Майборода Сергій Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Майборода
UANs shoulder mark 02h.svg Старший матрос
Майборода Сергій Григорович.jpg
Загальна інформація
Народження 2 грудня 1971(1971-12-02)
Слов'янськ
Смерть 1 липня 2019(2019-07-01) (47 років)
Водяне
Військова служба
Роки служби 2019
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Navy.svg Військово-морські сили
Рід військ БЗ МП.svg Морська піхота
Формування
36 ОБрМП.png
 36 ОБрМП
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергі́й Григо́рович Ма́йборода (2 грудня 1971(19711202) — 1 липня 2019) — старший матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1971 року в місті Слов'янськ (Донецька область). Мешкав в смт Билбасівка Слов'янського району. Закінчивши 8 класів Билбасівської загальноосвітньої школи; по тому — Слов'янський технікум — за фахом автослюсаря; строкову службу проходив у ракетній дивізії РВ в місті Канськ (Красноярський край, РРФСР). Працював на Слов'янському заводі «АІС» автослюсарем, згодом водієм. Задля забезпечення сім'ї їздив на заробітки, хотів допомогти доньці придбати власний будинок. Захоплювався технікою, займався боксом й легкою атлетикою.

На початку 2017 року вступив на військову службу за контрактом, був водієм санітарного автомобіля; старший матрос, старший водій батальйону морської піхоти 36-ї бригади.

1 липня 2019-го в передобідню пору під час виїзду на евакуацію пораненого поблизу села Водяне (Волноваський район) санітарний автомобіль Hummer HMMWV був обстріляний з ПТРК. Внаслідок прямого влучення ракети водій Сергій Майборода загинув на місці. Смертельного поранення зазнала сержант Ірина Шевченко.

4 липня 2019 року похований в Билбасівці[2].

Без Сергія лишилися сестра, брат, дружина, донька, син Сергій (футболіст ФК «Зоря») та онуки.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 625/2019 від 23 серпня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]