ідеологія світового громадянства[en], що віддає пріоритет відчуттю приналежності людини до всього людства над всіма іншими соціальними зв'язками, загальнолюдським цінностям над культурними традиціями окремих держав, народів, націй[1][2]. Космополітизм постає у вигляді різних соціально-політичних орієнтацій — від взаємодії та зближення народів до повного відкидання національної культури та патріотизму[3]. Основною ідеєю космополітизму є створення світової держави або ж світової федерації держав[1]. Людину, яка ідентифікує себе з ідеологією космополітизму або з якоюсь з його форм називають космополітом.

Космополітична традиція народилась у середовищі старогрецьких стоїків, перевтілилась в епосі європейського християнства і здобула свій подальший розвиток в епосі Відродження та Просвітництва[2]. Одним із перших космополітів вважають Сократа, який називав себе «жителем і громадянином цілого світу»[4].

Космополітизм часто протиставляють ідеології інтернаціоналізму, що не відкидає національні почуття, патріотизм і поєднує загальнолюдські інтереси з національними. Відповідно до ідей інтернаціоналізму, інтернаціоналізація національних культур передбачає не усунення національних особливостей і традицій, а глибоке та послідовне засвоєння їхнього цінного потенціалу. Саме в зростанні ролі загальнолюдських факторів розвитку інтернаціоналістських тенденцій полягає суперечність із космополітизмом, який часто відкидає національно-державні та патріотичні цінності[1].

Етимологія[ред. | ред. код]

Слово походить із давньогрецької мови: κοσμοπολίτης або kosmopolitês, утворене із κόσμος, космос, тобто світ, всесвіт та πολίτης, «політес», тобто громадянин чи [особа] з міста. Сучасне використання визначає термін як громадянин світу.

Поняття космополітизм визначене Діогеном (за іншими даними, слово космополіт вперше вжито Гераклітом), відштовхуючись від Космосу, універсальності, полісу. У релігійній думці ідеї космополітизму розвинули Св. Павло (еклесія) та Бл. Августин (град Божий). Поняття виражає можливість бути жителем певного місця, водночас належачи до універсальності світу, не заперечуючи його партикуляризм та своєрідність. Так, у XVIII ст. виникає термін «людина світу». Серед визначних космополітів Нового часу є Гійом Постель, Фужере де Монброн, Монтеск'є, Вольтер, Шефтсбері, Дідро, Шарль Піноен Дюкло, князь де Лінь, Грімм, Галіані, Бонваль, Казанова, Караччіолі, Томас Пейн, Кант, Жак Фреско.

Сутність[ред. | ред. код]

Космополітизм — це співіснування та взаємодія численних ідентичностей і почуття приналежності до світового громадянства за рамками націй, не будучи ними скутим. Не плутати з метисажем, що є змішанням різних культур.

Такі мислителі, як Георг Зіммель, Ульрих Бек та Антоніо Негрі виступають за розрив з методологічним націоналізмом з метою заснування нової космополітичної соціології. Космополітизм (від грец. kosmopolites — громадянин світу) — ідеологія т. зв. світового громадянства, яка проповідує байдуже ставлення до батьківщини, до свого народу, його національної культури заради створення «світової держави», встановлення «світового громадянства».

За свідченням Діогена Лаертія термін «космополітизм» вперше використав Діоген Синопський. Плутарх вважав, що це зробив Зенон із Кітіона. Епіктет доводив, що автором слова «космополітизм» був Сократ, який заявляв: «Я не афінянин чи коринфянин, я космополіт». У різні часи поняття «космополітизм» мало різний зміст. Утворення різноплемінної імперії Олександра Македонського зумовило появу різних за змістом космополітичних світоглядів. Космополітизм кініків виявляв негативне ставлення до міста-поліса. Стоїки в космополітичному ідеалі шукали суспільну форму, яка зробила б можливим життя кожної людини за єдиним всесвітнім законом. Космополітичні ідеї кіренаїків виражалися у вислові «ubi bene, ibi patria» («Де добре, там і вітчизна»). За Середньовіччя носієм космополітичних тенденцій була католицька церква.

Історичний аспект[ред. | ред. код]

За доби Відродження і Просвітництва ідеал світового громадянства був спрямований проти феодальної роздрібненості й обстоював визволення індивіда від феодальних оков (Данте, Кампанелла, Лессінг, Кант, Рабле, Фіхте та ін.). В ході капіталістичного розвитку ідеї космополітизму використовувалися у спробах обґрунтувати необхідність створення наднаціональних співтовариств. Космополітичні ідеї створення світової держави чи світової федерації висувалися пацифістами (наприклад, пропозиція щодо перетворення ООН на світову державу). Комуністи заявляли, що ведуть непримиренну боротьбу з будь-якими виявами космополітизму, що він несумісний з «пролетарським інтернаціоналізмом», але на практиці проповідували необхідність «злиття націй» у всесвітньому масштабі. У повоєнні роки в СРСР під гаслом боротьби з «антирадянським космополітизмом», під яким розумілося доброзичливе ставлення до традицій та цінностей народів поза межами СРСР, здійснювалися масові репресії.

У сучасному значенні космополітизм — ідеологія, що проповідує зречення національних традицій, культури, патріотизму, заперечує державний і національний суверенітет[джерело?].

Традиційним антагоністом космополітизму є патріотизм та націоналізм.

Письменники-космополіти: Поль Моран, Стефан Цвейг.

Боротьба з космополітизмом в СРСР[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Тавадов, Г.Т. (2011). Этнология. Современный словарь-справочник (ru). Москва. с. 172–173. 
  2. а б Лопухов, А.М. (2013). Словарь терминов и понятий по обществознанию (ru) (вид. 7-е изд. переб. и доп.). Москва. с. 182–183. 
  3. Орлов, А.С.; Георгиева, Н.Г.; Георгиев, В.А. (2012). Исторический словарь (ru) (вид. 2-ге). Москва. с. 247. 
  4. Конт-Спонвиль, Андре (2012). У Пер. с фр. Е.В. Головиной. Философский словарь (ru). Москва. с. 263–264. 

Література[ред. | ред. код]

  • Кристева, Юлія. Самі собі чужі. — К.: «Основи», 2004.
  • Даниленко В. М. Космополітизм // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  • С. Кульчицький. Космополітизм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.369 ISBN 978-966-611-818-2
  • Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х. : Право, 2015
  • КОСМОПОЛІТИЗМ //ЕСУ