Луїджі Ноно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луїджі Ноно
Luigi Nono (1979).jpg
Народився 29 січня 1924(1924-01-29)[1][2]
Венеція[1]
Помер 8 лютого 1990(1990-02-08)[3][2] (66 років) або 9 травня 1990(1990-05-09)[3] (66 років)
Венеція, Провінція Венеція, Венето, Італія[3]
Поховання Цвинтар Сан Мікеле[d][4]
Громадянство (підданство) Flag of Italy.svg Італія
Діяльність композитор і диригент
Студент у Gian Francesco Malipiero[d]
Родичі Pietro Moretti[d]
У шлюбі з Nuria Nono-Schönberg[d]
Діти Silvia Nono[d]
Нагороди

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Луїджі Ноно (італ. Luigi Nono; 29 січня 1924 — 8 травня 1990) — італійський композитор, відомий своїм радикальним підходом як у музиці, так і у соціумі.

Життєпис[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Home of Luigi Nono, Zattere al ponte Longo, Dorsoduro, Venice, Italy -Plaque.jpg

Походив з заможної венеціанської сім'ї. Отримав освіту як правознавець, одночасно вивчаючи композицію. Будучи студентом захопився радикальними політичними ідеями і тенденціями музичного авангарду. Зокрема, це була важлива зустріч з поетом Гарсія Лорка, на вірші якого Ноно написав кілька пісень і хорових творів.

В 1950 брав участь у літніх музичних курсах в Дармштадті, в ході якого він зустрівся з Булезом і Штокгаузеном. Обидва композиторів мали величезний вплив на Ноно. Того ж року відбулася прем'єра першого твору Nono — оркестрових варіацій на теми Арнольда Шенберга. У 1952 році Ноно став займатися електронною музикою. Того ж року став членом комуністичної партії Італії. У 1954 році він познайомився з дочкою А. Шенберга Нурією, на якій одружився через рік.

Творчість[ред.ред. код]

З більш ніж 60 робіт, які залишив Ноно, багато з них мають інноваційний і часто революційний характер. У творі Il Canto Sospeso (1956) текст написаний за голоси не речення за реченням, навіть на слово за слово, а лише з поділом на склади. 1960 року Ноно написав перший електронний твір — «Приношення Еміліо Ведове» (Omaggio a Vedova), з цього часу електронна музика зайняла одне з головних місць в творчості композитора.

Того ж року Ноно написав свою першу оперу — «Нетерпимість» (Intolleranza). Сам композитор описує зміст цієї опери як «пробудження гуманістичної свідомості людини (шахтаря-емігранта), який, збунтувавшись проти потреби, шукає сенс і „гуманну“ основу життя. Переживши випробування ненавистю і насильством, він знову знаходить зв'язок між собою і такими ж, як і він, людьми і разом з ними гине в повені.» В опері також використовуються фрагменти з «Репортаж з петлею на шиї» Ю. Фучика, з листів страчених учасників Опору, з «Лівого маршу» Маяковського, з поеми «До нащадкам» Б. Брехта.

Соціальну спрямованість має друга опера Ноно — «Під жарким сонцем любові» (Al gran sole carico d'amore, 1975). Її героїні — революційні діячі минулого і майбутнього, зокрема Луїза Мішель, Роза Люксембург, Айде Сантамарія, До тексту опери включені вислови Маркса, Леніна, Че Гевари, Кастро.

У вісімдесятих роках Ноно звернувся до звукових експериментів, в яких звуки утворюються в результаті перетворення звуків, видобутих на традиційних інструментах, приймаючи незвичайні барви. В ці роки була написана третя опера Ноно — «Прометей», в якій задля ефекту розпливчатості, безмірності і невизначеності передбачена система гучномовців, що розміщуються в різних кінцях залу.

Наприкінці життя, під впливом Джачінто Шельсі повернувся у бік містичної музики, продовжуючи експерименти з просторовою локалізацією джерел звуку. Серед останніх творів — «Немає доріг…треба йти… Андрію Тарковському» (No hay caminos, hay que caminar… Andrei Tarkovski), звернене до відомого російського режисера. Твір написаний для семи незалежних один від одного оркестрів, розведених у просторі.

Література[ред.ред. код]

  • AA. VV., Nono, a cura di Enzo Restagno, EDT, Torino 1987 — ISBN 88-7063-048-X
  • Luigi Nono, Carteggi contenenti politica, cultura e partito comunista italiano, a cura di Antonio Trudu, Olschki, Firenze 2008 — ISBN 978-88-222-5727-7
  • Житомирский Д. В., Леонтьева О. Т., Мяло К. Г. Западный музыкальный авангард после второй мировой войны. М., 1989. С.149-166

Інтерв'ю[ред.ред. код]

  • Ноно Л. Интервью // Современное буржуазное искусство: Критика и размышления. М., 1975.
  • Ноно Л. Музыкальная власть // Современное буржуазное искусство: Критика и размышления. М., 1975.
  • Ноно Л. У нас общие цели // Советская молодежь (газета ЦК ЛКСМ ЛатССР). 1973.21-22 авг.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Ноно Луиджи // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118588559 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Будь-ласка, додайте за посиланням українську назву категорії для "Категорія:Поховані на/у/в d:Q3676942#P1791". Після додавання вірної назви категорії українською мовою її можна буде створити в Українській Вікіпедії. Дякуємо!

Посилання[ред.ред. код]