Лєшек Бальцерович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лєшек Бальцерович
Leszek Balcerowicz
Balcerowicz.wywiad.do.radia.jpg
Народився 19 січня 1947(1947-01-19) (67 років)
Ліпно, Польська Народна Республіка
Громадянство Польща Польща
Галузь наукових інтересів економіка Польщі
Заклад Варшава, Інститут марксизму-ленінізму (1978-80)
  • Віце-прем'єр Польщі
  • Міністр фінансів Польщі
  • директор Національного банку Польщі (2001-07)
Alma mater Факультет зовнішньої торговлі Центральної вищої школи планування та статистики у Варшаві (зараз Варшавська вища школа економіки)
Науковий ступінь Доктор філософії (1975)
Нагороди
Орден Білого Орла

Почесний доктор наступних університетів
Особ. сторінка balcerowicz.pl

Лєшек Бальцерович (пол. Leszek Balcerowicz; * 19 січня 1947 в Ліпно) — польський економіст та політик, представник монетаризму.

Організатор та ідейний натхненник польських економічних реформ (так званої «шокової терапії» або «Плану Бальцеровича») — перетворення країни з плановою економікою на країну з ринковими господарством .

Біографія[ред.ред. код]

Лєшек Бальцерович народився 19 січня 1947 в Ліпно, Вроцлавське воєводство. У 1970 з відзнакою закінчив факультет зовнішньої торгівлі Головної школи планування і статистики у Варшаві (нині Варшавська вища школа економіки). Працював там же науковим співробітником і викладачем. У 1969 вступив до правлячої Польської об'єднаної робітничої партії (ПОРП). У 1972—1974 роках навчався в Університеті Св. Джонса в Нью-Йорку (США). У 1975 захистив докторську дисертацію в Головній школі планування і статистики в Варшаві. У 1978—1980 роках працював в Інституті марксизму-ленінізму у Варшаві. У 1978—1981 роках очолював групу вчених, які розробляли альтернативний проект економічних реформ у Польщі. Став членом польського соціологічного та економічного товариств. Постійно брав участь у наукових конференціях у ФРН, Великобританії, Швеції, Індії, Угорщині та інших країнах. У 1980—1981 роках — консультант профспілкового об'єднання «Солідарність». У 1981 вийшов зі складу Польської об'єднаної робітничої партії (ПОРП). У лютому — квітні 1989 брав участь у конференції «круглого столу» між ПОРП і опозицією. Був координатором діяльності Європейської економічної асоціації в Польщі.

Автор реформи. «План Бальцеровича»[ред.ред. код]

У серпні 1989 Лех Валенса після тривалих пошуків відповідної кандидатури запропонував Бальцеровичу увійти до складу першого уряду «Солідарності» і очолити економічні реформи у Польщі.

12 вересня 1989 Бальцерович обійняв посаду віце-прем'єра і міністра фінансів в уряді Тадеуша Мазовецького. Він також очолив Економічний комітет при Раді Міністрів Польщі. Бальцерович запропонував свій план якнайшвидшого переходу від планової державної економіки, що залишилася у спадок від Польської Народної Респубікі, до ринкових відносин і верховенства приватної власності. Пропонований комплекс реформ отримав назву «План Бальцеровича», але часто його називали «шоковою терапією».

«План Бальцеровича» передбачав суворе обмеження інфляції, приведення до рівноваги протягом року державного бюджету, товарного та грошового ринків, переведення всіх сфер економіки на ринкові відносини. Для цього підвищувалися роздрібні ціни, скорочувалися бюджетні дотації, обмежувалися грошові доходи, а для підприємств вводилася частковий внутрішній обіг злотого і встановлювався його єдиний курс.

Незважаючи на успіх реформи[1], її соціальні наслідки вже в перший рік почали викликати невдоволення і суперечливі оцінки[2]. Бальцерович зберіг свій пост в кабінеті Яна Кшиштофа Білецького, але в грудні 1991 уряд Яна Ольшевського було сформовано вже без його участі.

Визнання реформ[ред.ред. код]

Після відходу з уряду Бальцерович працював запрошеним науковим співробітником Університету Брауна і Центру аналізу європейської політики у Вашингтоні (США). У тому ж році був обраний професором Варшавської школи економіки. В якості радника брав участь в економічних реформах в Росії та інших країнах СЕВ. У квітні 1994 разом з Тадеушем Мазовецьким, Мечиславом Геремеком, Ханною Сухоцької і Яном Білецьким заснував центристську політичну партію «Союз свободи» і був обраний її головою. У 1997 році партія зайняла на виборах третє місце, набравши 13% голосів і увійшла до правлячої коаліції. 31 жовтня 1997 Бальцерович зайняв посаду заступника Прем'єр-міністра і міністра фінансів в уряді Єжи Бузека. 8 червня 2000, помітивши швидкий розвал правлячої коаліції, Бальцерович пішов у відставку. Проте Президент Александр Квасневський незабаром призначив його головою Національного банку, і Сейм затвердив його кандидатуру голосами «Солідарності» і «Союзу свободи». Він був Головою Національного банку Польщі з 10 січня 2001 по 10 січня 2007. У зв'язку з призначенням Бальцерович залишив посаду Голови партії «Союзу свободи». У 2000 — 2002 роках Бальцерович був також радником Президента Грузії Едуарда Шеварднадзе з економічних питань.

У 2003 в Цюріху Лєшек Бальцерович був обраний членом престижної Групи авторитетів Міжнародного інституту фінансів.

11 листопада 2005 Президент Польщі Олександр Кваснєвський вручив Бальцеровичу вищу нагороду країни — Орден Білого орла — і відзначив, що без Бальцеровича шлях Польщі в Європейський союз був би довшим, якби взагалі відбувся.

У липні 2007 аналітичний центр European enterpris institute (Брюссель) присвоїв Бальцеровичу титул «найбільшого реформатора в країнах Євросоюзу»

У жовтні 2008 Лєшек Бальцерович став одним з 8 членів Європейської експертної групи з розробки рекомендацій щодо запобігання наслідків світової фінансової кризи в країнах Євросоюзу на чолі з головою МВФ Жаком де Ларозьєром.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Кто есть кто в мировой политике / Редкол.: Кравченко Л. П. (отв.ред) — М.:Политиздат, 1990 — С.41
  • Международный ежегодник политика и экономика. Выпуск 1990 г./ АН СССР, Институт мировой экономики и международных отношений; Гл.ред. О. Н. Быков. — М.:Политиздат, 1990 — С. 226—231
  • Борецкий Р. «План Бальцеровича» и вокруг него // Новое время. — 1990. — № 12

Ресурси інтернету[ред.ред. код]