Сейшельські Острови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Сейшельські Острови
фр. République des Seychelles
англ. Republic of Seychelles
сейш. Repiblik Sesel

Прапор Герб
Девіз: лат. Finis Coronat Opus
(лат. «Кінець — справі вінець»)
Гімн: Koste Seselwa
Розташування Сейшельських Островів
Столиця Вікторія
4°35′ пд. ш. 55°40′ сх. д. / 4.583° пд. ш. 55.667° сх. д. / -4.583; 55.667
Найбільше місто Вікторія
Офіційні мови сейшельська, французька, англійська
Державний устрій Республіка
 - Президент Денні Фор
Незалежність  
 - від Великої Британії 29 червня 1976 
Площа
 - Загалом 455 км² (197-ма)
Населення
 - оцінка 2005 р. 80 654 (205-та)
 - Густота 178/км² (60-та)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $626 мільйонів (203-тя)
 - На душу населення 11 818 дол. США (57-ма)
ІРЛП  (2004) 0.842 (Висока) (47-ма)
Валюта Сейшельська рупія (SCR)
Часовий пояс +4
Домен інтернету .sc
Телефонний код +248

Республіка Сейшельські Острови, Сейшели (креол. Repiblik Sesel, фр. République des Seychelles, англ. Republic of Seychelles) — острівна держава в Індійському океані на однойменних островах біля східних берегів Африки (за 1600 км), на північ від Мадагаскару. Найменша суверенна держава Африки. Площа країни становить 455 км² (179 місце у світі). Населення: 81,5 тис. осіб (181 місце у світі). Столиця: місто Вікторія. Сейшельські острови відомі природною красою навколишніх островів, особливою флорою та фауною. Туризм є основою економіки країни.

Походження назви[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Сейшельські острови

Держава розташовується на 115 островах Індійського океану, що розкидані на акваторії у 1 млн км², за 1600 км від східного узбережжя Африки. Найближчі держави на континенті — Кенія і Танзанія. На південному заході — Коморські Острови і французький острівний департамент Майотта; на півдні — Мадагаскар (960 км) і Розсіяні острови, що належать Франції; на південному сході — Маврикій і французький острівний департамент Реюньйон.

Довжина берегової лінії — 491 км. Певна кількість великих островів складаються з гранітного масиву. Велика кількість дрібніших коралових островів-атолів розкидана на великій території і вони мають назву «Зовнішні острови».

Найбільші острови за розміром та кількістю населення — Мае, Праслен та Ла Діґ входять в групу «Внутрішніх островів». Мае — найбільший острів архіпелагу і тут знаходиться найвища точка — гора Морн-Сейшеллуа (905 м). На Мае також розташована столиця країни — Вікторія, тут живе більшість населення країни.

Клімат[ред.ред. код]

Острови мають субекваторіальний морський клімат. Середньорічна температура повітря — +26° — +28 °C. Як такі існують тільки два сезони: зимовий — сухіший і помірно тепліший (травень-листопад) і літній — вологий жаркий (грудень-квітень). Сезони розрізняються між собою тільки напрямом вітру і кількістю опадів. Середньорічна кількість опадів — 2300 мм на узбережжі і 3500 мм в піднесених районах. Іноді трапляються сильні урагани, але не так часто, як на Маврикії або Реюньйоні.

Вчені виявили, що через кілька десятків років більша частина низько лежачих атолів світу може стати безлюдною через зміни клімату і нестачу прісної води. У їх числі опиняться Мальдіви, Сейшели та частково Гаваї[1]

Рослинний і тваринний світ[ред.ред. код]

Кокоси «коко-де-мер»
Гігантські черепахи

Рослинний і тваринний світ Сейшельських островів відрізняється своєю різноманітністю і багатством. На островах нараховується 81 вид ендемічних рослин. Тропічні вічнозелені ліси збереглися в центральних районах великих островів. На острові Праслен і на декількох дрібніших довколишніх острівцях росте віялова сейшельська (мальдівська) пальма — єдине місце у світі розповсюдження такого типу пальм. Ширина її листя близько 3 м, а горіхи (коко-де-мер — «морський кокос») вагою до 20 кг є найбільшим насінням у флорі Землі. Ці пальми живуть до 800 років. На островах є ще 6 видів ендемічних пальм, декенія благородна — найвища з них (до 40 м). Ростуть бамбук, ваніль, драконове, хлібне і коричне (з його сухої кори виробляють корицю) дерева. Є також такамак, китайська яблуня, ліани, орхідеї, папороті і ендемічна рослина-медуза. Окрім домашніх тварин, з ссавців мешкають кажани і схожий на їжака звір під назвою тенрек.

На Сейшельських островах (в основному на атолі Альдабра) є гігантські (до 200 кг) слоняча і зелена морська («супова») черепахи. Водяться болотяні черепахи, неотруйні змії, різноманітні ящірки (багато геконів) і тигрові хамелеони. На островах є велика кількість птахів (особливо на о. Кузен): ендемічні райська мухоловка, сейшельський ткачик і чорна папуга, ібіс, індійська майна, крячки, сороча славка, фрегати, чапля. Існує багато комах. У водах навколо островів водиться близько 900 видів риб: (акула, камбала, марлин, морський окунь, риба-вітрильник, скат, тунець та інші). Є багато креветок і молюсків (тільки навколо о. Мае їх тут понад 300 видів!). Налічується близько 100 ендемічних видів коралів.

Природоохоронна діяльність[ред.ред. код]

Сейшельські острови мають великий досвід в галузі збереження та охорони навколишнього середовища. Перші заходи по охороні флори і фауни були започатковані ще в 1960-х роках. Існували закони по захисту навколишнього середовища ще з колоніальних часів і уряд країни вжив дійових заходів, особливо для збереження декількох видів птахів від знищення. На островах існує декілька державних і приватних фундацій, які займаються збереженням, доглядом та вивченням флори та фауни островів. Декілька місць на островах з огляду на незвичайну флору та фауну проголошені місцем світової спадщини ЮНЕСКО.

Історія[ред.ред. код]

Політична система[ред.ред. код]

Сейшельських Островів за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава.

Президент є головою держави, головою уряду і головнокомандувачем збройними силами. Обирається всенародним голосуванням на п'ятирічний термін. Президента республіки Джеймса Мішеля було обрано на посаду в серпні 2006. Кабінет міністрів обирається і призначається президентом і підлягає схваленню більшості парламенту.

Парламент[ред.ред. код]

Однопалатний парламент, Національні Збори (фр. Assemblée Nationale), складається з 34 депутатів, 25 з яких обираються безпосередньо прямим голосуванням — решта на 9 місць призначаються пропорційно відсотку голосів отриманих кожною партією. Термін обрання депутатів — 5 років.

Політичні партії[ред.ред. код]

Головні політичні партії держави:

З 1978 по 1991 роки була заборонена діяльність політичних партій, окрім панівної.

Судова влада[ред.ред. код]

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Сейшельські Острови член ООН з 1976 року. Країна є членом низки міжнародних організацій: Руху неприєднання, Співдружності (об'єднання країн, що входили до Британської імперії), Організації африканської єдності (ОАЄ) з 1976, Африканського союзу (АС) з 2002, Співтовариства розвитку Півдня Африки (САДК) з 1995, Спільного ринку Східної і Південної Африки (КОМЕСА), Комісії з Індійського океану (КІО) з 1984 і Асоціації регіональної співпраці країн Індійського океану (АРСІО) з 2000.

Українсько-сейшельські відносини[ред.ред. код]

Уряд Сейшельських Островів офіційно визнав незалежність України 30 вересня 1994 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено того ж дня[2]. У Києві діє почесне консульство Сейшельських Островів[2].

Починаючи з 26.06.2017 почесним консулом на Сейшельських островах призначаено Марину Морін-Аделін.

Державна символіка[ред.ред. код]

Державний прапор

Державний герб

Державний гімн

Адміністративно-територіальній поділ[ред.ред. код]

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 25 округів.

  • Анз-о-Пен (Anse aux Pins)
  • Анс-Буало (Anse Boileau)
  • Анс-Етуаль (Anse Etoile)
  • Анс-Луї (Anse Louis)
  • Анс-Руаяль (Anse Royale)
  • Бе-Лязар (Baie Lazare)
  • Бе-Сент-Анн (Baie Sainte Anne)
  • Бель-Ер (Bel Air)
  • Бель-Омбр (Bel Ombre)
  • Бо-Валлон (Beau Vallon)
  • Глясі (Glacis)
  • Гранд-Анс (о. Мае) (Grand' Anse (Mahe))
  • Гранд-Анс (о. Праслен) (Grand' Anse (Praslin)
  • Каскад (Cascade)
  • Ле-Мамель (Les Mamelles)
  • Ля-Діг (La Digue)
  • Ля-Рив'єр-Англез (La Riviere Anglaise)
  • Мон-Бюкстон (Mont Buxton)
  • Мон-Флері (Mont Fleuri)
  • Плезанс (Plaisance)
  • Пор-Гло (Port Glaud)
  • Пуент-ля-Рю (Pointe La Rue)
  • Рош-Кеман (Roche Caiman)
  • Сен-Луї (Saint Louis)
  • Такамака (Takamaka)

Збройні сили[ред.ред. код]

Сейшельські Народні Сили Оборони (Seychelles People's Defence Forces) нараховують близько 800 службовців. З них близько 300 чоловік у складі президентського підрозділу. Збройні сили країни складаються з одного батальйону піхоти і двох артилерійських підрозділів. Резервісти і національна гвардія нараховують ще 1000 чоловік. Збройні сили беруть участь у регулярних навчаннях в Африці, а також разом з французькими збройними силами в регіоні.

Берегова охорона була створена у 1992 р. і нараховує 250 чоловік, розділена на військово-морський і піхотний підрозділи. У складі берегової охорони є декілька кораблів, придбаних у Росії, Італії, Індії. Кораблі збройних сил беруть участь у патрулюванні прибережних вод.

У складі збройних сил існує також авіаційний підрозділ — він був створений у 1997 р. Підрозділ не має власних літаків, але відряджає льотчиків на комерційні літаки, які орендує для спеціальних заходів. Цивільні літаки в державній власності використовуються для рятування в морі. Зараз підрозділ в основному займається тренуванням льотчиків.

Загальні витрати на армію у 2000 році склали 68 млн доларів США[2].

Економіка[ред.ред. код]

Сейшельські Острови — відстала аграрна держава. Основа економіки країни — туризм (70 % доходів) і рибальство. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 626 млн доларів США (176 місце у світі); що у перерахунку на одну особу становить 7,8 тис. доларів (81 місце у світі)[2]. Промисловість разом із будівництвом становить 26 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 3 %; сфера обслуговування — 71 % (станом на 2006 рік)[2]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 19 % — промисловість і будівництво; 10 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 71 % — сфера обслуговування (станом на 2006 рік)[2].

Надходження в державний бюджет Сейшельських Островів за 2006 рік склали 371 млн доларів США, а витрати — 376 млн; дефіцит становив 1 %[2].

Уряд вживає значних зусиль для підтримки індустрії туризму. Позитивний вплив на туристичний сектор економіки справило відкриття міжнародного аеропорту в 1970 році в місті Вікторія (1970. Уряд заохочує інвестиції в готельний бізнес і реструктуризацію галузі. На Сейшелах знаходиться найбільший в Індійському океані центр переробки і перевезення тунця. Неподалік від м. Вікторії створена міжнародна торговельна зона (МТЗ). На Сейшелах в рамках розвитку офшорного бізнесу зареєстровано 10 тис. т. зв. міжнародних бізнес-компаній (2002). Провідні фінансові установи Європи та світу мають тут свої філії.

Економічно активне населення — 43 560 осіб (2000).

Валюта[ред.ред. код]

Національною валютою країни слугує сейшельська рупія. У 2018 році за 1 долар США (USD) дають 13,8 рупій.

Промисловість[ред.ред. код]

Головні галузі промисловості: харчова, деревообробна і текстильна.

Переробна промисловість включає в себе фабрику по консервації тунця (99 % продукції йде на експорт до Європи), заводи з консервації овочів і фруктів, верфі для будівництва човнів, невеликі заводи, які займаються збиранням телевізорів. Також є декілька підприємств, які виробляють меблі, мийні засоби, фарби, цигарки, предмети з пластику. Працюють пивні заводи та заводи безалкогольних напоїв, а також по виробництву солі та переробці сільськогосподарської продукції: виробництву кориці, харчового і технічного масла з копри кокоса.

Енергетика[ред.ред. код]

На островах знаходиться декілька теплових електростанцій, які є основним джерелом електроенергії, як паливо використовуються продукти нафтопереробки.

За 2004 рік було вироблено 208 млн кВт/год електроенергії (експортовано 0 млн кВт/год); загальний обсяг спожитої — 193 млн кВт/год (імпортовано 0 млн кВт/год)[2].

У 2004 році споживання нафти склало 5,6 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб[2].

Агровиробництво[ред.ред. код]

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 19 % площі держави[2]. Головні сільськогосподарські культури: кокоси, банани, овочі, чай, ямс, ваніль, цукрова тростина, кориця, тютюн, авокадо, манго.

У прибережних водах розвинуте рибальство. З 1978 введена 370-км зона прибережних вод для обмеження вилову тунця іноземними риболовецькими суднами. Підписані вигідні для країни угоди про умови вилову риби у Індійському океані. До 2008 року Сейшельські Острови мали преференційне право доступу на європейські ринки збуту тунця. Щорічно виловлюють близько 8 000 тон креветок. Країна займає одне з перших місць у світі по споживанню риби на душу населення — 65 кг на рік.

Розвинене тваринництво: вирощування свиней, великої рогатої худоби і кіз, птахівництво. Розвивається рибна індустрія.

Транспорт[ред.ред. код]

Літак національної авіакомпанії «Ейр Сейшелз»

Основним засобом транспорту в країні є автомобільний транспорт. Існує 397 км. доріг. Порт Вікторія відіграє важливу роль у транспортній системі країни. У 2001 р. транспортний флот країни складався з 25 суден. У зв'язку з незвичайною географією авіаційний транспорт є ключовим у низці регіонів країни. У 2002 р. існувало 14 аеропортів різного розміру в багатьох регіонах країни, тільки половина з них асфальтовані. Найбільший аеропорт — міжнародний аеропорт Вікторія. Існує єдина національна авіакомпанія — Ер Сейшелз (Air Seychelles), яка виконує регулярні рейси до Лондона, Парижа, Рима, Сингапуру, Франкфурта, а також ПАР. Аеропорт Вікторії також приймає літаки численних міжнародних авіакомпаній, які забезпечують приток туристів на острови.

Туризм[ред.ред. код]

Готельний комплекс на острові Мае

У 1997 році Сейшельські Острови відвідало 130 тис. іноземних туристів, що дало прибуток у 11 млн доларів США[2].

Зовнішня торгівля[ред.ред. код]

Основні торговельні партнери Сейшельських Островів: США, Китай, Велика Британія, Таїланд, Індія, Ємен.

Держава експортує: рибопродукти (консервований тунець, морожена риба, креветки), продукція нафтопереробки (реекспорт). Основні покупці: Китай (15 %); Велика Британія (12 %); Таїланд (12 %). У 2006 році вартість експорту склала 50 млн доларів США[2].

Держава імпортує: паливо, промислові вироби, продукти харчування. Основні імпортери: США (26 %); Велика Британія (11 %); Ємен (10 %). У 2006 році вартість імпорту склала 261 млн доларів США[2].

Населення[ред.ред. код]

Населення держави у 2006 році становило 81,5 тис. осіб (181 місце у світі). Густота населення: 177,1 осіб/км² (40 місце у світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 16 ‰; смертність 6,3 ‰; природний приріст 9,7 ‰[2].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 25,9 % (10,7 тис. чоловіків, 10,4 тис. жінок);
  • дорослі (15-64 років) — 68 % (27,1 тис. чоловіків, 28,4 тис. жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 6,1 % (1,6 тис. чоловіків, 3,4 тис. жінок).

Урбанізація[ред.ред. код]

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 63 %[2]. міста держави: Вікторія (28 тис. осіб), Анс-Буало (4 тис. осіб), Анс-Роял (3,8 тис. осіб).

Етнічний склад[ред.ред. код]

Головні етноси, що складають сейшельську націю: креоли — 89 %, індійці — 5 %, малагасійці — 2 %, китайці, англійці, невеликий відсоток французів і арабів.

Креоли — нащадки від змішаних шлюбів французьких поселенців і англійських моряків з африканцями, індійцями, арабами та ін.

Мови[ред.ред. код]

Державна мова: англійська і французька. 93 % населення країни розмовляють креольською мовою (Seselwa), що є сумішшю старофранцузької мови, мови хінді та англійської. Разом з англійською і французькою мовами, креольська має офіційний статус. Уряд вживає значних заходів для підтримки креольської мови, створений Інститут креольської мови.

Релігії[ред.ред. код]

Головні релігії держави: католицтво — 86,6 % населення, англіканство — 9,3 %; індуїзм — 1,3 %.

Більшість населення прихильники римокатолицької церкви ще з часів французького володіння. Католицька церква залишається провідною в суспільстві, більшість населення визнають себе досить релігійними — регулярно відвідують церкву, релігійні свята відзначаються широким загалом суспільства. До 1944 р. всі школи країни та система освіти були в розпорядженні католицької церкви.

Також існує невеликий відсоток буддистів, прихильників індуїзму, ісламу та конфуціанства, однак на островах немає ніяких інших культових споруд крім церков. Деякі креоли сповідують традиційні африканські вірування і культи: анімалізм, фетишизм, культ предків та сил природи. Навіть ті хто належить до католицької церкви іноді практикують чаклунство та інші африканські шаманські традиції.

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 72,1 року: для чоловіків — 66,7 року, для жінок — 77,6 року[2]. Смертність немовлят до 1 року становила 15,1 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 172 жителя; лікарями — 1 лікар на 2,1 тис. жителів (станом на 1996 рік)[2].

Освіта[ред.ред. код]

Рівень письменності в 2003 році становив 91,9 %: 91,4 % серед чоловіків, 92,3 % серед жінок[2].

Витрати на освіту в 1996 році склали 8,5 % від ВВП[2].

У країні існує обов'язкова 9-річна освіта. Початкова освіта надається креольською мовою, з 3 класу вивчається англійська мова, а з 6 також і французька. Після 6 років початкової школи і 3 років середньої школи учні мають можливість продовжити навчання в установах Національної Служби Молоді (National Youth Service). Навчання в цих установах є інколи необхідним для продовження навчання у вищих навчальних закладах. Загальна кількість студентів в Службі Молоді близько тисячі чоловік. Основна ціль програми — подолання безробіття серед молоді. Разом з загальноосвітніми предметами учні навчаються практичних навичок і живуть в таборах.

Середня спеціальна освіта пропонує спеціальності у сфері туризму та готельній справі. Також існує національний центр промислового навчання і національний коледж мистецтв. У 1983 р. в м. Вікторії відкритий політехнічний інститут, на двох відділеннях навчається близько 600 студентів, працює 52 викладачів. На островах не існує інших вищих навчальних закладів, молодь отримує вищу освіту також у Великій Британії, Австралії, Китаї і Франції. У 2003 р. на фінансування навчання за кордоном виділено додатково 45 млн. сейшельських рупій.

Інтернет[ред.ред. код]

У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Сейшельських Островів користувались 5 тис. осіб[2].

Культура[ред.ред. код]

Культура островів ввібрала в себе традиції багатьох народів: африканські мотиви, англійський танок, французька музика і співи.

Архітектура[ред.ред. код]

Традиційне житло в сільських районах — невеликі дерев'яні будинки, криті пальмовим листям або гофрованим залізом і поставлені на гранітному фундаменті. Внутрішні перегородки будинку споруджуються з розщепленого бамбуку. У столиці збереглися будівлі колоніального періоду.

Образотворче мистецтво[ред.ред. код]

З ремесел провідне місце займають плетені вироби з тростини, бамбуку, такі як килими і капелюхи, та з текстилю, такі як батік. Також розповсюджені вироби з дерева, картини з традиційними африканськими мотивами, глиняні вироби. Одним з традиційних ремесел є виробництво прикрас з черепахових панцирів і черепашок, картин з перламутрових раковин.

Література[ред.ред. код]

Театр[ред.ред. код]

Музика й танці[ред.ред. код]

У музичній традиції значне місце займає романс, який виконують виключно французькою мовою. Невід'ємною частиною культури креолів є сега — імпровізований танець-спектакль у супроводі музики і характерного речитативу на креольській мові. На островах також розповсюджені традиційні африканські танці, такі як реюньйон, таараб та сукус. Серед музичних інструментів виділяються бонн (смичковий) і зез (струнний).

Кінематограф[ред.ред. код]

Кухня[ред.ред. код]

Свята[ред.ред. код]

Наука[ред.ред. код]

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

У країні виходить декілька газет на всіх офіційних мовах. Серед провідних газет існують: щоденна урядова газета «Сейшелз нейшн» (Seychelles Nation — «Сейшельська нація»), урядовий вісник «Офішл газетт» (Official Gazette — «Офіційна газета»), щомісячний журнал «Піпл» (The People — «Народ»), а також католицький журнал «Еко дез іль» (L'echo des Iles — «Відлуння островів»). Трансляція здійснюється на трьох офіційних мовах країни. З 1979 р. в країні працює інформаційне агентство «Сейшельське пресове агентство», (Seychelles Agence de Presse, SAP). У 2002 р. інтернетом користувалося близько 9 000 чоловік. Існує тільки одна опозиційна газета «Регар».

Сейшельська телерадіокомпанія SBC (Seychelles Broadcasting Corporation) отримала автономний статус у 1992 р. До компанії належить телевізійний канал і дві радіостанції. Трансляція здійснюється трьома офіційними мовами. Телекомпанія і більшість інших ЗМІ перебувають у власності уряду, високі ліцензійні кошти не дозволяють інвестиції в цю галузь.

Спорт[ред.ред. код]

Фотогалерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Мальдіви можуть стати непридатними для життя
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.

Література[ред.ред. код]

  • Довгаль Г. Д. Географія. Харків: Веста. 2009. 416 с.
  • Соціально-економічна географія світу / За ред. Кузика С. П. — Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. — 250 с.

Посилання[ред.ред. код]