Луїджі Руссоло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луїджі Руссоло
італ. Luigi Russolo
Luigi Russolo ca. 1916.gif
Основна інформація
Дата народження 30 квітня 1885(1885-04-30)[1][2][…]
Місце народження Портогруаро, Провінція Венеція, Венето, Італія[4]
Дата смерті 4 лютого 1947(1947-02-04)[4][3][…] (61 рік)
Місце смерті Лавено-Момбелло, Провінція Варезе, Ломбардія, Італія
Роки активності з 1901
Громадянство Італія[6][7] і Королівство Італія
Професії композитор, художник, митець, виробник музичних інструментів, музикант, теоретик музики
Освіта Академія Брери
CMNS: Файли у Вікісховищі

Луїджі Руссоло (італ. Luigi Russolo; 30 квітня 1885, Портогруаро, Венеція — 4 лютого 1947, Серро ді Лавено у Лаго-Маджоре) — італійський художник, композитор і поет футурист.

Біографія[ред. | ред. код]

Руссоло професійно вивчав музику, живопис вивчав самостійно. Через поета Паоло Буцці познайомився з міланськими футуристами і грав роль посередника між різними художніми напрямками. В 1910 році, разом з Умберто Боччоні, Джакомо Балла, Джіно Северині й Карло Карра, підписав «Технічний маніфест футуристичного живопису».

У своїх полотнах цього періоду проголошував футуристичний культ машин і руху, що виражались на полотнах геометричністю форм. Паралельно з живописом Луїджі Руссоло активно експериментує в музиці. З 1913 року і до кінця 20-х років Луїджі Руссоло припиняє займатися живописом і цілком присвячує себе музиці. Він концентрується на вивченні шумів і звуків, в результаті чого відкриває Intonarumori (шумові звучання), з яких виникла «музика шумів», ембієнт, що стала чудовим внеском футуризму в розвиток музики ХХ сторіччя. Особливий розвиток цей жанр отримав з кінця 40-х років в творах представників конкретної музики (Musique concrete), яка вбачала в ньому правдиве відображення реального світу.

Футуристичні експерименти Луїджі Руссоло на межі живопису і музики знайшли підтримку і відгук у Василя Кандинського, що опублікував в 1912 році в альманасі «Блакитний вершник» свою театральну розробку «Жовтий Звук», навіяну роботами Руссоло і кольоромузичне складової «Поеми вогню» Олександра Скрябіна. У пізніший час, в 1923 році в СРСР, художник Володимир Баранов-Россіне презентує свій оптофонічний рояль, а у Німеччині угорець Ласло Олександр створює сонохроматоскоп. Ці світлозвукові інструменти зобов'язані своїм походженням ідеям Луїджі Руссоло.

Знову малювати почав Луїджі Руссоло лише 1941 року, віддаючи перевагу фігуративного живопису.

Примітки[ред. | ред. код]