Сейшельські Острови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Сейшельські Острови
Repiblik Sesel
République des Seychelles
Republic of Seychelles

Прапор Герб
Девіз: лат. Finis Coronat Opus
(лат. «Кінець — справі вінець»)
Гімн: Koste Seselwa
Розташування Сейшельських Островів
Столиця Вікторія
4°35′ пд. ш. 55°40′ сх. д. / 4.583° пд. ш. 55.667° сх. д. / -4.583; 55.667
Найбільше місто Вікторія
Офіційні мови сейшельська, французька, англійська
Державний устрій Республіка
 - Президент Денні Фор
Незалежність  
 - від Великої Британії 29 червня 1976 
Площа
 - Загалом 455 км² (197-ма)
Населення
 - оцінка 2005 р. 80 654 (205-та)
 - Густота 178/км² (60-та)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $626 мільйонів (203-тя)
 - На душу населення 11 818 дол. США (57-ма)
ІРЛП  (2004) 0.842 (Висока) (47-ма)
Валюта Сейшельська рупія (SCR)
Часовий пояс +4
Домен інтернету .sc
Телефонний код +248

Республіка Сейшельські Острови, Сейшели (креол. Repiblik Sesel, фр. République des Seychelles, англ. Republic of Seychelles) — острівна держава в Індійському океані на однойменних островах біля східних берегів Африки (за 1600 км), на північ від Мадагаскару. Найменша суверенна держава Африки. Площа країни становить 455 км² (179 місце у світі). Населення: 81,5 тис. осіб (181 місце у світі). Столиця: місто Вікторія. Сейшельські острови відомі природною красою навколишніх островів, особливою флорою та фауною. Туризм є основою економіки країни.

Походження назви[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Сейшельські острови

Держава розташовується на 115 островах Індійського океану, що розкидані на акваторії у 1 млн км², за 1600 км від східного узбережжя Африки. Найближчі держави на континенті — Кенія і Танзанія. На південному заході — Коморські Острови і французький острівний департамент Майотта; на півдні — Мадагаскар (960 км) і Розсіяні острови, що належать Франції; на південному сході — Маврикій і французький острівний департамент Реюньйон.

Довжина берегової лінії — 491 км. Певна кількість великих островів складаються з гранітного масиву. Велика кількість дрібніших коралових островів-атолів розкидана на великій території і вони мають назву «Зовнішні острови».

Найбільші острови за розміром та кількістю населення — Мае, Праслен та Ла Діґ входять в групу «Внутрішніх островів». Мае — найбільший острів архіпелагу і тут знаходиться найвища точка — гора Морн-Сейшеллуа (905 м). На Мае також розташована столиця країни — Вікторія, тут живе більшість населення країни.

Клімат[ред.ред. код]

Острови мають субекваторіальний морський клімат. Середньорічна температура повітря — +26° — +28 °C. Як такі існують тільки два сезони: зимовий — сухіший і помірно тепліший (травень-листопад) і літній — вологий жаркий (грудень-квітень). Сезони розрізняються між собою тільки напрямом вітру і кількістю опадів. Середньорічна кількість опадів — 2300 мм на узбережжі і 3500 мм в піднесених районах. Іноді трапляються сильні урагани, але не так часто, як на Маврикії або Реюньйоні.

Рослинний і тваринний світ[ред.ред. код]

Кокоси «коко-де-мер»
Гігантські черепахи

Рослинний і тваринний світ Сейшельських островів відрізняється своєю різноманітністю і багатством. На островах нараховується 81 вид ендемічних рослин. Тропічні вічнозелені ліси збереглися в центральних районах великих островів. На острові Праслен і на декількох дрібніших довколишніх острівцях росте віялова сейшельська (мальдівська) пальма — єдине місце у світі розповсюдження такого типу пальм. Ширина її листя близько 3 м, а горіхи (коко-де-мер — «морський кокос») вагою до 20 кг є найбільшим насінням у флорі Землі. Ці пальми живуть до 800 років. На островах є ще 6 видів ендемічних пальм, декенія благородна — найвища з них (до 40 м). Ростуть бамбук, ваніль, драконове, хлібне і коричне (з його сухої кори виробляють корицю) дерева. Є також такамак, китайська яблуня, ліани, орхідеї, папороті і ендемічна рослина-медуза. Окрім домашніх тварин, з ссавців мешкають кажани і схожий на їжака звір під назвою тенрек.

На Сейшельських островах (в основному на атолі Альдабра) є гігантські (до 200 кг) слоняча і зелена морська («супова») черепахи. Водяться болотяні черепахи, неотруйні змії, різноманітні ящірки (багато геконів) і тигрові хамелеони. На островах є велика кількість птахів (особливо на о. Кузен): ендемічні райська мухоловка, сейшельський ткачик і чорна папуга, ібіс, індійська майна, крячки, сороча славка, фрегати, чапля. Існує багато комах. У водах навколо островів водиться близько 900 видів риб: (акула, камбала, марлин, морський окунь, риба-вітрильник, скат, тунець та інші). Є багато креветок і молюсків (тільки навколо о. Мае їх тут понад 300 видів!). Налічується близько 100 ендемічних видів коралів.

Природоохоронна діяльність[ред.ред. код]

Сейшельські острови мають великий досвід в галузі збереження та охорони навколишнього середовища. Перші заходи по охороні флори і фауни були започатковані ще в 1960-х роках. Існували закони по захисту навколишнього середовища ще з колоніальних часів і уряд країни вжив дійових заходів, особливо для збереження декількох видів птахів від знищення. На островах існує декілька державних і приватних фундацій, які займаються збереженням, доглядом та вивченням флори та фауни островів. Декілька місць на островах з огляду на незвичайну флору та фауну проголошені місцем світової спадщини ЮНЕСКО.

Історія[ред.ред. код]

Політична система[ред.ред. код]

Сейшельських Островів за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава.

Президент є головою держави, головою уряду і головнокомандувачем збройними силами. Обирається всенародним голосуванням на п'ятирічний термін. Президента республіки Джеймса Мішеля було обрано на посаду в серпні 2006. Кабінет міністрів обирається і призначається президентом і підлягає схваленню більшості парламенту.

Парламент[ред.ред. код]

Однопалатний парламент, Національні Збори (фр. Assemblée Nationale), складається з 34 депутатів, 25 з яких обираються безпосередньо прямим голосуванням — решта на 9 місць призначаються пропорційно відсотку голосів отриманих кожною партією. Термін обрання депутатів — 5 років.

Політичні партії[ред.ред. код]

Головні політичні партії держави:

З 1978 по 1991 роки була заборонена діяльність політичних партій, окрім панівної.

Судова влада[ред.ред. код]

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Сейшельські Острови член ООН з 1976 року. Країна є членом низки міжнародних організацій: Руху неприєднання, Співдружності (об'єднання країн, що входили до Британської імперії), Організації африканської єдності (ОАЄ) з 1976, Африканського союзу (АС) з 2002, Співтовариства розвитку Півдня Африки (САДК) з 1995, Спільного ринку Східної і Південної Африки (КОМЕСА), Комісії з Індійського океану (КІО) з 1984 і Асоціації регіональної співпраці країн Індійського океану (АРСІО) з 2000.

Українсько-сейшельські відносини[ред.ред. код]

Уряд Сейшельських Островів офіційно визнав незалежність України 30 вересня 1994 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено того ж дня[1]. У Києві діє почесне консульство Сейшельських Островів[1].

Починаючи з 26.06.2017 почесним консулом на Сейшельських островах призначаено Марину Морін-Аделін.

Державна символіка[ред.ред. код]

Державний прапор

Державний герб

Державний гімн

Адміністративно-територіальній поділ[ред.ред. код]

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 25 округів.

  • Анз-о-Пен (Anse aux Pins)
  • Анс-Буало (Anse Boileau)
  • Анс-Етуаль (Anse Etoile)
  • Анс-Луї (Anse Louis)
  • Анс-Руаяль (Anse Royale)
  • Бе-Лязар (Baie Lazare)
  • Бе-Сент-Анн (Baie Sainte Anne)
  • Бель-Ер (Bel Air)
  • Бель-Омбр (Bel Ombre)
  • Бо-Валлон (Beau Vallon)
  • Глясі (Glacis)
  • Гранд-Анс (о. Мае) (Grand' Anse (Mahe))
  • Гранд-Анс (о. Праслен) (Grand' Anse (Praslin)
  • Каскад (Cascade)
  • Ле-Мамель (Les Mamelles)
  • Ля-Діг (La Digue)
  • Ля-Рив'єр-Англез (La Riviere Anglaise)
  • Мон-Бюкстон (Mont Buxton)
  • Мон-Флері (Mont Fleuri)
  • Плезанс (Plaisance)
  • Пор-Гло (Port Glaud)
  • Пуент-ля-Рю (Pointe La Rue)
  • Рош-Кеман (Roche Caiman)
  • Сен-Луї (Saint Louis)
  • Такамака (Takamaka)

Збройні сили[ред.ред. код]

Сейшельські Народні Сили Оборони (Seychelles People's Defence Forces) нараховують близько 800 службовців. З них близько 300 чоловік у складі президентського підрозділу. Збройні сили країни складаються з одного батальйону піхоти і двох артилерійських підрозділів. Резервісти і національна гвардія нараховують ще 1000 чоловік. Збройні сили беруть участь у регулярних навчаннях в Африці, а також разом з французькими збройними силами в регіоні.

Берегова охорона була створена у 1992 р. і нараховує 250 чоловік, розділена на військово-морський і піхотний підрозділи. У складі берегової охорони є декілька кораблів, придбаних у Росії, Італії, Індії. Кораблі збройних сил беруть участь у патрулюванні прибережних вод.

У складі збройних сил існує також авіаційний підрозділ — він був створений у 1997 р. Підрозділ не має власних літаків, але відряджає льотчиків на комерційні літаки, які орендує для спеціальних заходів. Цивільні літаки в державній власності використовуються для рятування в морі. Зараз підрозділ в основному займається тренуванням льотчиків.

Загальні витрати на армію у 2000 році склали 68 млн доларів США[1].

Економіка[ред.ред. код]

Сейшельські Острови — відстала аграрна держава. Основа економіки країни — туризм (70 % доходів) і рибальство. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 626 млн доларів США (176 місце у світі); що у перерахунку на одну особу становить 7,8 тис. доларів (81 місце у світі)[1]. Промисловість разом із будівництвом становить 26 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 3 %; сфера обслуговування — 71 % (станом на 2006 рік)[1]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 19 % — промисловість і будівництво; 10 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 71 % — сфера обслуговування (станом на 2006 рік)[1].

Надходження в державний бюджет Сейшельських Островів за 2006 рік склали 371 млн доларів США, а витрати — 376 млн; дефіцит становив 1 %[1].

Уряд вживає значних зусиль для підтримки індустрії туризму. Позитивний вплив на туристичний сектор економіки справило відкриття міжнародного аеропорту в 1970 році в місті Вікторія (1970. Уряд заохочує інвестиції в готельний бізнес і реструктуризацію галузі. На Сейшелах знаходиться найбільший в Індійському океані центр переробки і перевезення тунця. Неподалік від м. Вікторії створена міжнародна торговельна зона (МТЗ). На Сейшелах в рамках розвитку офшорного бізнесу зареєстровано 10 тис. т. зв. міжнародних бізнес-компаній (2002). Провідні фінансові установи Європи та світу мають тут свої філії.

Економічно активне населення — 43 560 осіб (2000).

Валюта[ред.ред. код]

Національною валютою країни слугує сейшельська рупія. У 2006 році за 1 долар США (USD) давали 5,5 рупій.

Промисловість[ред.ред. код]

Головні галузі промисловості: харчова, деревообробна і текстильна.

Переробна промисловість включає в себе фабрику по консервації тунця (99 % продукції йде на експорт до Європи), заводи з консервації овочів і фруктів, верфі для будівництва човнів, невеликі заводи, які займаються збиранням телевізорів. Також є декілька підприємств, які виробляють меблі, мийні засоби, фарби, цигарки, предмети з пластику. Працюють пивні заводи та заводи безалкогольних напоїв, а також по виробництву солі та переробці сільськогосподарської продукції: виробництву кориці, харчового і технічного масла з копри кокоса.

Енергетика[ред.ред. код]

На островах знаходиться декілька теплових електростанцій, які є основним джерелом електроенергії, як паливо використовуються продукти нафтопереробки.

За 2004 рік було вироблено 208 млн кВт/год електроенергії (експортовано 0 млн кВт/год); загальний обсяг спожитої — 193 млн кВт/год (імпортовано 0 млн кВт/год)[1].

У 2004 році споживання нафти склало 5,6 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб[1].

Агровиробництво[ред.ред. код]

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 19 % площі держави[1]. Головні сільськогосподарські культури: кокоси, банани, овочі, чай, ямс, ваніль, цукрова тростина, кориця, тютюн, авокадо, манго.

У прибережних водах розвинуте рибальство. З 1978 введена 370-км зона прибережних вод для обмеження вилову тунця іноземними риболовецькими суднами. Підписані вигідні для країни угоди про умови лову риби у Індійському океані. До 2008 року Сейшельські Острови мали преференційне право доступу на європейські ринки збуту тунця. Щорічно виловлюють близько 8 000 тон креветок. Країна займає одне з перших місць у світі по споживанню риби на душу населення — 65 кг на рік.

Розвинене тваринництво: вирощування свиней, великої рогатої худоби і кіз, птахівництво. Розвивається рибна індустрія.

Транспорт[ред.ред. код]

Літак національної авіакомпанії «Ейр Сейшелз»

Основним засобом транспорту в країні є автомобільний транспорт. Існує 397 км. доріг. Порт Вікторія відіграє важливу роль у транспортній системі країни. У 2001 р. транспортний флот країни складався з 25 суден. У зв'язку з незвичайною географією авіаційний транспорт є ключовим у низці регіонів країни. У 2002 р. існувало 14 аеропортів різного розміру в багатьох регіонах країни, тільки половина з них асфальтовані. Найбільший аеропорт — міжнародний аеропорт Вікторія. Існує єдина національна авіакомпанія — Ер Сейшелз (Air Seychelles), яка виконує регулярні рейси до Лондона, Парижа, Рима, Сингапуру, Франкфурта, а також ПАР. Аеропорт Вікторії також приймає літаки численних міжнародних авіакомпаній, які забезпечують притік туристів на острови.

Туризм[ред.ред. код]

Готельний комплекс на острові Мае

У 1997 році Сейшельські Острови відвідало 130 тис. іноземних туристів, що дало прибуток у 11 млн доларів США[1].

Зовнішня торгівля[ред.ред. код]

Основні торговельні партнери Сейшельських Островів: США, Китай, Велика Британія, Таїланд, Індія, Ємен.

Держава експортує: рибопродукти (консервований тунець, морожена риба, креветки), продукція нафтопереробки (реекспорт). Основні покупці: Китай (15 %); Велика Британія (12 %); Таїланд (12 %). У 2006 році вартість експорту склала 50 млн доларів США[1].

Держава імпортує: паливо, промислові вироби, продукти харчування. Основні імпортери: США (26 %); Велика Британія (11 %); Ємен (10 %). У 2006 році вартість імпорту склала 261 млн доларів США[1].

Населення[ред.ред. код]

Населення держави у 2006 році становило 81,5 тис. осіб (181 місце у світі). Густота населення: 177,1 осіб/км² (40 місце у світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 16 ‰; смертність 6,3 ‰; природний приріст 9,7 ‰[1].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 25,9 % (10,7 тис. чоловіків, 10,4 тис. жінок);
  • дорослі (15-64 років) — 68 % (27,1 тис. чоловіків, 28,4 тис. жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 6,1 % (1,6 тис. чоловіків, 3,4 тис. жінок).

Урбанізація[ред.ред. код]

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 63 %[1]. міста держави: Вікторія (28 тис. осіб), Анс-Буало (4 тис. осіб), Анс-Роял (3,8 тис. осіб).

Етнічний склад[ред.ред. код]

Головні етноси, що складають сейшельську націю: креоли — 89 %, індійці — 5 %, малагасійці — 2 %, китайці, англійці, невеликий відсоток французів і арабів.

Креоли — нащадки від змішаних шлюбів французьких поселенців і англійських моряків з африканцями, індійцями, арабами та ін.

Мови[ред.ред. код]

Державна мова: англійська і французька. 93 % населення країни розмовляють креольською мовою (Seselwa), що є сумішшю старофранцузької мови, мови хінді та англійської. Разом з англійською і французькою мовами, креольська має офіційний статус. Уряд вживає значних заходів для підтримки креольської мови, створений Інститут креольської мови.

Релігії[ред.ред. код]

Головні релігії держави: католицтво — 86,6 % населення, англіканство — 9,3 %; індуїзм — 1,3 %.

Більшість населення прихильники римокатолицької церкви ще з часів французького володіння. Католицька церква залишається провідною в суспільстві, більшість населення визнають себе досить релігійними — регулярно відвідують церкву, релігійні свята відзначаються широким загалом суспільства. До 1944 р. всі школи країни та система освіти були в розпорядженні католицької церкви.

Також існує невеликий відсоток буддистів, прихильників індуїзму, ісламу та конфуціанства, однак на островах немає ніяких інших культових споруд крім церков. Деякі креоли сповідують традиційні африканські вірування і культи: анімалізм, фетишизм, культ предків та сил природи. Навіть ті хто належить до католицької церкви іноді практикують чаклунство та інші африканські шаманські традиції.

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 72,1 року: для чоловіків — 66,7 року, для жінок — 77,6 року[1]. Смертність немовлят до 1 року становила 15,1 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 місто на 172 жителя; лікарями — 1 лікар на 2,1 тис. жителів (станом на 1996 рік)[1].

Освіта[ред.ред. код]

Рівень письменності в 2003 році становив 91,9 %: 91,4 % серед чоловіків, 92,3 % серед жінок[1].

Витрати на освіту в 1996 році склали 8,5 % від ВВП[1].

В країні існує обов'язкова 9-річна освіта. Початкова освіта надається креольською мовою, з 3 класу вивчається англійська мова, а з 6 також і французька. Після 6 років початкової школи і 3 років середньої школи учні мають можливість продовжити навчання в установах Національної Служби Молоді (National Youth Service). Навчання в цих установах є інколи необхідним для продовження навчання у вищих навчальних закладах. Загальна кількість студентів в Службі Молоді близько тисячі чоловік. Основна ціль програми — подолання безробіття серед молоді. Разом з загальноосвітніми предметами учні навчаються практичних навичок і живуть в таборах.

Середня спеціальна освіта пропонує спеціальності у сфері туризму та готельній справі. Також існує національний центр промислового навчання і національний коледж мистецтв. У 1983 р. в м. Вікторії відкритий політехнічний інститут, на двох відділеннях навчається близько 600 студентів, працює 52 викладачів. На островах не існує інших вищих навчальних закладів, молодь отримує вищу освіту також у Великій Британії, Австралії, Китаї і Франції. У 2003 р. на фінансування навчання за кордоном виділено додатково 45 млн. сейшельських рупій.

Інтернет[ред.ред. код]

У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Сейшельських Островів користувались 5 тис. осіб[1].

Культура[ред.ред. код]

Культура островів ввібрала в себе традиції багатьох народів: африканські мотиви, англійський танок, французька музика і співи.

Архітектура[ред.ред. код]

Традиційне житло в сільських районах — невеликі дерев'яні будинки, криті пальмовим листям або гофрованим залізом і поставлені на гранітному фундаменті. Внутрішні перегородки будинку споруджуються з розщепленого бамбуку. У столиці збереглися будівлі колоніального періоду.

Образотворче мистецтво[ред.ред. код]

З ремесел провідне місце займають плетені вироби з тростини, бамбуку, такі як килими і капелюхи, та з текстилю, такі як батік. Також розповсюджені вироби з дерева, картини з традиційними африканськими мотивами, глиняні вироби. Одним з традиційних ремесел є виробництво прикрас з черепахових панцирів і черепашок, картин з перламутрових раковин.

Література[ред.ред. код]

Театр[ред.ред. код]

Музика й танці[ред.ред. код]

У музичній традиції значне місце займає романс, який виконують виключно французькою мовою. Невід'ємною частиною культури креолів є сега — імпровізований танець-спектакль у супроводі музики і характерного речитативу на креольській мові. На островах також розповсюджені традиційні африканські танці, такі як реюньйон, таараб та сукус. Серед музичних інструментів виділяються бонн (смичковий) і зез (струнний).

Кінематограф[ред.ред. код]

Кухня[ред.ред. код]

Свята[ред.ред. код]

Наука[ред.ред. код]

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

В країні виходить декілька газет на всіх офіційних мовах. Серед провідних газет існують: щоденна урядова газета «Сейшелз нейшн» (Seychelles Nation — «Сейшельська нація»), урядовий вісник «Офішл газетт» (Official Gazette — «Офіційна газета»), щомісячний журнал «Піпл» (The People — «Народ»), а також католицький журнал «Еко дез іль» (L'echo des Iles — «Відлуння островів»). Трансляція здійснюється на трьох офіційних мовах країни. З 1979 р. в країні працює інформаційне агентство «Сейшельське пресове агентство», (Seychelles Agence de Presse, SAP). У 2002 р. інтернетом користувалося близько 9 000 чоловік. Існує тільки одна опозиційна газета «Регар».

Сейшельська телерадіокомпанія SBC (Seychelles Broadcasting Corporation) отримала автономний статус у 1992 р. До компанії належить телевізійний канал і дві радіостанції. Трансляція здійснюється трьома офіційними мовами. Телекомпанія і більшість інших ЗМІ перебувають у власності уряду, високі ліцензійні кошти не дозволяють інвестиції в цю галузь.

Спорт[ред.ред. код]

Фотогалерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.

Література[ред.ред. код]

  • Довгаль Г. Д. Географія. Харків: Веста. 2009. 416 с.
  • Соціально-економічна географія світу / За ред. Кузика С. П. — Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. — 250 с.

Посилання[ред.ред. код]


Прапор Сейшельських Островів Це незавершена стаття про Сейшельські Острови.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.