Макаріос III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макаріос III
грец. Αρχιεπίσκοπος Μακάριος Γ'
Makarios III and Robert F. Wagner NYWTS cropped.jpg
Народився 13 серпня 1913(1913-08-13)[1]
Panagia, Paphos[d], Пафос
Помер 3 серпня 1977(1977-08-03)[1] (63 роки)
Нікосія, Кіпр
·гострий інфаркт міокарда
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Cyprus (1960-2006).svg Кіпр
Діяльність політик, клерик, Диякон
Alma mater Афінський національний університет імені Каподистрії (1942) і Бостонський університет (1948)
Володіє мовами Новогрецька
Посада архієпископ, президент Кіпру, Єпископ і Archbishop of New Justiniana and All Cyprus[d]
Конфесія православ'я
Автограф Archibishop-makarios-iii-signature.svg
Нагороди
Орден Нілу Орден «За заслуги перед Федеративною Республикою Німеччина»

Архієпископ Макаріос III (грец. Αρχιεπίσκοπος Μακάριος Γ), в миру Михаїл Христодулу Мускос (13 серпня 1913(19130813) — 3 серпня 1977(19770803)) — предстоятель автокефальної Кіпрської православної церкви (1950—1977), обраний першим Президентом Кіпру (на посту в 19601977 роках).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Панагія у кіпрському окрузі Пафос. У віці 13 років вступив у Кікський монастир, і все своє подальше життя віддав християнському служінню. Отримував богословську освіту в Нікосії і Афінах. 1942 року отримав диплом теологічного факультету. 1938 року Мускос за відмінне навчання отримав запрошення продовжити навчання в Бостонському університеті. Усе ще перебуваючи на навчанні в Бостоні, 1948 року він отримав повідомлення про своє обрання єпископом Кітіона.

Мускос, прийняв чернече ім'я Макаріос, повернувся на Кіпр, що перебував під британським колоніальним управлінням. Незабаром він перетворився на авторитетного і харизматичного лідера Кіпру, активно виступав за надання національної незалежності та об'єднання з материковою Грецією — енозіс (грец. Ένωσις).

Депортований 1956 року англійцями на Сейшели за підтримку бунтівного полковника Георгіоса Гріваса, що виступив проти Великої Британії і Туреччини, Макаріос отримав дозвіл повернутися тільки 1959 року.

1960 року обраний президентом незалежного Кіпру. Державний переворот «чорних полковників» в Греції 1974 року змусив Макаріоса ненадовго емігрувати до Лондона, проте в 1975 році він повернувся на Кіпр і залишався на посаді президента до самої смерті 1977 року.

Література[ред. | ред. код]

  • В. І. Головченко. Макаріос III // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
  • Christopher Hitchens, Cyprus, Quartet Books 1984
  • Glafkos Klerides, My Deposition, Alithia Publishing 1992
  • John Reddaway, Burdened with Cyprus: The British Connection, Weidenfeld & Nicolson 1986
  • P.N. Vanezis, Makarios: Faith & Power, Abelard-Schuman 1971
  • Ange S. Vlachos, Graduation 1974, Oceanis 2001
  • Nigel West (Rupert Allason), The Friends: Britain's Post-War Secret Intelligence Operations, Coronet 1990

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000

Посилання[ред. | ред. код]