Магнезіотааффеїт-2N'2S

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Магнезіотааффеїт-2N'2S
Загальні відомості
Статус IMA затверджений, перейменований (Rn)[d][1][2]
IMA-номер IMA2001 s.p.
Абревіатура Mtf-2N'2S[3]
Хімічна формула Mg₃BeAl₈O₁₆[1]
Nickel-Strunz 10 4.FC.25
Dana 8 7.2.11.1
Ідентифікація
Колір білий і зелений
Сингонія гексагональна сингонія[4]
Просторова група просторова група P6/mmmd[4]
Твердість 8
Колір риси білий
Густина 3,605 г/см³[5]
Інші характеристики
Названо на честь Річард Тааффеd[6],
магній[7]
Типова місцевість Niriellad[4]
CMNS: Магнезіотааффеїт-2N'2S у Вікісховищі

Магнезіотааффеїт-2N'2S (до 2002 року — тааффеїт[8]) — мінерал класу оксидів, названий на честь його першовідкривача Річарда Тааффе (1898—1967), який знайшов перший зразок, огранований і полірований дорогоцінний камінь, у жовтні 1945 року в ювелірній майстерні в Дубліні, Ірландія.[9][10] Таким чином, це єдиний дорогоцінний камінь, який вперше був ідентифікований з вже огранованого каменю. Більшість зразків цього дорогоцінного каменю до Тааффе були помилково ідентифіковані як шпінель. Протягом багатьох років після цього він був відомий лише в кількох зразках і досі є одним з найрідкісніших мінералів — дорогоцінних каменів у світі.[11]

З 2002 року Міжнародна мінералогічна асоціація схвалила офіційну назву тааффеїту як мінералу: магнезіотааффеїт-2N'2S.

За первісною назвою мінералу іменується підгрупа тааффеїту[d], членом якого він є. Інші члени цього мінерального ряду:

Відкриття[ред. | ред. код]

Тааффе купив у ювеліра декілька дорогоцінних каменів у жовтні 1945 року. Помітивши невідповідності між тааффеїтом і шпінеллю, Тааффе надіслав деякі зразки Б. В. Андерсону з лабораторії Лондонської торгової палати для ідентифікації 1 листопада 1945 року. 5 листопада 1945 року Андерсон відповів Тааффе, що вони не впевнені, чи це була шпінель чи щось нове; він також запропонував написати про це в журнал Gemologist.[15]

Зразок з Ратнапури, Шрі-Ланка

Властивості[ред. | ред. код]

У 1951 році хімічний та рентгенівський аналіз підтвердив основні складові тааффеїту: берилій, магній та алюміній.[16] До того не було виявлено мінералів, які містять водночас берилій і магній як основні компоненти.[17]

Хімічна формула: BeMgAl4O8.

Плутанина між шпінеллю і таафеїтом зрозуміла, оскільки їх певні структурні особливості ідентичні. Андерсон та ін.[15] класифікували таафеїт як проміжний мінерал між шпінеллю та хризоберилом.[18] На відміну від шпінелі, тааффеїт має властивість подвійного заломлення, що дозволяє розрізняти ці два мінерали.

Використання[ред. | ред. код]

Через свою рідкість тааффеїт використовується лише як дорогоцінний камінь[19] (однак кристали тааффеїту є дуже крихкими, схильними до розщеплення і тому вельми чутливі до обробки). Входить до 19 найдорожчих речовин у світі (вартість тааффеїту від 2 до 16 тис. євро за грам)[20].

Генезис[ред. | ред. код]

Тааффеїт зустрічається в карбонатних породах поряд з флюоритом, слюдою, шпінеллю і турмаліном. Цей надзвичайно рідкісний мінерал все частіше зустрічається в алювіальних відкладеннях Шрі-Ланки[21] та південної Танзанії[17]; тааффеїт нижчого класу якості знаходять у вапнякових відкладеннях у Китаї[18].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (December 2014) — 2014.
  2. ↑ Armbruster T. Revised nomenclature of högbomite, nigerite, and taafeite minerals // European Journal of Mineralogy — E. Schweizerbart, Elsevier Masson, 2002. — Vol. 14, вип. 2. — P. 389–395. — ISSN 0935-1221; 1617-4011 — doi:10.1127/0935-1221/2002/0014-0389
  3. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  4. ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  5. ↑ https://www.mindat.org/min-3863.html
  6. ↑ Hey M. H., Claringbull G. F. Taaffeite, a new beryllium mineral, found as a cut gemstone // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 1951. — Vol. 29. — P. 765–772. — ISSN 0026-461X; 1471-8022
  7. ↑ The IMA List of Minerals — Міжнародна мінералогічна асоціація.
  8. ↑ Mineralienatlas - Fossilienatlas. www.mineralienatlas.de (нім.). Процитовано 25 квітня 2022.
  9. ↑ Dept. Mineralogy, British Museum, June 7 1951 Taaffeite, a new beryllium mineral, found as a cut gem-stone. [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] Retrieved February 2015
  10. ↑ Papers and proceedings of the International Mineralogical Association. General meeting, Mineralogical Society of America, Volume 9, p. 502 [Архівовано 15 грудня 2018 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Collings, Michael R (2009). Gemlore: An Introduction to Precious and Semi-Precious Stones [Архівовано 26 січня 2020 у Wayback Machine.] (2nd Ed). p. 152. Wildside Press LLC. ISBN 1-4344-5702-8
  12. ↑ а б в Back, Malcolm; Biagioni, Cristian; Birch, William D.; Blondieau, Michel; Boja, Hans-Peter. The New IMA List of Minerals — A Work in Progress — Updated: November 2021 (PDF). cnmnc.main.jp (англійською мовою) . IMA/CNMNC, Marco Pasero. Архів оригіналу (PDF) за 4 листопада 2021. Процитовано 25.04.2022.
  13. ↑ Mineralienatlas - Fossilienatlas. www.mineralienatlas.de (нім.). Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 25 квітня 2022.
  14. ↑ Mineralienatlas - Fossilienatlas. www.mineralienatlas.de (нім.). Процитовано 25 квітня 2022.
  15. ↑ а б Anderson, B.W., Payne, C.J., and Claringbull, G.F., (1951) Taaffeite, a new beryllium mineral, found as a cut gemstone [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.].
  16. ↑ Read, Peter G. (2005). Gemmology [Архівовано 2 січня 2017 у Wayback Machine.]. Butterworth-Heinemann. p. 5. ISBN 0-7506-6449-5.
  17. ↑ а б Thomas, Arthur (2008) Gemstones: properties, identification and use [Архівовано 27 квітня 2020 у Wayback Machine.]. New Holland Publishers. p. 74. ISBN 1-84537-602-1
  18. ↑ а б Institut mineralogii, geokhimii, i kristallokhimii redkikh ėlementov (1966). Geochemistry and mineralogy of rare elements and genetic types of their deposits, Volume 2. Institut mineralogii, geokhimii i kristallokhimii redkikh elementov. (English Version Publisher: Israel Program for Scientific Translations). pp. 77–79.
  19. ↑ Amethyst Galleries Inc. Архів оригіналу за 14 жовтня 2011. Процитовано 25 квітня 2022.
  20. ↑ Neues Ranking: Die 19 teuersten Substanzen der Welt - Bilder & Fotos - WELT. DIE WELT (нім.). Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 25 квітня 2022.
  21. ↑ Geological abstracts, Issues 1–7259 (1992). Elsevier/Geo Abstracts, p. 565

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою «thom», визначений у <references> в групі «», нічого не містить.
Помилка цитування: Тег <ref> з назвою «dodgy1», визначений у <references> в групі «», нічого не містить.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою «gemm», визначений у <references> в групі «», нічого не містить.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Магнезіотааффеїт-2N%272S&oldid=41476669