Макаріос III

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макаріос III
грец. Αρχιεπίσκοπος Μακάριος Γ'
Makarios III and Robert F. Wagner NYWTS cropped.jpg
Прапор
1-й Президент Кіпру
16 серпня 1960 — 15 липня 1974 року
Наступник: Нікос Сампсон
7 грудня 1974 — 3 серпня 1977 року
Попередник: Глафкос Клірідіс
Наступник: Спірос Кіпріану
 
Ім'я при народжені: грец. Μιχαήλ Χριστοδούλου Μούσκος
Народження: 13 серпня 1913(1913-08-13)[1][2][3]
Pano Panagiad, Пафос
Смерть: 3 серпня 1977(1977-08-03)[1][2][3] (63 роки)
Нікосія, Кіпр
Поховання: Монастир Кікос
Країна: Кіпр
Релігія: православ'я
Освіта: Афінський національний університет імені Каподистрії (1942) і Бостонський університет (1948)
Партія: незалежний політик
Автограф: Archibishop-makarios-iii-signature.svg
Нагороди:
Grand Cross Special Class of the Order of Merit of the Federal Republic of Germany Орден Нілу

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Архієпископ Макаріос III (грец. Αρχιεπίσκοπος Μακάριος Γ), в миру Михаїл Христодулу Мускос (13 серпня 1913 — 3 серпня 1977) — предстоятель автокефальної Кіпрської православної церкви (1950—1977), обраний першим Президентом Кіпру (на посту в 19601977 роках).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Панагія в кіпрському окрузі Пафос. У 13-річному віці вступив до Кікського монастиря, й усе своє подальше життя віддав християнському служінню. Отримував богословську освіту в Нікосії і Афінах. 1942 року отримав диплом теологічного факультету. 1938 року Мускос за відмінне навчання отримав запрошення продовжити навчання в Бостонському університеті. Усе ще перебуваючи на навчанні в Бостоні, 1948 року він отримав повідомлення про своє обрання єпископом Кітіона.

Мускос, прийняв чернече ім'я Макаріос, повернувся на Кіпр, що перебував під британським колоніальним управлінням. Незабаром він перетворився на авторитетного і харизматичного лідера Кіпру, активно виступав за надання національної незалежності та об'єднання з материковою Грецією — енозіс (грец. Ένωσις).

Депортований 1956 року англійцями на Сейшели за підтримку грецького полковника Георгіоса Гриваса, що очолив озброєне повстання проти колоніальної влади Великої Британії, Макаріос отримав дозвіл повернутися тільки 1959 року.

1960 року обраний президентом незалежного Кіпру. Державний переворот «чорних полковників» в Греції 1974 року змусив Макаріоса ненадовго емігрувати до Лондона, проте в 1975 році він повернувся на Кіпр і залишався на посаді президента до самої смерті 1977 року.

Література[ред. | ред. код]

  • В. І. Головченко. Макаріос III // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
  • Christopher Hitchens, Cyprus, Quartet Books 1984
  • Glafkos Klerides, My Deposition, Alithia Publishing 1992
  • John Reddaway, Burdened with Cyprus: The British Connection, Weidenfeld & Nicolson 1986
  • P.N. Vanezis, Makarios: Faith & Power, Abelard-Schuman 1971
  • Ange S. Vlachos, Graduation 1974, Oceanis 2001
  • Nigel West (Rupert Allason), The Friends: Britain's Post-War Secret Intelligence Operations, Coronet 1990

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]